3 лютого у Мистецькому Арсеналі відбувся арт-перформанс «Що далі?» у рамках Ukrainian Fashion Week. Автор інсталяції – Михайло Деяк, український художник із міжнародним визнанням. У межах українського тижня моди Деяк створив соціальну інсталяцію-перформанс для фонду «РЯД» під кураторством галериста Ліки Співаковської.
«Питання зайвого споживання давно актуальне для мене, – говорить автор. – Глядачі мали змогу жахнутися від масштабу речей, які просто спочивають у наших шафах».
Щороку українці викидають понад мільйон тонн одягу та текстильних відходів. Одяг розкладається до 200 років, і в процесі виділяє метан, забруднює ґрунт та ґрунтові води й збільшує обсяг сміттєвих полігонів. При цьому 15% сімей не можуть дозволити собі покупку нового одягу.
При грамотному та ефективному використанні ці речі можуть перетворитися на цінний ресурс задля вирішення соціальних та екологічних проблем.
«Ця інсталяція для нас дуже важлива, тому що вона символізує, як інколи ми бездумно ставимося до купівлі речей, – каже Ірина Данилевська, співзасновниця та CEO Ukrainian Fashion Week. – Ми щось бачимо, нам це начебто подобається, і не дивлячись на те, скільки ця річ проживе, і чи справді вона потрібна у нашому гардеробі, ми робимо імпульсивну покупку. Це не правильно. Ми маємо задумуватись кожен раз, коли ми хочем придбати щось, наскільки це потрібне і що з цим буде далі. І, звичайно, мас-маркет, це протиставлення дизайнерському одягу, про який ми зазвичай довго мріємо, на який збираємо гроші, виважуємо, чи підходить цей елемент гардеробу за стилем, за настроєм, за філософією. Цей момент протиставлення робить інсталяцію логічною в просторі Ukrainian Fashion Week».
Автор додає: «Головні меседжі моєї роботи звучать так: “Too much” – більше, ніж нам потрібно, більше, ніж ми можемо використовувати і “What’s next?” – що далі? Як ми збираємось вирішувати цю проблему? Чи зможемо ми її вирішити, чи вже пізно? Ці питання має поставити собі кожен відвідувач. Своєю інсталяцією я не даю відповідей, залишаючи їх на розсуд глядача. І я впевнений, що істинно думаючий спостерігач може сам знайти їх, у тому числі й у діяльності фонду «РЯД».
Фонд «Речі, які допомагають» побудував, організував та систематизував збір непотрібного одягу, розміщуючи спеціальні приймальні бокси в офісах та громадських місцях. Фонд сортує речі та розподіляє нужденним.
«Щодня ми звозимо в наші приймальні центри тонни речей. Коли бачиш це на власні очі – видовище воістину вражаюче. Скільки, насправді, потрібно людині?! Навіщо ця гонка і переспоживання, яке не дає нічого, крім нічого?! Ми хочемо не лише привернути увагу до глобальної проблеми, а й надати хоч часткове її вирішення на місцевому рівні. Навіть якщо кілька нових людей долучаться до нас, за ними приєднаються ще декілька. Хороші справи заразливі! – Коментує Вікторія Дубровська, менеджерка фонду. – Місія фонду “Речі, які допомагають” – усвідомлене споживання як спосіб життя. Щороку українці
викидають понад мільйон тонн одягу та текстильних відходів. Наш проєкт знижує навантаження на екологію міст та реалізує соціальну діяльність у трьох основних напрямках: благодійність, переробка та продаж через charity-shop».
За задумом художника Михайла Деяка та куратора проєкту Ліки Співаковської, посередині фешн-павільйону розмістилася споруда з одягу, зібраного фондом. Цей обсяг значно перевищує розміри тіла людини, демонструючи глобальність проблеми. Інсталяція включає перформанс: вона доступна до взаємодії з будь-яким бажаючим глядачем. На об’єкт можна не тільки дивитися, але і сидіти на ньому, забиратися на вершину, а можна навіть й потонути у купі кофтинок та суконь…
«Для мене, як арт-куратора, в цьому проєкті важливі сенси. Мені подобається, що з поставленого завдання привернути увагу до проблеми, замість звичайного інформаційного стенду, – ми робимо ємне повідомлення, яке не залишає нікого байдужим. На це здатне лише мистецтво, – каже Співаковська. – Крім глобальності інсталяції, яку створив Михайло, я хотіла додати більше взаємодії з аудиторією для того, щоб кожен зрозумів, що проблема стосується всіх, і відчув це на собі не лише через погляд на форму, а й своїм фізичним тілом. Кількість одягу, що викидається, значно перевищує кількість реально носимого та необхідного. У результаті, ми створили інсталяцію-перформанс, де кожен може залізти в цю купу і відчути, наскільки це більше за нього самого. У звичайному житті ми не маємо такого досвіду ні на рівні усвідомлення, ні на рівні відчуття тілом. Це не арт-об’єкт, на який потрібно дивитися – це те, з чим потрібно взаємодіяти».
«Говорити про переспоживання одягу прямо на Fashion Week – дуже непроста, але сильна заява! Тут новий сезон, а у нас – надлишок. Як меценат, який займається просуванням проєкту «РЯД», я багато думала про те, як привернути увагу до цього питання, як знайти консенсус двох повідомлень, для всіх і навіть для себе, адже я відома любителька нового гарного одягу. Я зрозуміла, що для такого складного завдання потрібна найсильніша мова, що об’єднує – звичайно ж мова мистецтва. – каже Ніна Домбровська, ініціатор проєкту. — Окрема подяка організаторам UFW Володимиру Нечипоруку та Ірині Данилевській. Прийняти таку подію в рамках Fashion Week – справді соціально відповідальний жест і дійсно відповідний їхній стратегії підтримки напряму sustainability».
