Киянка Юля Обухівська зараз живе в Австрії, вивчає німецьку мову, цікавиться філософією та психологією, малює. З вересня планує навчатись у школі мистецтв. Зрозуміло, що підлітку в іншій країні непросто: щодня доводиться долати виклики та бар`єри. І один зі способів їх подолання та саморозкриття — у творчості.
«Мені цікаво зобразити зміст малюнку так, щоб там була не просто сюжетна лінія, а ще й певний логос, який розкривається поступово, погляд за поглядом. Щоб уява глядача збагатилася новим змістом, навіть якщо мова йде про знайомі ідеї. Адже поза площиною зображення захована історія. І її можна розглядати. Тому я довго роздивляюся картини художників і шукаю свій власний стиль візуального читання», — розповідає Юля.
Малюнки Юлі із задоволенням розглядають австрійці. Особливо їм подобається її розповідь про те, а що ж саме «заховано» поза зображенням. Тому Юля готується організувати виставку-презентацію своїх робіт для поціновувачів сучасного «молодого» мистецтва в австрійському місті Грац.
Монізм (Monismus)
На цю роботу Юлю Обухівську надихнула «Етика» Бенедикта Спінози. «Монізм є філософською ідеєю, за якою усе різноманіття світу в єдиній субстанції. Матерія та дух одне ціле. У Спінози монізм більш пантеїстичний, коли природа і є Богом, Ergo, він не має зовнішності, цілісності. Водночас він є зрозумілим. «Мій» же Бог на малюнку — це також природа, але також цілісна фігура: сума всіх частин, з якої природа складається.», — інтерпретує свій задум Юля.
Окрім філософського виміру, на малюнку можна також «прочитати» ще й екологічний мотив. По ту сторону річки знаходиться «світ людей». Він не «підʼєднаний» до Бога, він намальований кавою, — суцільний коричневий колір. І єдине, що виходить за кордони того світу — труби заводу, через які виділяються шкідливі гази, та вибухи, що руйнують все навколо.
Наука — це також віра (Science is also a belief)
«З одного боку — красиві барви, що перетікають одна в одну. Хмари, небо, недосяжність. З іншої — базові математичні формули. А посередині — фігура. Без лиця, бо ніхто не може достовірно сказати, хто є Бог. Наведу цитату: «…Адже людина, у якої щось написано на лобі, одразу стає безпечною. Навіть зворушливою, наче кошеня з дзвіночком на шиї. Страшними є ті, у яких на лобі нічого не написано». ©»The Setting Sun», Дадзай Осаму. Якщо безликий, то і на лобі в принципі нічого не може бути написано. І ще про ноги: контури видно, але стопи відсутні. Бо в ногах немає правди», — розповідає Юля.
Київський торт в стилістці Ґустава Клімта
«В австрійській школі у мене було завдання: намалювати рекламку, використовуючи мотиви, стилі чи картини художників. Тут мені подумалось: а чому б не поєднати український продукт і австрійського художника? Першими в голову прийшли «Київський торт» і Ґустав Клімт із його відомою картиною «Der Kuss», тобто «Поцілунок». Візерунки на моїй рекламці виконані в стилістиці Клімта. А рошенівський торт отримав новий мотив споживання — для романтики та поцілунків:)».
Шкільне завдання «Очі»
Цей малюнок «Очі» також був шкільним завданням. Адже в природі, серед світу тварин, а тим більше серед людей, очі відіграють важливу роль. От, наприклад, рожеві фламінго висловлюють «свій настрій» очима, особливо коли паруються. Або коли відчувають небезпеку та страх. У стосунках між людьми недаремно кажуть, що очі — дзеркало душі. Вони сяють любовʼю або навпаки бліднуть від втоми та розчарувань. Чи коли дитина не дивиться в очі, це є сигналом якоїсь соціальної проблеми. Тому на малюнку зображено різні настрої очей та елементи природного ландшафту.
Герой для фанфіка
На цьому малюнку зображений герой, якого Юля вигадала для своїх фанфіків. (Фанфік — це історія за мотивами відомих літературних творів з аматорською сюжетною лінією. Тобто у фанфіковій версії можна написати альтернативні версії «Гаррі Поттера» чи «Сутінок» або ж вигадати власних героїв).
Якось до Юлі в гості прийшла приятелька. Вона захотіла подивитися малюнки. Її погляд зупинився саме на цьому зображенні. І хоч малюнки простим олівцем вважаються малоцікавими, у неї якось «вирвалось»: «Вау, це дуже добре!». Тональність та пристрасність в голосі якось по-особливому надихнула та підтвердила, що розглядати малюнки цікаво. Адже глядач по-своєму та з цікавістю «читає» та інтерпретує все те, що «заховано» поза зображенням. Світ вибудовується всередині людини, а творчість — це спосіб саморозкриття.
