Заховані скарби та гра престолів по-гетьманськи: як працює Скарбниця під час війни

Які музейні експонати руйнують російські міфи та надихнули Ліну Костенко на поему? Чим відрізняється оригінальна пектораль від копії? Як відвідувачі грають у гру престолів за гетьманів, королів і царів? Вікенд дізнавався, як працює Скарбниця Національного музею історії України під час війни.

У Скарбниці зібрано близько 60 тисяч унікальних предметів з дорогоцінних металів і каміння. Окраса цієї колекції — скіфська пектораль з кургану Товста Могила. Зараз більшість предметів Скарбниці евакуйовані, замість оригінальної пекторалі в залі музею виставлена її копія.

Екскурсоводка музею Ганна Сергієнко розказала, чим Скарбниця заповнила порожні зали та які оригінальні предмети є в експозиції.

— Основна колекція Скарбниці захована, однак зараз у нас представлені не лише копії, а й оригінали. Наприклад, у музеї залишили поховання скіфської цариці та її дитини з кургану Товста Могила. Це унікальний експонат, бо знайти непограбований скіфський курган для археологів велика рідкість. Такі споруди дуже помітні в степу, грабіжники розкопували їх раніше за науковців і виносили звідти всі цінності. Та археологу Борису Мозолевському пощастило натрапити в раніше пограбованому кургані на непограбоване поховання. У тому ж кургані знайшли й знамениту пектораль, але першою знахідкою була все ж цариця. Вирізка з кургану Товста Могила та вразливі кістки потребують особливих умов зберігання, тому цей експонат залишили у Скарбниці.

Екскурсоводка музею Ганна Сергієнко

Копію пекторалі виготовили багато років тому, здебільшого саме її вивозили за кордон на виставки, оригінал майже ніколи не покидав територію України. Копія, що експонується зараз, – з колекції Інституту археології НАН України. Вона дає загальне враження про цей артефакт, але доповнюється показом на екрані відео з оригінальним предметом, за яким відвідувачі можуть роздивитися деталі та оцінити високу ювелірну техніку давньогрецьких майстрів.

Деякі предмети з недорогоцінних металів, що зараз виставлені в Скарбниці, до війни зберігалися в фондах головного музею на Володимирській, 2. Раніше у Скарбниці були представлені лише ювелірні вироби та коштовності, а тепер відвідувачі можуть побачити й шедеври світової культурної спадщини з кераміки, бронзи тощо.

натисніть, щоб краще роздивитися

Навіть коли колекцію сховали й Скарбницю закрили для відвідувачів, робота працівників музею не припинялася ні на один день. Першочергові потреби пакування та евакуації поєднувались із написанням і публікацією в соцмережах дописів про експонати музею патріотичного спрямування, в яких давнина та історія предметів перепліталися із сучасним їх прочитанням.

Працівники науково-освітнього відділу шукають нові форми та теми для різних аудиторій, тоді як наукові співробітники та працівники фондів зосередились на складанні наукових паспортів предметів, відцифруванні та візуалізації колекції.

Проте головним залишається заповнення порожніх залів експонатами та обслуговування відвідувачів музею. Тут робота йде у двох напрямках: поточне експонування та розробка концепції музею після закінчення війни та повернення колекцій.

Першою після початку війни ми відкрили для відвідувачів залу зі скіфським золотом. Це не була тематична виставка, ми просто зібрали в одне місце предмети, що залишилися в Скарбниці та головному музеї. Намагалися максимально заповнити вітрини, комбінуючи оригінали та копії наших експонатів.

На сьогодні для огляду доступні п’ять зал з дев’яти. Три з них займає виставковий проєкт «Збережено в Україні», який музей втілив до Дня Незалежності України. Ця виставка поєднує скіфське золото, срібло, вироби з бронзи й античну кераміку та має проголосити суспільству та міжнародним партнерам нашої країни, що навіть в страшні часи війни держава Україна, її інституції, громадяни та Збройні сили змогли зберегти для людства шедеври світової культурної спадщини. Більшість експонатів, представлених на виставці, походить з регіонів, що зараз тимчасово окуповані росіянами, — наша степова зона та Крим. Ці предмети знайшли задовго до повномасштабної війни, більшість з них зберігалася у Скарбниці десятки років.

натисніть, щоб краще роздивитися

У радянські часи, особливо до 1960-х років, значна кількість знайдених на території України коштовних знахідок не потрапляла до українських музеїв. Їх вивозили до Росії, до того ж Ермітажу, наприклад. У ті часи радянська влада вивезла з України багато цінностей, йдеться про тонни золотих виробів. Більшість цих речей уже ніколи до нас не повернеться — їх або продали до інших країн, або взагалі переплавили. Велика частина скіфського золота, представлена в їхніх музеях, — це українські скарби. Зараз на окупованих територіях так само, як і в радянські часи, грабують музеї та вивозять коштовні речі. Тому для нас важливо на цій виставці підкреслити, що представлені тут предмети вдалося зберегти попри радянську владу, загрози сучасної війни, окупацію наших територій.

Виставка висвітлює три періоди: греко-скіфське мистецтво, власне скіфське мистецтво та грецьке мистецтво. В аванзалі, де експонується вирізка з кургану Товста Могила, відвідувачі можуть роздивитись оригінальні предмети поховального обряду прадавніх скіфів, виготовлені грецькими майстрами на замовлення скіфських правителів. У наступній залі представлені предмети, що пов’язують вже зі скіфським мистецтвом. Окрім копії пекторалі, там багато інших цікавих предметів. Наприклад, золота ручка від ритуальної чаші у вигляді кабанчика з кургану Хомина Могила чи навершя із зображенням скіфського бога Папая, бронзові навершя, що прикрашали поховальний віз.

Остання зала присвячена грецькому мистецтву. Давньогрецький посуд торговими шляхами потрапляв на терени сучасної України. Він був у вжитку тривалий час, протягом усієї скіфської доби. Цей посуд цінували, берегли, про що свідчать сліди ремонту. Ці експонати повністю руйнують російський міф буцімто нашої держави ніколи не існувало, а історії ніколи не було. Достатньо зайти до музею та подивитися на ці археологічні знахідки, щоб зрозуміти, що життя на територіях Криму, Північного Причорномор’я було тисячоліття тому, причому це була висококультурна та розвинена цивілізація. Україна, так само як і Західна Європа, має культурну спадщину античної доби.

натисніть, щоб краще роздивитися

Здебільшого на виставці представлені посудини для вина — для греків цей напій був великою частиною культури. Проте такий посуд цікавий історикам ще й тим, що давні греки наносили на нього зображення, пов’язані з сюжетами їхньої міфології, культури та побуту.

Також відвідувачі можуть побачити тут унікальний бронзовий «сервіз» з цікавою історією. Якщо більшість речей походить з території Великої Скіфії, то цей посуд знайшли в центральній Україні, поблизу селища Піщаного Черкаської області в 1960-х роках під час робіт на торфовищі. Спочатку археологи вважали, що знайдені речі — підробка, бо посуд зберігся надзвичайно добре. Проте археологиня та працівниця музею Оксана Ганіна дослідила ці предмети, провела безліч перевірок, зокрема й хімічне дослідження, і встановила, що речі є оригінальними. Греки не просто жили на причорноморському узбережжі – купці запливали вгору по Дніпру аж до Черкащини, щоб торгувати. Поряд також було знайдено залишки дерев’яного човна та кістки чоловіка. Найімовірніше, з цим купцем щось трапилося під час подорожі. Історія цієї знахідки свого часу надихнула Ліну Костенко на написання поеми «Скіфська одіссея».

знахідка, яка надихнула Ліну Костенко

натисніть, щоб краще роздивитися

Два інші зали займає тематична виставка «Європейська Україна. Доба Мазепи», яку ми відкрили ще до Дня Конституції України. Це міжмузейний проєкт, в якому поєднані експонати Національного музею історії України, Національного заповідника «Києво-Печерська лавра», Національної наукової бібліотеки України імені Вернадського, Національного історичного архіву України. Наукова концепція та нове прочитання історії України 16 – початку 18 століття розкриті автентичними та найкращими експонатами цієї буремної епохи (близько 300 одиниць).

Усі установи, що надали предмети на виставку, тривалий час були закриті для відвідування, але хотіли показати свої колекції та цінності, пов’язані з іменами видатних українців: гетьманів Івана Мазепи, Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика, Івана Виговського, митрополита Петра Могили та інших. Завдяки тому, що ми зібрали ці предмети на виставці, з одного боку, багато людей змогли їх оглянути, а з іншого, таке поєднання власне й сприяло новому прочитанню історії України того часу. Воно йшло від предметів, письмових джерел, що доповнювали одні одних.

Наша провідна екскурсоводка Ольга Дударєва створила до виставки інтерактивну гру «Гетьманщина. Гра престолів». Нещодавно ми вперше її провели для відвідувачів.

натисніть, щоб краще роздивитися

Провідна екскурсоводка Ольга Дударєва розказала Вікенду, як грати в музейну версію «Гри престолів»:

— Це стратегічна гра, трошки схожа на Монополію, але стосується історичних подій. Ми підготували картки з гербами різних держав чи протодержав. Кожен гравець обирає собі картку й далі грає за ту країну, робить вибір, який постає перед нею в процесі розвитку подій, домовляється з іншими гравцями-країнами. Події у грі починаються трохи раніше, ніж доба Гетьманщини, щоб гравці зрозуміли, що було до цього, як з’явилися ті чи інші держави, відштовхувалися від певних історичних умов. У грі представлені Велике Князівство Литовське та Польське Королівство, вони в процесі мають об’єднатися у Річ Посполиту, й гравці зрозуміють, чому держави пішли на такий крок. Звичайно, в цій історії не можна обійтися без Московії, поки що за неї грала лише я. Також можна обрати Січ або Гетьманщину — нечасто люди розуміють, що це два різні утворення. Ще грають Кримське Ханство, Османська Імперія та Швеція, учасникам буде цікаво дізнатися, чому країна, яка розташовується так далеко від нас, опинилася в нашій історії.

У такій ігровій формі доба Гетьманщини вчиться краще й цікавіше, ніж якщо просто послухати лекцію. Людям не треба довго й складно пояснювати, чому Богдан Хмельницький чи Іван Мазепа вчинили саме так, а не інакше. У грі учасник сам проходить через це й робить вибір замість них.

Головне у грі — ненадовго відкинути свій патріотизм і грати чесно за обрану державу, відстоювати саме її інтереси, а не піддаватися Гетьманщині. Тоді стає зрозуміло, чому історичні події склалися саме так.

Виставка та гра розвінчують певні міфи про особистість Мазепи. Найпопулярніший з них, який нам нав’язували століттями, що він — зрадник. Гра закінчується вибором Мазепи: обрати власну вигоду чи захистити інтереси держави. Мазепа міг би залишитися при Петрі I, жити у достатку та комфорті, мати багато грошей, але натомість обрав державу. Тому він точно не був зрадником. Гравці обговорюють цей вибір, впевняються, що Мазепа вчинив за совістю й іншого вибору не мав.

У нас дев’ять карток з державами, проте в цю гру можна зіграти й з меншою кількістю учасників, навіть удвох. Тоді люди грають одночасно за кілька країн.

натисніть, щоб краще роздивитися

Ганна Сергієнко розказала про нові екскурсії та відвідувачів Скарбниці.

— Ще до початку повномасштабної війни ми проводили інтерактивні екскурсії. Вони були популярними серед дорослих і дітей. Наприклад, у нас була театралізована екскурсія про Скіфію золоту, де екскурсоводи розігрували перед глядачами костюмовану виставу.

Зараз ми теж проводимо різні активності. Наприклад, гру «Ти — археолог» для найменших відвідувачів. У процесі вони трохи дізнаються про наші експонати, більшість з яких знайдені саме під час археологічних досліджень, а потім проводять розкопки. У дворі ми організовуємо дітям невеликі археологічні ділянки у пластикових контейнерах. Учасники, як справжні археологи, спеціальними інструментами розчищають діляночки та знаходять в них різні коштовності, звісно, несправжні. Далі діти мають заміряти та сфотографувати знайдене, тобто проходять усі етапи роботи археологів.

Також ми розробляємо нову дитячу екскурсію, яка підходила б під нинішню експозицію Скарбниці.

Загалом відвідувачів поки менше, ніж було. Хоча дедалі більше людей дізнаються, що ми відкриті й маємо нові виставки, тому кількість потроху зростає. Для багатьох людей дуже важливо побачити в музеї оригінальні витвори, а не копії. У нас постійно запитують, коли повернеться в експозицію оригінал пекторалі. Пояснюємо, що ми маємо зберегти нашу спадщину. Хоч Київ добре обороняється, краще не ризикувати цими предметами й поки сховати їх. Також декого відлякує те, що працюють не всі зали. Раніше до нас приходила величезна кількість шкільних груп, тепер зазвичай лише діти з батьками. Проте частіше стала заходити молодь. Також приходять військові, для них відвідування безплатне.

Ми пишемо в анонсах виставок, що перед візитом до Скарбниці треба зателефонувати та записатися. Це робиться для того, щоб ми розуміли кількість відвідувачів. Інколи люди приходять без запису, але це не значить, що вони не потраплять до музею. Ми раді всім, хто цікавиться історією та культурою. Але якщо ви хочете взяти екскурсію, то краще зателефонувати завчасно, оскільки ми плануємо графік екскурсійних груп так, щоб вони не перетиналися у залах.

Під час повітряної тривоги ми зупиняємо екскурсії та просимо всіх відвідувачів зібратися в укритті. Також з міркувань безпеки зараз знову не можна заходити з великими сумками чи рюкзаками, просимо залишати їх у гардеробі. Це обмеження та специфіка відвідування музеїв у воєнний час.

Попри війну життя в музеї кипить. Усі наші виставки триватимуть до весни, тому у відвідувачів ще багато часу, щоб їх оглянути. Зараз ми готуємо нову, яку презентуємо у жовтні. Вона буде розміщена в залах, що поки зачинені для відвідування.