Разом із ТРК «Проспект» розповідаємо про київських вчителів: про їхню життєву позицію, прагнення, методи роботи, переконання. Навіщо? Бо педагоги — інфлюенсери, які напряму взаємодіють з аудиторією та не залежать від алгоритмів соціальних мереж і рішень Цукерберга. Але якщо про погляди (чи їхню відсутність) популярного блогера можна дізнатись, загугливши його ім’я, то лайфстайл вчителів ще потрібно вивчати. Цю місію на себе взяли автори освітнього-соціального проєкту Teachers’ Self Upgrade, який мотивує вчителів на самовдосконалення та спонукає суспільство переглянути свої уявлення про професію педагога.
Чому саме в торговому центрі? Бо вплив вчителя виходить за межі кабінету та й стосується не лише знань, а й стилю та іміджу.
Наша нова героїня — Єлизавета Горбунова, вчителька інформатики у Скандинавській гімназії, яка у вільний час вчиться грати на барабанах і бас-гітарі. Також Ліза веде гурток із робототехніки та пишається тим, що з кожним роком кількість учасників збільшується: зараз заняття відвідує понад 20 дітей від 2 до 10 класу.
Моє знайомство з комп'ютером сталось у 8 класі: взагалі було цікаво увімкнути пристрій, подивитись, як він працює.
Мені настільки сподобалось досліджувати алгоритм його роботи, що після уроків я поспішала не додому, а до кабінету інформатики. Розбиратись з комп’ютерами мені допомагав Юрій Борисович — доброзичливий вчитель інформатики, який на будь-яке моє запитання знав відповідь. Можливо, його професійний підхід частково вплинув на те, що згодом я вступила до педагогічного університету.
На інформатиці найскладніше — зацікавити предметом всіх учнів, а на робототехніці — пильнувати за часом.
Як-не-як до гуртка приходять мотивовані діти, яким справді подобається збирати роботів і готуватись до змагань. Інколи замість запланованих двох годин ми займаємось чотири — настільки захоплюємось процесом. Звісно, не всі учасники гуртка після закінчення школи збираються опановувати технічні спеціальності, але все ж таки робототехніка розвиває наполегливість та уважність (робот не запрацює, якщо пропустити деталь), підштовхує постійно шукати інформацію та адаптовуватись до оновлень.
Наявність гаджету ще не гарантує успіху в інформатиці.
Діти попри технологічну підкованість не завжди можуть відрізнити фейки від правди, оскільки не звикли перевіряти інформацію та користуватись кількома джерелами. Ще деякі учні полюбляють створювати презентації, бо їм це завдання здається простим: відкрив Вікіпедію, застосував комбінацію Ctrl + C/ Ctrl + V — і готово.
У гімназії я курую рок-гурт і готую його до змагань.
До групи входять діти з різним рівнем музичної освіти: хтось самоучка, дехто займається індивідуально з педагогом, а інші навчаються у музичній школі. Сама я відповідної освіти не маю, тож коли учасники гурту починають фальшивити, не можу пояснити, де саме вони помиляються. У такому разі я за допомогою звертаюсь або до дітей, які професійно займаються музикою, або до друзів-музикантів.
На мою думку, вчитель має бути ментором і працювати в парі з дитиною.
Зокрема допомогти їй знайти шлях, як «цікаве» зробити ще й «корисним». Коли під час занять дітям щось не вдається, я разом з ними шукаю рішення. І коли ми його знаходимо, неймовірно тішусь з дитячої реакції: «О, виявляється, це так просто».
Мені подобається працювати із зацікавленими дітьми та відкривати для них можливості.
Декілька сезонів я волонтерила у Code Club Україна, де IT-освіту роблять доступною для кожної дитини. Всім охочим допомагала опановувати Scratch.
Інколи хочеться, щоб навколо була лише техніка і жодних живих істот.
У такому разі допомагає гра на барабанах: я релаксую і ні про що не думаю.
Учні сприймають мене як «веселого хлопця» з самокатом і хорошого організатора.
Справді, я здатна запалити інших, якщо сама від чогось в захваті. Для мене важливо бути собою, а не підлаштовуватись під когось і завойовувати чиюсь прихильність.
