Автор: Данило Гайдамаха
Каштан — особливе для українців дерево. Хоча цей образ насамперед є саме київським символом, він неочікувано, але дуже системно вигулькує в тих чи інших творах по всій країні. Одягайте навушники! Сьогодні поговоримо про образ каштана в музиці.
«Зелене листя, білі каштани» (XIX століття)
Каштани в народній пісні зі Львівщини — це символ нездійсненного кохання, втраченої молодости. І хоча вони буяють білим цвітом і радують око зеленим листям, ця краса дуже мінлива.
Наші предки наче закликають нас цінувати миті розквіту. Миті весни, молодости, вірного кохання попри тиск суспільства та інші негаразди.
«Каштани падають на брук» (1965)
Ця пісня у виконанні Лариси Остапенко, дружини Олександра Білаша — автора музики на вірші Михайла Ткача, також дуже тонко передає дуальність образу каштана. Ми чуємо грайливе звуконаслідування падіння каштанів «тук-тук», і кутики наших губ автоматично підскакують в усмішці, а разом із тим це «тук-тук» — це і тривожне биття закоханого серця, і згадка про каштанові очі коханого, з яким не судилося бути поруч. Словом, такий собі гімн першого кохання з усіма його емоційними лабіринтами.
«Каштани» Володимира Івасюка (1969)
Ця пісня, що належить до раннього доробку Володимира Івасюка, могла не дійти до наших днів, оскільки не подобалася автору і він був проти її виконання. Лідія Відаш, перша виконавиця пісні, ослухалася Володимира і записала цю композицію, яку сам Івасюк так ніколи і не виконав.
Каштани Івасюка — це також місце молодости та кохання, яке лишається у спогадах назавжди.
«Знову цвітуть каштани» (1950)
Неофіційний гімн Києва, написаний сусідами по квартирі Андрієм Малишком і Платоном Майбородою.
Слово «знову» використане не даремно. Оспівується не просто краса міста, а відновлена краса після руйнівної війни та смерти диктатора сталіна. Символ каштана в пісні позначає молодість, дружбу та, знову ж таки, нездійсненне кохання: «В парі ми любилися, серденьку жаль».
Пісня написана в подарунок студентам Київського медичного інституту до випускного. Молодість, що описана в пісні, дуже крихка, плинна, така, що, крім щастя, викликає й жаль.
До речі, цей творчий тандем залишив по собі й менш відому композицію «Білі каштани», написану орієнтовно в 40-х роках, яку радимо до прослуховування більш допитливим читачам.
«Тільки в Києві» (1979)
Ідеальна пісня для прогулянок київською набережною, яка містифікує столицю. Тільки в Києві цвіт каштанів золотий, Дніпро — синій, наче мрія, а люди молодіють серцем. Слухаєш цю пісню і відчуваєш, що не проміняєш це місто ні на яке інше. Напевно, ці відчуття недаремні, адже маємо справу з музикою автора офіційного гімну Києва «Києве мій».
«Хрещатик» (1994)
1994 року виходить музичний кліп на пісню «Хрещатик» у виконанні Павла Зіброва, на слова авторства поета Юрія Рибчинського.
У кліпі співак їде на кабріолеті Хрещатиком, тут також використані чорно-білі кадри розбору киянами завалів, спричинених Другою світовою війною. Пісня приносить своєму авторові популярність і стає культовою, про це свідчить також і те, що у 2019 році, до 25-ліття цієї роботи, онлайн-медіа про музику «Слух» відтворює кліп покадрово. Помітно, що дерев каштана на головній вулиці значно поменшало, а на кадрах дерев зблизька видно, що каштанові п’ятилисники понівечені хворобами та шкідниками.
Ми розповіли лише про частинку пісень, що вже стали історією. Прислухáймося до нової музики, яка рясніє каштановими образами не менше, пам’ятаючи про тяглість традиції, що бере свій початок із пізньої народної творчости.
Каштани в українській музиці — це про юність і кохання, найчастіше таке, що одночасно поєднує в собі солодку ейфорію і гіркий смуток. У рамках міської культури цей образ пропонуємо зчитувати як втілення утопічних урбаністичних візій освіченої еліти, що протиставлялися соціалістичному індустріальному антилюдському мейнстриму. Місто-сад, де людина та її почуття — найвища цінність, проти социалістічєскаґо індустріальнаґо ґорада-ґєроя.
25 травня відбудеться Late Night Show«Київське ретро» за участі Альберта Цукренка, гурту МОВА та запрошених зірок — Діми Зезюліна (Latexfauna) й Іри Панчук (Renie Cares).
Купуйте квитки за посиланням і приходьте слухати, як закохувалися у Києві минулих десятиліть, як прощалися з коханими й чекали нових зустрічей. Разом гулятимемо київськими вуличками: у різні сезони, ранковим Подолом і вечірнім Хрещатиком. Гойдатимемося на синіх хвилях Дніпра й милуватимемося його схилами під тендітні мелодії вальсу.
Ретро, що звучить свіжо, і Київ, який зачаровує завжди. До зустрічі!
