Блукати вуличками, названими на честь наших командирів і меценатів, президента та князя-засновника. Вікенд разом з Alliance Novobud дослідив перейменування в центрі Києва. Розповідаємо, чому пам’ять про цих людей важлива, й радимо потаємні місця для прогулянок.

Де шукаємо?

У радіусі пʼяти кілометрів від клубного будинку Illinsky House (вул. Набережно-Хрещатицька, 21)

Це частина історичного центру Києва та культурний осередок нашого міста. Топоніми тут почали декомунізувати ще задовго до вторгнення Росії у 2014 році. Так, Контрактовій площі історичну назву повернули у 1990 році, в радянські часи її називали Червоною.

Здебільшого назви вуличок старого Подолу походять від історичних місцевостей, церков або монастирів, які там знаходилися. Вулиця Глибочицька названа на честь однойменної річки, Введенська носить назву церкви 19 століття, Боричів тік походить від історичної місцевості Борич тощо.

площа Червона Пресня Щекавицька

Поряд з кінотеатром «Жовтень» знаходиться невелика площа із затишним сквериком і фонтаном. До 2018 року вона носила назву Червона Пресня та символізувала дружбу трудових колективів Києва та Москви. Зараз площа названа на честь Щека, як і однойменна гора неподалік.

Хто це?

Щек (приблизно 5-6 століття) — один із засновників Києва.

Історики досі сперечаються, чи ця людина існувала насправді. Нестор Літописець у своїй «Повісті минулих літ» вказав, що полянський князь Кий разом із братами Щеком і Хоривом та сестрою Либідь оселилися на пагорбах на правому березі Дніпра. Вони заснували місто й назвали його на честь старшого брата. На честь Щека та Хорива назвали гори, а ім’я сестри отримала ріка.

Вуличні цікавинки

вулиця Некрасівська Івана Драча

Неподалік від Львівської площі прокладена коротка вуличка довжиною всього 195 метрів. У 1910-х роках на цьому місці значився Львівський провулок, а в 1930-х його підвищили до статусу вулиці та дали ім’я російського поета Миколи Некрасова. Лише в жовтні цього року вулицю перейменували на честь Івана Драча.

Хто це?

Іван Драч (1936-2018) — письменник, громадський діяч і дисидент.

Драч працював сценаристом на кіностудії Олександра Довженка, написав сценарії до таких відомих українських картин, як «Пропала грамота» та «Камінний хрест».
Поет підтримував В’ячеслава Чорновола та інших дисидентів, критикував радянську владу. У 1960-х Драч під тиском публічно заявив, що шкодує про це. Але в 1980-х діяч повернувся до дисидентського руху та боровся за незалежність України.
Івана Драча номінували на Нобелівську премію з літератури.

Вуличні цікавинки

вулиця Юрія Коцюбинського Володимира Винниченка

Вуличка Івана Драча веде до вулиці Володимира Винниченка, яка теж має цікаву історію. У радянські роки її перейменували на честь Коцюбинського. Цей топонім не мав відношення до українського письменника, автора «Тіней забутих предків». Юрій Коцюбинський був сином митця, а ще затятим більшовиком і радянським урядовцем. У 2015 році вулиця отримала ім’я Володимира Винниченка.

Хто це?

Володимир Винниченко (1880-1951) — автор універсалів УНР, перший голова Директорії УНР, письменник і художник.

За агітаційно-пропагандистську роботу Винниченка вигнали з університету та не раз заарештовували. Якось він навіть утік із Лук’янівської в’язниці. Згодом емігрував до Європи, де разом з Михайлом Грушевським видавав часопис «Промінь».
У 1917 році Винниченко повернувся до України та став членом Центральної Ради. Він — автор майже всіх законодавчих актів, декларацій, універсалів УНР. У 1918 році Винниченко очолює Директорію — найвищий орган державної влади УНР.
Винниченко — автор першого утопічного роману «Сонячна машина», який започаткував новий напрям в українській літературі. Лесь Курбас ставив вистави за п’єсами Винниченка.

Вуличні цікавинки

вулиця Чапаєва В’ячеслава Липинського

Біля Золотих Воріт пролягає вуличка, яку проклали наприкінці 19 століття та назвали ім’ям князя Святослава Ігоровича (Хороброго). У 1938 році її перейменували на честь радянського комдива та героя старих анекдотів Чапаєва. З вересня 2015 році вулиця називається на честь В’ячеслава Липинського.

Хто це?

В’ячеслав Липинський (1882-1931) — політичний діяч, історик, публіцист, автор теорії українського консерватизму.

Липинський був представником хлопоманів — української інтелігенції, які прагнули зблизитися з простим народом, підняти освітньо-культурний рівень селянства та його громадську свідомість. 1909 році він випускає брошуру «Шляхта на Україні», в якій закликає українські еліти об’єднатися з народом і разом вибороти незалежність.
Був членом Союзу визволення України у Східній Галичині. А в 1918 році Липинський став послом Української Держави, яку очолював гетьман Павло Скоропадський.
Липинський вважав, що основна умова створення української державності — це єдність: релігійна, регіональна, політична, організаційна, національна. У своїх працях він неодноразово повторював, що ніхто не збудує Української Держави, якщо ми самі собі її не збудуємо.

Вуличні цікавинки

вулиця Миколи Кравченка Вільгельма Котарбінського

Поряд із кінотеатром «Київська Русь» пролягає старенька вуличка середини 19 століття. У радянські часи її назвали на честь більшовика та ярого противника УНР Кравченка. З 2016 року вулиця носить ім’я Вільгельма Котарбінського.

Хто це?

Вільгельм Котарбінський (1848-1921) — польсько-український художник, один з авторів розпису Володимирського собору.

Котарбінський навчався живопису в Римі, де познайомився з українським мистецтвознавцем Адріаном Праховим. Той оцінив талант художника та запросив митця до Києва. 10 років Котарбінський разом з іншими художниками працював над розписами собору. Зокрема його авторству належить «Преображення Господнє», портрети деяких святих і діячів церкви.
Котарбінський розписував стелі в садибах родини Ханенків (нині Музей Ханенків) та Терещенків (нині Національний музей Тараса Шевченка). У 1893 році разом з друзями заснував Товариство київських художників.

Вуличні цікавинки

Радянські панельки замінили старовинні садиби на вулиці Котарбінського. Залишилася лише одна, збудована у стилі модерн у 1913-1914 роках на замовлення київської дворянки Евеліни-Францішци Шмідт. Якщо пощастить потрапити в під’їзд, можна роздивитися оздоблення стін, стилізоване під соснові гілки.

вулиця Проєктна 13093 Миколи Плав’юка

Поряд із торговельно-розважальним центром «Блокбастер» є непримітна вуличка, яку проклали наприкінці 2010 року. Вона ніколи не носила імені російських чи радянських діячів, а називалася Проєктна 13093. У 2018 році, коли декомунізували чимало київських вулиць, заодно вирішили дати нове ім’я цій. Тепер це вулиця Миколи Плав’юка.

Хто це?

Микола Плав’юк (1927-2012) — громадський і політичний діяч, останній президент УНР.

У 14 років Микола приєднався до Організації українських націоналістів (ОУН). У 18 років під час Другої світової війни воював у складі 2-ої дивізії Української національної армії.
У 1950-х роках Плав’юк емігрує до Канади, де організував перший Світовий Конгрес Вільних Українців. Він став головою ОУН, а згодом — президентом УНР в екзилі (у вигнанні). 24 серпня 1992 року Плав’юк передав президентські відзнаки, печатку та прапор Першому президенту незалежної України Леоніду Кравчуку. Таким чином незалежна Україна офіційно стала правонаступницею Української Народної республіки.

Вуличні цікавинки

вулиця Фрунзе Кирилівська

Ця вулиця згадується в документах 17 століття як дорога з Подолу до села Куренівка. Через сотню років Куренівка стала частиною Києва, а згадана дорога перетворилася на вулицю Кирилівську. У радянські часи вона носила ім’я Михайла Фрунзе. Історичну назву їй повернули в січні 2015 року. Кирилівська названа на честь однойменної церкви та монастиря поряд, які свого часу збудував Всеволод-Кирило Ольгович.

Хто це?

Всеволод-Кирило Ольгович (приблизно 1094 — 1146) — князь сіверський, чернігівський, Великий князь Київський.

У 12 столітті боротьба за владу в князівствах Київської Русі дещо нагадувала «Гру Престолів» — родичі безперестанку воювали один з одним, щоб зайняти місце князя. У 1127-му Всеволод Ольгович вигнав свого дядька з Чернігова та став князем замість нього. У 1139 році, за словами літописців, «з честю та славою великою зайшов у Київ».
У 1140-х роках Всеволод Ольгович в урочищі Дорогожичі (бо саме з цієї сторони він заходив у Київ, коли захоплював князівство) заснував родовий монастир. Хрещене ім’я князя — Кирило, тому монастир він назвав на честь свого святого покровителя. Також заклав неподалік однойменну церкву. Монастир і церква збереглися до наших часів і є важливими пам’ятками архітектури.

Вуличні цікавинки

Де шукаємо?

У радіусі пʼяти кілометрів від ЖК Montreal House (Київ, вул. Велика Васильківська, 102 (літера «У»)/вул. Антоновича, 83).

У цьому районі завжди вирує життя — поряд стадіон, концертні майданчики, планетарій та купа місць, де можна відпочити, перекусити, розважитися чи закупитися. І саме тут за часів радянської влади чимало вулиць отримали назви, пов’язані з російською культурою та її діячами.

Вулиця Велика Васильківська довгий час була Червоноармійською, а Жилянська до 1993 року називалася на честь російського революціонера. З 2014 року багато вулиць у цьому районі перейменували на честь українських діячів. Проте площа і вулиця Льва Толстого поки що зберігає назву.

вулиця Горького Антоновича

У радянські часи вулиця називалася Пролетарською, а згодом носила ім’я російського письменника Максима Горького. Сучасну назву, Антоновича, вулиця отримала у 2014 році.

Хто це?

Володимир Антонович (1834-1908) — історик, археолог, етнограф.

Студентом Антонович почав досліджувати українську історію та культуру. Подорожував українськими землями від Волині до Херсонщини, вивчав козацькі рукописи та етнографічні збірки.
Антонович викладав у Київському університеті, а згодом став деканом історико-філологічного факультету. Читав лекції з історії українського козацтва та Галицької Русі.
Першим серед українських істориків виступив з концепцією української самобутності, ввів у науковий обіг термін «Україна-Русь».
Антонович — засновник української археології як науки. Він розробив нову методику ведення розкопок, видав археологічні карти Київської й Волинської губерній.

Вуличні цікавинки

Гуляючи цією вуличкою, можна ознайомитися з різними стилями архітектури. Наприклад, будинок №3 збудований у стилі модерн, № 4 — конструктивізм, №8 — неоампір, №32 — ренесанс, №48 — еклектичний стиль тощо. Загалом на вулиці Антоновича близько 15 будинків мають статус пам'ятки історії та архітектури.

вулиця Пушкінська Євгена Чикаленка

До Великої Васильківської прилягає колишня Пушкінська вулиця. Її проклали в 1840-х роках і назвали Єлизаветинська — на честь російської імператриці. До сторіччя від народження Олександра Пушкіна їй дали нове ім’я. Лише 27 жовтня цього року вулицю перейменували на честь Євгена Чикаленка.

Хто це?

Євген Чикаленко (1861-1929) — громадський діяч, меценат, агроном, видавець, один з ініціаторів скликання Центральної Ради.

Чикаленко походив із заможної родини та вкладав кошти в популяризацію української історії та культури. Він сплачував гонорари за українські твори, які друкувалися в журналі «Кіевская старина», створив фонд допомоги українським письменникам у Львові, підтримував грошима єдині українські щоденні газети Наддніпрянщини — «Громадська думка» та «Рада».
Під час революції в 1917 році Чикаленко ініціює скликання Української Центральної Ради — українського представницького органу та переконує Михайла Грушевського очолити її.
У сімейному маєтку Чикаленко займався сільським господарством і навіть у посушливі сезони домагався високого врожаю. Він написав і видав практичні поради для аграріїв у пʼяти книгах. Ця праця мала значний попит і була популярною.

Вуличні цікавинки

вулиця Пушкінська Євгена Коновальця

Від Великої Васильківської пролягає колишня вулиця Щорса. У 2015 році її перейменували на честь Євгена Коновальця.

Хто це?

Євген Коновалець (1891-1938) — державний діяч, полковник армії УНР, командир Січових Стрільців, голова Проводу українських націоналістів, засновник і перший голова ОУН.

Коновалець зі студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. У жовтні 1917 року Коновалець сформував Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців, який став одним з найкращих в армії УНР. Коноваленко керував групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовиків і денікінців.
У 1921 році Коновалець емігрував, але продовжив боротьбу за незалежність України. У Відні він створив та очолив Організацію українських націоналістів (ОУН), яка встановила контакти з урядовцями в Німеччині, Великій Британії, Іспанії тощо, неодноразово намагалася підняти питання України в Лізі Націй.

Вуличні цікавинки

вулиця Івана Кудрі Джона Маккейна

Від Либідської площі до бульвару Лесі Українки пролягає вуличка, яка раніше носила ім’я чекіста Кудрі. У 2019 році її перейменували на вулицю Джона Маккейна.

Хто це?

Джон Маккейн (1936-2018) — американський сенатор, який послідовно та активно підтримував Україну в її боротьбі проти російської навали.

Маккейн приїхав до Києва під час Революції гідності, відвідав наметове містечко та виступив з промовою на підтримку мітингувальників. Він засудив силовий розгін Майдану та закликав уряд США вести економічні санкції проти Віктора Януковича та його поплічників.
Після окупації Росією Криму та частини Донбасу сенатор неодноразово закликав американську владу та НАТО допомогти Україні з озброєнням. Він наголошував, що бездіяльність світової спільноти заохочує Росію до подальшої ескалації конфлікту.
На підтримку України Маккейн відсвяткував Новий рік 2017 року в Маріуполі.

Вуличні цікавинки

Поблизу Київського коледжу легкої промисловості (вулиця Джона Маккейна, 29) є маленький провулочок, який впирається в непримітні сходи. Вони ведуть до затишного скверу, який майже з усіх боків оточений приватними будиночками, і це у самому центрі Києва! Ідеальне місце, щоб трохи відпочити та перезавантажитися.

вулиця Глазунова Дмитра Годзенка

Від Джона Маккейна пролягає коротенька вуличка, яка в 1950-х роках називалася Нова. Невдовзі її перейменували на честь російського композитора, а з цієї осені вона носить ім’я Дмитра Годзенка.

Хто це?

Дмитро Годзенко, позивний «Годзила» (1966-2016) — воїн ЗСУ, Народний герой України.

Киянин Дмитро Годзенко був активним учасником Революції гідності. Після вторгнення Росії пішов добровольцем в ЗСУ, воював в АТО. У вересні 2015-го отримав у бою важке поранення та невдовзі залишив госпіталь і повернувся на війну. У березні 2016 року загинув під час мінометного обстрілу росіянами.
За час служби Годзенко перекрив потік контрабанди, який возили через один з блокпостів Горлівки. Активно допомагав місцевим мешканцям селища Зайцеве, яке перебувало під постійним обстрілом росіянами.

Вуличні цікавинки

вулиця Чигоріна Дмитра Дорошенка

Ця химерна вулиця пролягає від вулиці Джона Маккейна, робить декілька хвилястих вигинів, мов змія, потім різко звертає вправо та перетинає вулицю Годзенка, а закінчується петлею навколо скверу. У радянські часи вона носила ім’я російського шахіста, а восени цього року її перейменували на честь Дмитра Дорошенка.

Хто це?

Дмитро Дорошенко (1882-1951) — політичний діяч, історик, літературознавець.

Дорошенко був членом Революційної української партії та Товариства українських поступовців. Писав статті для багатьох українських часописів: «Громадська думка», «Рада», «Рідний край» тощо.
Навесні 1918 року став міністром закордонних справ Української Держави. У період його керівництва відкрилися дипломатичні представництва України в Польщі, Швейцарії та Фінляндії, ряд українських консульств закордоном.
Після падіння Гетьманату Дорошенко емігрував до Європи. Став першим директором Українського наукового інституту в Берліні, а згодом першим президентом Української вільної академії наук. За життя Дорошенко написав близько тисячі праць з історії України та української культури.

Вуличні цікавинки

На вулиці Дорошенка можна здобути потрібні знання та віднайти творче натхнення. Там знаходяться навчальні корпуси університету культури та мистецтва, торгово-економічного університету, декілька коледжів і мистецька книгарня Nebo.

вулиця Анрі Барбюса Василя Тютюнника

Неподалік Великої Васильківської пролягає невелика вуличка, яку проклали ще в 1840-х роках. У радянські часи їй дали ім’я французького комуніста Анрі Барбюса, а у 2018 році її перейменували на честь Василя Тютюнника.

Хто це?

Василь Тютюнник (1890-1919) — військовий діяч, командувач армії УНР.

Тютюнник був членом українського військового товариства «Батьківщина» та опозиційного Українського національного союзу, воював в армії УНР.
У травні 1919 року Тютюнник розробив план прориву військ УНР, в результаті якого УНР відбили у червоних Хмельницький і Кам’янець-Подільський. За цю операцію Тютюнника призначили командувачем армії УНР.
У серпні 1919 року під командуванням Тютюнника війська УНР звільнили Вінницю та Жмеринку від «червоних», а в листопаді Тютюнник керував обороною Хмельницького від «білих».

Вуличні цікавинки

Про Alliance Novobud

Аlliance Novobud — надійний девелопер прогресивної формації, який понад 18 років працює на будівельному ринку Києва та області. Сьогодні Аlliance Novobud — прогресивний гравець столичного ринку об’єктів бізнес-класу та визнаний лідер у сегменті осучаснення й розбудови міст Київської агломерації.
Девелопер будує з екологічних та енергоефективних будматеріалів високої якості. Наприклад, зовнішні стіни зводяться з червоної цегли, утеплюються якісною мінеральною ватою, завдяки чому забудова краще зберігає тепло, що дуже важливо особливо напередодні зими в режимі жорсткої економії.
Клубний будинок бізнес-класу Illinsky House — яскравий представник сучасної та виваженої забудови Подолу. Два будинки в стилі неокласики гармонійно вписуються в природний та урбаністичний контекст низинної частини історичного центра Києва. Ідеальну оглядовість та оптимальну інсоляцію житлових просторів забезпечать каскадна поверховість та панорамне скління. 125 квартир, а це всього 3-5 квартир на поверсі, обслуговуватимуть 2 ліфти, один з яких спускатиметься у підземний паркінг на 143 паркомісця.