Саша, вона ж Ассоль чи Перепалка, — майстриня, яка перетворює природні матеріали на прикраси та інсталяції. Їй 21, родом із Полтавщини, переїхала до Києва вчитися на акторку, але знайшла себе в роботі зі смолою, деревом, рослинами та тим, що більшість просто не помічає.
Магія нового імені
Саша розповідає, що ім’я Ассоль з’явилося у горах спонтанно й символічно. У кемпі серед багатьох Саш потрібно було якось вирізнятися. Згодом нове ім’я стало чимось більшим за просту зручність.
— То був цікавий момент мого переродження, я побачила вільних людей, побачила, що жити можна по-іншому. Нове ім’я в доповнені з новою мною було чимось дуже необхідним на той момент і гармонійним.
— Саша, Ассоль, Перепалка — яка різниця, називайте як зручно, — сміється дівчина.
Спалах фарб і намистин
Її яскравий стиль формувався органічно. Експерименти зі стилем почалися ще у 12 років. У Полтаві яскраве волосся виділяло серед однолітків, але одяг залишався не дуже виразним. Проте переїзд до Києва дав можливість досліджувати себе й пробувати різні комбінації.
— Спочатку боялась сильно вирізнятися, бо лякала сама думка, що на мене будуть дивитись, а далі вже органічно саме собою перекочувало в той, вигляд, який я маю зараз. Не можу сказати назву стилю, бо це все тільки від відчуттів і стану. Мені комфортно, коли внутрішнє і зовнішнє збігається, — пояснює Саша.
Особливий елемент її образу — намистинки на переніссі. Вигляд дівчини викликає різні реакції: від захоплення й компліментів до здивування чи осуду.
— Раніше мене це зачіпало, а зараз я просто посміхаюсь, коли ловлю погляд. Навіть якщо скидаюся на міську божевільну, це приносить позитив. Приємно, коли своїм образом я викликаю посмішки або коли роздивляються, — додає Саша. І дає пораду тим, хто теж хоче виділятися: додавати акценти поступово й дивитися на реакцію людей. І побачите, що більшості діла до вас немає. Навіть якщо є реакція, вона хвилинна. Це дає свободу.
Від сцени до гілок
У 2021 році Саша переїхала до Києва, аби вступити на акторський факультет. Та швидко зрозуміла, що її справжня пристрасть зовсім інша — і пішла працювати ювеліром.
— Я безмежно рада, бо акторка була б з мене кепська, а працювати ручками — це те, що у мене виходить найкраще, — каже дівчина.
Тепер вона створює прикраси та інсталяції з природних матеріалів. У її роботах — кора, гілки, мох, сухоцвіти та інші «забуті скарби». Спочатку дівчина соромилася називати себе мисткинею, тому казала просто «ремісник». Та згодом прийняла себе як творця.
Закарбована краса природи
Саша виросла на Полтавщині серед гарних ландшафтів, ще з дитинства любила досліджувати навколишній світ. Кора, гілки, мох, сухоцвіти — матеріали, які для багатьох залишаються непоміченими, для неї стали основою творчості.
— Матеріали самі мене знаходять, — каже дівчина. — Бачу шматок гарної коряги або квіточку, забираю, висушую, і колись вона точно стане частиною роботи. А поки — просто тішить око.
З часом Саша почала експериментувати з епоксидною смолою. Її мета проста — закарбувати природну красу, надати сенс і форму.
— Перші спроби зі смолою були жахливі, — сміється майстриня. — Я не знала приблизно нічого про матеріал, але швидко зрозуміла, що він мені близький і цікавий. З часом досвід накопичується. Виховується терпимість, помилок стає менше, а процес стає справжньою магією.
Робота з природним матеріалом має свої особливості: з часом він може змінювати колір та форму.
Початок із символу
Після різних експериментів зі смолою та природними матеріалами Саша вирішила зробити щось більш об’ємне і символічне — свій перший ловець снів.
— Це була не просто робота, — згадує дівчина. — Саме він дав мені відчуття, що я можу створювати щось справжнє і значуще. Люди почали помічати мої речі, питати про них, хвалити. І тоді я зрозуміла: хочу продовжувати цей шлях, експериментувати, пробувати нові техніки, ділитися ідеями з іншими.
Ідеї з’являються інтуїтивно: іноді відразу, іноді треба зібрати матеріали, подивитися на них, дати час, тоді народжується задум.
Творчий барліг
Згодом Саша здійснила свою давню мрію — відкрила власну майстерню.
— Це було неймовірно, — каже вона. — Я знайшла місце в колі творчих людей на Нагірній, 22: тут понад 60 митців, і стіни просочені креативом. Моя майстерня — це мій барліг і місце сили. Тут можна сховатись від усіх і творити, не думаючи про решту.
Щодня вона приходить з кавою, сідає за роботу і вирішує: чим сьогодні займатися. Часто ідеї приходять заздалегідь, інколи процес захоплює настільки, що просто віддається йому повністю, забуваючи про час.
Замовлення їй надходять переважно з онлайну або від людей, які приходять у гості до майстерні. Зараз дівчина працює над створенням онлайн-магазину.
Блог: фокус випадку
Вести блог Саша почала спонтанно, без плану та очікувань.
— Я вирішила провести майстер-клас з виготовлення ловців снів з палок. В інстаграмі не було практично моєї творчості, і я зняла відео про любов до природи і як з цього народжуються вироби. А наступного дня прокинулась з тисячами підписників і сотнею тисяч переглядів, — розповідає дівчина. — Тоді стало ясно: мені є чим поділитися, і просто перестала чинити цьому опір.
Блог дав купу можливостей: нові знайомства, колаборації з митцями, замовлення, участь у проєктах.
— Навіть це інтерв’ю стало можливим саме через інтернет, — додає Саша. — До того ж класно бачити, як твої роботи надихають інших і знаходять свого глядача.
Чому ще й «Перепалка»
Саша давно грається з назвами, її інстаграм-нік «pere.palka» народився майже випадково.
— Я мала провести органічну майстерню з вже відомими ловцями снів, і треба було придумати назву. Влаштували з друзями брейншторм, і один каже: «Пере.палка — краще не придумаю». І воно так органічно завʼязалося з концептом того, що я творю, так і пішло зі мною далі.
Гелловін у «Сільпо»
З розвитком блогу та майстерні Саша почала отримувати запрошення до масштабних проєктів. Одним із найбільш пам’ятних став досвід співпраці з командою «Сільпо» під час створення гелловінських інсталяцій.
— Мене побачили в рилз і запросили до співпраці, бо тема Гелловіну мені дуже підходить, — розповідає дівчина. — Єдина складність була в нічних змінах, але досвід — просто вау! Мені вперше випала можливість працювати з професіоналами у цій справі, створення декорацій і вітрин завжди було напрямом, де я хотіла себе спробувати.
Плисти за течією та слухатися власної магії
Саша не планує життя, а живе моментом.
— Я кайфую від того, що роблю сьогодні. Далі конкретних планів майже немає, просто жити життя, хоча блог і робота приносять свої обов’язки: колаби, запрошення, співпраці.
Але є те, в чому вона впевнена.
— Хочу кайфувати і творити те, що люблю. А куди мене занесе життя — подивимось. Як взагалі можна бути впевненою у чомусь, якщо світ весь час змінюється, рухається і живе?
Наостанок дівчина хоче звернутися до тих, хто читає її історію.
— Просто довіряйте світу і не бійтеся виражати себе, — каже Саша. — Ви унікальні, і своїм проявом варто ділитися з людьми. Головне — робити це для себе, від чистого серця, не чекаючи на фідбек. Він прийде сам, коли ви знайдете свій шлях. Творіть своє життя, як творите витвір мистецтва.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Букети, насіння, сухоцвіти. Як киянка створила квіткову ферму;
Запах хліба та грошей. Як пахнуть бізнеси в Києві;
Снуди та груди: що плетуть українські в’язальниці;
Ключниця Люда з лівого берега. Як стають майстринями;
