Отруйниці, маніяки, вбивці
ЧитатиБарбі — це втілення гламуру та марнотратства? Виробник ляльки бореться з цим стереотипом, зокрема й через кіно. Поступово ставлення змінюється. Українські колекціонери розповіли Вікенду про роль Барбі в їхньому житті та особливості колекцій.
Я з дитинства мала велику тягу до всього мініатюрного, в мене завжди були якісь «кишенькові» друзі, на кшталт пупсиків, гумових каченят з мультика Дісней. До колекціонування ляльок прийшла дорослою, коли була в декреті й уперше побачила на фото десятисантиметрову лялечку BJD* pukipuki Ante від Fairyland. Захотіла й собі таку манюню з «живим» поглядом. З того все і почалося.
*BJD — шарнірні ляльки
Потім захопилася реалістичністю Action ляльок, зʼявилося трохи реборнів і авторських лялечок, але з появою у Mattel шарнірних тіл Made to Move я повністю захопилася ляльками Barbie. Люблю фотографувати ляльок у різних життєвих сценках, тому рухливість ляльки для мене головне, а у Mattel ще й дивовижні обличчя й аксесуари.
Але я не вважаю себе колекціонером. У моєму розумінні колекціонувати — це лишати ляльок запакованими в коробках або тримати в рідному образі десь під склом. Я використовую ляльок у тематичних фотосетах, вони подорожують разом зі мною, перевдягаються, змінюють образи, отримують свої історії та характери. І головне — я не продаю своїх ляльок, бо вони мені як рідні.
У часи мого дитинства були лише ляльки-дітлахи, і мене це геть не приваблювало, а потім зʼявилися Сінді, трохи згодом — Барбі. Мене вабив ляльковий світ, подобалося робити будиночки з цупкого картону, облаштовувати їх саморобними меблями і щоб якнайбільше схожими на справжні. Свою першу Барбі я виміняла в сусідської дівчинки на саморобний двоповерховий будиночок з меблями і гардеробом — усе, що на той момент зробила для ляльок власними руками. Наступну придбала десь на початку девʼяностих: на гроші, подаровані до дня народження «на мрію», обрала собі блакитнооку красуню. Ця лялька й досі улюблена.
З отих двох ляльок і почалася колекція. Хоча мети колекціонувати я не ставила ніколи. Моя мрія — лялькове містечко. Шафа на всю стіну, де облаштовані «квартири» для мешканців у різному стилі: від сучасного до старовинного. Наразі в моєму зібранні близько 150 іграшкових людей, тож містечко має бути немаленьким.
Десь у 2017 році сяйнула думка, що я хочу купити собі таку ж Барбі, як мені пʼятирічній купувала мама. Але це була просто думка, а не твердий намір. Одного дня іду я, доросла серйозна жінка в піджаку, центром Києва біля станції метро «Університет», де вздовж огорожі ботанічного саду літні люди продають всілякі «скарби»: посуд, книги, мереживні серветочки. І одна пані продає Барбі. І лялька дуже схожа на ту мою. Придбала її гривень за 40 і пішла далі: серйозна ділова жінка в піджаку з рожевою лялькою, що стирчить із сумки. Це було дуже круте відчуття. Другу ляльку знайшла на секонд-хенді. Вона була дуже дивна, і я почала шукати про неї інформацію. Це було непросто! Але саме на цих пошуках мене зачепило.
Я не маю колекції, тільки декілька «зразків для примірок», які використовую для пошиття одягу. Коли колекціонувала, точно було більше 10 і менше 100.
Моє хобі почалося у 2015 році, коли я шукала Барбі для доньки й натрапила на людей, котрі творили ляльковий світ: створювали наряди, будинки, писали історії та фотографували лялькове життя. Мене це захопило. Точну кількість ляльок у своїй колекції не назву, бо і сама не знаю: я часто купую нових, інколи продаю або дарую свої.
Ніколи не ставила собі за мету колекціонування. У моєму дитинстві лялька Барбі була символом майже недосяжного благополуччя. Також це був образ красивої, сильної, сміливої та впевненої в собі жінки. Барбі літала на повітряній кулі, їздила на конях, відвідувала сафарі-парк, змінювала професії, водила машину й робила багато чого, що не вкладалося в буття жінок на пострадянському просторі. Для дівчаток мого віку це була революція рольової моделі. А ще Барбі була дуже дорога. Тому на ній ми вперше відпрацьовували основи фінансової грамотності: аналіз ринку, накопичення грошей, інвестування. Після подолання того шляху ти вже зовсім інакше ставився до іграшки, більше її цінував.
Початком колекції стали ляльки мого дитинства. Я ними гралася років до 15. Плела одяг, оформлювала «кімнату» на виділеній спеціально під ляльок поличці. На вісімнадцятиріччя купила собі «останню ляльку». Повернулася до цієї теми майже десять років потому, коли перебувала в тривалій травмуючій ситуації. Шукала чогось приємного, позитивного, затишного — і наштовхнулася в соцмережі на спільноту колекціонерів ляльок. Почала потрошку купувати вживаних принцес Діснею — це можна вважати поверненням у хобі. На сьогодні маю біля 200 ляльок.
Років пʼять тому звільнилася, бо так вирішив чоловік. Рік просиділа вдома, і мені стало трохи нудно. Згадалася давня дитяча мрія стати модельєром. Та люди мене не надихали, на відміну від ляльок. Я постійно купувала іграшки для доньки, яка ними взагалі не гралася. Вирішила спробувати шити для ляльок. На свій день народження замовила перших двох ляльок: Monster High і Bratzillaz. Тож моєму хобі вже чотири роки.
У першій колекції я мала близько 200 ляльок. Коли почалося повномасштабне вторгнення, довелося лишити їх вдома, в місті Оріхів, яке зараз знаходиться під обстрілами. Спочатку я ще сподівалася на повернення, але зараз вже розумію, що колекція втрачена назавжди. З собою вдалося захопити тільки кілька ляльок. Які і стали першими у відновленій колекції. Зараз у мене десь 200 ляльок, вони зберігаються в коробках. Лише кілька улюблених сидять на комоді.
Якоїсь особливої тематики в лялькохобі не маю. Мої ляльки — це сучасні лялько-люди, вони створюють родини, виховують дітей, навчаються, працюють, святкують в колі друзів та родини (з бабусями і дідусями теж). Я за максимальне наближення до реального життя та намагаюсь це показувати в своїх лялькових фотосетах.
Тематики в колекції нема. Але до мене часто потрапляють ляльки, яких треба «рятувати»: відчищати помальоване обличчя, розбирати скуйовджене волосся, ремонтувати поламане тіло тощо. Я люблю ремонтувати поламані іграшки, тож придбати ляльку з дефектом і полагодити — мені в задоволення.
Наприклад, оцю ляльку знайшла на мотлохівні за 12 гривень. Нічого особливого, сучасна краля, волосся поганеньке й сиплеться. Але прошивка густа, тож я вирішила спробувати щось зробити.
Трапляється, ляльок просто віддають або дарують ті, хто знає про моє захоплення.
Була мрія зібрати серії мого дитинства, випущені у 1996-1998 роках (я надивилася в якомусь журналі, й вони застрягли в уяві навічно).
Друге — «махровий вінтаж», як я кажу. Тобто барбі 60-х років у розкішному деталізованому одязі того часу. Одного разу я віддала 25 доларів за пластикову діадему тільки тому, що мені її не вистачало до повного аутфіту.
У цю категорію входили також Petra Plasty — німецькі ляльки, Steffi DDR, які робилися в кінці 1960-х у НДР ледь не підпільно й були заборонені в СССР. І навіть Bild Lilly, створена ще до Барбі, мрія кожного колекціонера вінтажу. Якось я купила таку, а потім продала в США. І завдяки цьому змогла купити мамі будинок: інтуїція підказувала, що в Маріуполі не варто залишатися, а мама мріяла про власний дім.
І третя цікава категорія — барбі-клони 1990-х. Китайські Sandy, в яких гнулись ручки, російськи Вероніки та Христини, білоруські Діани, які виготовляються досі, польська Барбора, румунські Лігія та Гета, навіть вдалося знайти декілька Христин, які робилися в Україні. Прямо нових, у коробках. Від жінки, яка їх продавала, дізналася, що виробництво було в Луганську. Усі ці клони доводилось досліджувати самостійно або вузьким колом ентузіастів. Більшість тих ляльок страшненькі, але мають свій шарм і дух нашого важкого дитинства 1990-х.
Ті самі українські Христини. Дослідження показали, що їх скопіювали з китайських Венді (молд і тіло), але вони гумові, при відливці усе це зменшилось. Тобто вони як Венді, але менші. Прошивка така густа, що аж захват бере. Ці ляльки неймовірно рідкісні. У СРСР не випускали ляльок із жіночними формами. А в 1990-х всі намагались зробити свою Барбі.
А ось німецькі Petra Plasty. Вони 1960-1970-х років і завжди неймовірно сумні.
Мій основний напрямок в колекціонуванні — вінтажні фешен ляльки (так зветься лялька-доросла жінка типу Барбі). Найбільше люблю Таммі і Сінді.
Купую переважно не в Україні (а шкода), цікаві екземпляри вистежую на Ebay, бо ляльок старих випусків можна віднайти лише там. Новинки замовляю з Amazon. Лялькову мініатюру — їжу, меблі, деякі аутфіти — купую на Aliexpress або Тао, замовляю в наших українських майстринь. Можу спонтанно купити ляльку в магазині, якщо внутрішній голос каже, що лялька «моя».
Зараз у лялькосвіті немає нічого такого, чого не можна купити, були б гроші. Деяких ляльок можна купити миттєво, а на деяких доводилося збирати місяцями.
Я люблю, щоб ляльки були перед очима, мали охайний вигляд і не припадали пилом, тому зберігаю їх в спеціальній шафці з IKEA, яка відома багатьом колекціонерам і має назву «Великий Білл». Це неглибока висока шафа з поличками та склом на фасадних дверцятах. Щоб ляльки не пофарбувалися від одягу, я зберігаю їх нюд. Решту — одягу, мініатюри, аксесуари — зберігаю в пластикових прозорих боксах з кришками
Замовляю за кордоном, купую у приватних продавців. Трапляється, ляльок просто віддають або дарують. Коли заходжу до магазину іграшок, ловлю себе на думці, що хочу ще багато. Але зупиняє неможливість гідно розмістити усіх ляльок. Поки що мої скарби зберігаються в пластикових боксах на антресолях. Але я працюю над поліпшенням умов.
Залежить від самої ляльки. Якщо це вінтаж від 1960-х до 1990-х, то легше знайти закордоном: на Ebay, гаражних розпродажах і блошиних ринках. Нові серії вигідніше купувати в американських магазинах — навіть з доставкою виходить дешевше, ніж в українських мережах. Але й тут можна впіймати ляльок за приємними цінами, наприклад на святкових розпродажах.
Частина ляльок я купила на українських барахолках. Там можна вполювати хорошу (іноді навіть коштовну) ляльку за притомні або геть смішні гроші. Я маю кілька бажаних ляльок з категорії «вартує більше 100 доларів», наприклад, мультиплікаційна версія Ванесси (людської подоби морської відьми) з мультфільму «Русалонька», з Barbie Basics Ken Doll Model No 15 Denim Collection 002 або Barbie The Look Sweet Tea 2015. Але зараз такі покупки точно не на часі, тож почекають у віш-листі.
(офіційні фото товару від Disney та Mattel)
На жаль, у невеличкій квартирі неможливо достойно розмістити велику колекцію з дотриманням всіх правил зберігання. Тож поки ляльки зберігаються в непрозорих пластикових ящиках. Але в майбутньому я матиму виставкову шафку хоча б для частини колекції.
Я з 2017 року купувала ляльок за кордоном. Пошукала у нас, не знайшла бажаного, зрозуміла, що чекати на «ту саму» нереально. І полізла розбиратися, як купувати на Ebay, мати справу з перевізниками, заводити платіжні системи і так далі. В Україні купувала у наших, на секонді, OLX, на барахолці на Почайні.
Купую в різних місцях. Якщо це вінтаж, то тільки з рук: Ebay або колекціонери. За новими полюю в магазинах типу Amazon. Більшість ляльок зберігаю в шафі-вітрині для колекцій. Особливо цінних тримаю в коробках.
Здебільшого у мене в колекції вживані ляльки, хоча, звісно, є й нові. Купую їх по секондах, барахолках, в інтернет-продавців. Також у посередників, котрі викупають нових ляльок із-за кордону.
Ціни на Барбі різняться. Є Барбі ігрові, які коштують від 10 до 30 доларів. Вони призначені для дитячих забавок, мають нехитре модне вбрання, малорухоме «дубове» тіло майже без шарнірів. Інша історія — колекційні ляльки, які, в свою чергу, поділяються на лейбли. Серед них є портретні ляльки, вбрані в одяг від відомих дизайнерів, присвячені кінострічкам тощо. Вартість таких ляльок може бути від 50 до 400 доларів, іноді й більше.
Цінність ляльки на вторинному ринку зростає з віком: ляльки, які колись коштували копійки, з часом нарощують свою цінність. На моїй лялькополиці найдешевшою за ціною лялькою є хлопець Fashionistas 184 (10 доларів), а найдорожчою — портретна лялька Блейк Лавлі «Green Latern» 2010 року випуску (250 доларів).
Раніше я ніколи не помічала за собою прихильності до якоїсь однієї конкретної ляльки. Але життя вчить обирати. Коли довелося покинути дім і надовго поїхати, я могла взяти з собою лише одну ляльку. Я обрала маленьку руду дівчинку на імʼя Тата. Зараз вже майже всі ляльки знову зі мною, але Тата залишилася для мене особливою.
Ціни на ляльок залежать від призначення: дитячі дешевші, а колекційні, що мають обмежений тираж, дорожчі. Ще вартість ляльки залежить від якості матеріалів та складності конструкції. Відлита з пластмаси, менш рухлива дешевша, ніж, скажімо, шарнірна.
Мої найдешевші ляльки придбані на вторинному ринку за 10-100 гривень. Найдорожча лялька коштує близько 3000 грн.
Я усіх люблю, але особливою завше буде перша куплена лялька. Хоча кожна з них чимось особлива. Ось лялька Тереза з серії «Русалонька» — з найдовшим волоссям. Але волосся племінниця безжально обрізала, що й на каре не вистачало. Довелося винайти для неї таку ось прикрасу для зачіски. Здається, Терезі такий варіант до вподоби.
З відносно недавніх придбань, які ще й вибиваються з «модельного ряду» — лялька часів СРСР, виробництва Німеччини. Люди старшого покоління памʼятають цей бренд — «лялька з НДР».
Ціни різняться залежно від віку і серії ляльки. Вживану великотиражну ігрову ляльку можна придбати від 10 до 100 гривень. А рухомі або колекційні ляльки доволі дорогі. Мої найдешевші ляльки придбані на барахолці на Почайні по 20 гривень. Найдорожчою є портретна лялька Elizabeth Taylor White Diamonds Doll — Barbie Timeless Treasures, яка обійшлася мені майже в 50 доларів.
Особлива для мене найперша Barbie Animal Lovin Safari 1988, привезена в 1990 році з закордонного відрядження двоюрідним дідом. На неї збирали гроші всією родиною, а дід ще додатково економив добові, щоб купити найкрасивішу ляльку. Я довго гралася нею прямо в коробці, щоб не пошкодити. У мене досі збережений повний комплект одягу та аксесуарів від цієї ляльки, хоча і в значно потертому стані — ними активно гралися багато років.
Друга неймовірно важлива для мене лялька Horse Riding Barbie 1997. Це була одна з перших шарнірних ляльок на нашому ринку — просто безліч можливостей для гри! А ще вона не була блондинкою. Особливо подобалося, що в нас майже однаковий колір волосся і карі очі. На жаль, фото цих двох ляльок не збереглися.
З важливих для мене ляльок — пара бабуся й дідусь з серії Happy Family. Я довго їх вистежувала, збирала і позичала гроші на викуп. Ця пара нагадує мені власних бабусю і дідуся, котрих вже немає поряд.
На барахолці на Куренівці я побачила в купі насипаного товару пластикову дупу в червоних трусах. Ніяких сподівань не було, але вирішила перевірити. Витягнула, а це Steffi DDR, хоч і в жахливому стані. Питаю про ціну продавця, він сміється: «13 гривень влаштує?»
Їду з нею додому й мене колотить, бо знаю, що ця лялька коштує більше 100 євро. Так, над нею довелося попрацювати, але який результат! Вона стала моєю найулюбленішою лялькою, просто зачаровувала.
Одного разу мені пощастило вполювати навіть Bild Lilly, легендарну ляльку, яка була створена ще до Барбі і є мрією кожного коллекціонера вінтажу. Але купуючи її, я знала, що вона в мене не затримається. Я пораділа з неї у своїй колекції тиждень-два і продала в США. Завдяки цьому й купила мамі будинок.
У моїй колекції найдорожча лялька — це портретна екшен фігурка Локі, найдешевша, але дуже цінна лялька — Штеффі НДР за 50 гривень. Улюблених ляльок багато, мені навіть важко відповісти на це питання. Напевне, міс Долікін 1960-х.
У лялькохобі стаєш майстром усіх творчих справ одночасно. Ляльки навчили мене фотографувати, завдяки ним в мене зʼявилася швейна машинка, фарби, піч для запікання полімерної гліни та багато всього іншого.
Я вмію потрохи шити, плести, перепрошивати волосся, гібридити лялькові голови з шарнірними тілами, але більше за все люблю саме процес фотографії, коли створюється ілюзія лялькового життя. Жодної вигоди в моєму хобі немає, колись я вирішила, що гроші — то буденна справа, а ляльки — тільки для душі, джерело позитиву та моральна підтримка.
Я маю два акаунти-фотоблоги в інстаграмі:
@barbie_likeartway — тут живуть лише Барбі;
@donata_actionspace — тут живуть екшени та інші мої ляльки.
Торік ми з чоловіком вирішили створити український ресурс для ляльколюбців DollsHobby.club, на якому можна розміщувати свої статті, публікації з необмеженою кількістю фото у високій якості та відео з Ютуб, а також читати різні новинки зі світу ляльок та передивлятися каталоги ляльок з цінами на них з Amazon та Ebay. Ресурс безплатний для користувачів, ми його потрохи розвиваємо.
Мені подобається майструвати все від аксесуарів до меблів, шити для ляльок одяг, особливо пишні сукні для балу або наближені до історичного оригіналу епохи Відродження.
Коли було більше вільного часу, намагалася знімати історії, плела одяг для ляльок та трошки шила. Зараз перейшла до простого колекціонування. Хоча цікаві тканинки при нагоді купую та зберігаю ідеї лялькового одягу в Pinterest, не полишаю надії повернутися до творчої сторони хобі.
Зазвичай я своїх ляльок намагалася довести до якогось завершеного образу: оригінального чи з моїх фантазій. Потім робила кілька гарних фото й ставила ляльку на поличку — обовʼязково без доступу сонця, бо іграшки від нього сильно страждають.
Моя колекція для душі, я не просто збираю, а фотографую, створюю образ. Захоплююся створенням лялькових костюмів на основі українських строїв, але з авторськими деталями. Візитівкою моїх робіт є вишивка. Публікую фото своїх ляльок і готових образів у блозі. Здається, аудиторії це подобається.
Частина ляльок допомагає мені створювати одяг. А інша частина — для душі. Чому в моїй колекції переважно вживані ляльки? Бо люблю реставрувати та приводити до ладу знедолених ляльок. Вимити, вичесати, вивести плями, підправити макіяж, навіть допрошити волосся — для мене це кайф, релакс. Цим я займаюсь тільки для себе. А от одяг я шию поки що винятково для поціновувачів.
Друзі та знайомі досить скептично сприйняли моє занурення в ляльковий світ. Коментарі були різні: «дурість», «нащо тобі це?», «піди краще туди, зроби краще те», «не розумію в чому прикол?», «вони ж страшні/стрьомні», «тобі немає чим зайнятися у вільний час?» Але це було лише на початку моєго шляху. З часом, коли всі зрозуміли, що «не попустить» і «саме не пройде», вгамувалися, при появі ляльки та фотіка на зустрічах поблажливо усміхалися, але вже не коментували так гостро. І тільки коли побачили світлини в лялькоблогах, почали запитувати «як ти це робиш?», «це точно лялька?» Зʼявилася якась повага до самого факту, що людина має хобі, горить ним, розвивається, набуває нових навичок і світиться від цього. Людям, які не мають хобі, важко одразу зрозуміти цей стан. Це треба пережити. Мабуть, єдиний, хто з самого початку підтримав і з зацікавленністю слідкував, що буде далі — це мій чоловік.
Хтось творить вдома, за надійними стінами і подалі від чужих очей. А я беру ляльок, фотоапарат і йду на вулицю, в людні місця, бо там гарні локації для фотосетів. Були діти, які на скаку хапали перед моїм обʼєктивом ляльку й тікали до мами з криком «Я ляльку знайшла!». Були співчутливі, які зверталися до моєї спини, що стирчала з кущів, «Жіночко, вам погано???», і потім півгодинні пояснення, що все ок, я тут просто ляльок фотографую. Було приємно зустріти жінку в іншій країні, яка зупинила свою дитину, що бігла в кадр і загадково їй сказала: «Дивись, лялечка теж подорожує, не заважай їй фотографуватися».
Загалом людям завжди цікаво, що відбувається, вони розпитують, намагаються зрозуміти, дивуються, але ніколи не було негативних моментів.
Реакція на моє хобі різна: від повного нерозуміння («в дитинстві не награлася») до цікавості й захвату. І, маю зазначити, що серед моїх друзів багато людей ставиться з розумінням, бо серед них є моделісти, поціновувачі старих механічних іграшок, тож іноді навіть звертаюся до них по допомогу, наприклад, перевірити якісь електронні деталі, а то й полагодити, якщо це можливо.
Моя родина ставилася до лялькохобі доволі позитивно. Мама допомагала шити й ремонтувати одяг, зараз активно допомагає ловити в продажі цікаві екземпляри до колекції. Певний час тата бентежило, що я колекціоную щось дитяче, несерйозне. Я показала йому на прикладі кількох нових ляльок, як за рік-два може змінитися їхня ціна, після чого він змінив свою оцінку. Серед друзів багато людей з незвичними хобі, тому до мого вони ставляться цілком толерантно, навіть якщо не розуміють. А от з малознайомими людьми буває цікаво. Наприклад, колег це трошки шокувало. Один з них вже кілька років при зустрічі питає, як змінилася моя колекція та скільки в ній зараз ляльок. Але вони звикли, навіть подарували мені на ювілей лялечку Paola Reina з комплектом одягу і аксесуарів.
Всі близькі завжди ставилися позитивно, мама й сестра випросили й собі по ляльці, а потім тирили в мене взуття та аксесуари. Також у мами є кицька Монстр Хай кицька. Коли вона побачила її в продажу, це була просто дитяча істерика і сльози. Довелося викручуватися, і добра дівчина, яка її купила, поступилася моїй мамі цією лялькою.
Зазвичай мене дивує, коли люди кажуть, що торгівля ляльками — це робота мрії. Так, у деякому сенсі воно так і є. Покупці шукають тебе самі, купляють і стають неймовірно щасливими від цього. Це приємна сторона. Але як робота це іноді дуже складно. Багато ризиків, наприклад приїжджає лот у поганому стані, а домовитись про компенсацію не завжди виходить. Зупинятися не можна. Перестанеш продавати і закупляти нове — не буде що їсти. Одного разу я так прогоріла: витягла усі гроші з обороту на ремонт авто. Після цього довелося зупинити діяльність з ляльками на декілька років.
Мої близькі підтримують мене в моїй творчості. Я люблю бачити реакції людей, які ще не знають про таке хобі. Знаю, що не всі люди розуміють таке захоплення, але мене не дуже хвилюють думки інших людей. Багато хто цікавиться, захоплюється моїми нарядами для ляльок та фотографіями. Для мене це не просто хобі, а мистецтво, спосіб самовираження.
Рідні спочатку трохи були здивовані, проте ніколи нічого образливого не говорили. Зараз навіть пишаються і хваляться перед знайомими моїми роботами. Зі сторонніх про моє хобі знають, переважно, такі ж поціновувачі ляльок, тож ставляться більш ніж приязно, особливо до моїх колекцій лялькового одягу.
Головні новини тижня
Читати