Декомунізовані свята: як міняються наші Різдво та Новий рік

З Гаррі Поттером і холодцем чи з олів’є та радянським кіно? Якими будуть наші Різдво та Новий рік? Здається, ми знаходимося всередині перетворень. Тож Вікенд розпитав читачів, як готуються до свят, чи спіткала декомунізація святкове меню. Спойлер — буде багато про олівʼє!

Дехто вважає, що салатам олівʼє та шубі — не місце на святковому столі, адже це кулінарний спадок СРСР. Цю позицію підтримує Євген Клопотенко. Інші ж поділяють думку, що декомунізувати салати — це занадто, а приводів для сварок в українців вдосталь і без олівʼєшних срачів.

— Хата прикрашена з початку Адвенту (час радісного очікування, що передує Різдву, стартує на початку грудня). Діти ходять на gingerbread parties до святих людей, згодних їх прийняти. Ялинки не буде: це моя складна тема, рубати дерево шкода навіть в розсаднику, живе ставити гембель (клопіт, тягар). Є дідух. Буде кутя і вінегрет та українське вино. Спечу хліб, а складніші страви проігнорую. Таємний Миколай уже всім все приніс, і тема закрита, слава Йсу, — Дарія Озерна.

— Я вперше купила дідух. У наступному році ще й різдвяного павука замовлю. Ялинка вже стоїть прикрашена. Щодо олівʼє ще не вирішили, а от наші улюблені салати точно будуть. У чоловіка — серце яловиче з маринованою цибулею та майонезом. У мене — шарами з корейською морквою. Маю ще гуся в морозилці. От не знаю, приготувати на Різдво чи Новий рік. Коли сили будуть — тоді й зроблю. Бо поки нуль без палички, — Анастасія Харитонська-Шокало.

— До ковіду ми з друзями щороку ходили колядувати та щедрувати. Уже не ходимо, — Марина Пономаренко.

— Основна зміна — ми завжди Різдво зустрічали у Литві, у моїх батьків. Поки війна, ця опція закрита.У Литві зазвичай з мамою морочилися традиційними різдвяними пиріжками, зараз я їх не роблю — забагато метушні. Олівʼє буде, але 25 чи 26 грудня — це чудовий перекус «все в одному». Штолен — ця традиція непорушна. Випікався, частина вирушає до Литви поштою, якщо ми не приїжджаємо. Цього року сама привезла, коли була у батьків у листопаді. Традиційно на Новий рік ми у Києві, 31 грудня в обід йдемо курити кальян. З нових традицій: я розмальовую вікна й шукаю ангела. Цього року, схоже, знайду його в Чернівецькій області, — Беата Куркуль.

— Ми стали святкувати Різдво замість Нового року, — Ольга Карі.

— Посидимо з ріднею — кутя, кілька простих салатів. Планую зробити вперше традиційний борщ з вушками. Ми вже четвертий чи пʼятий рік збираємося на Святвечір 24 грудня, бо зрозуміли, що для нас це насамперед сімейне свято. І якщо вже й святкувати, то логічніше це робити як свято астрономічного початку року в Північній півкулі (коли дні стають довшими), а не за неточним юліанським календарем. Олівʼє та шубу іноді їм, але змінив до них ставлення — відвʼязав їх від Нового року, а просто їм як салат, якщо є настрій на щось жирно-майонезне. Сам я олівʼє років вісім не готував, але можу купити готовий у магазині чи ресторані, — Андрій Павленко.

— Раніше святкувала більше, ніж зараз, — Аліна Мосендз.

— «Тазик олівʼє та відро шампанського» без взагалі привʼязки до дати. Чудово йде так само й улітку! «Іронія долі» йде нахер давно. Кевін теж уже дістав. Дяка Нетфліксу, що у них просто безодня різдвяних фільмів одноразового перегляду. Як справжній жидобандерівець, православний католик і свідомий айтівець відмічаю Хануку, Дівалі, Різдво та Новий рік за усіма можливими стилями. Так само як і TGIF (мається на увазі Thanks God it`s Friday — дякувати Богу вже пʼятниця), Шабат та святу Неділю. А, ну й День Жаби, — Андрій Григорʼєв.

— Багато років на Новий рік і Різдво обходжусь без шуби та олівʼє. Інколи на шубу пробиває восени, коли починається холод. Дитина взагалі таке в рот не бере. Ми зраділи Різдву в грудні. Решта святкування поки в переадаптації. Незрозуміло, як вийде. Час покаже, — Олена Каленська.

— Олівʼє для мене — асоціація з дитинством і жодного стосунку до рашки не має. Майонезних салатів у повсякденному житті не їм, тож Новий Рік — єдиний привід. Інших «совєт стайл» традицій на кшталт «Іронії долі» не практикую. Я росла на «Один удома», а згодом на «Гаррі Поттері», вони більше асоціюються з Новим Роком, — Катерина Гончар.

— На Новий рік будуть птиця з духовки, овочеві салати до смаку, на додаток може бути й олівʼє та шуба, але більш натурель — домашні овочі, домашні заправки й упаси Господи не варена ковбаса, — Люда Косович.

— Приїду додому на свята, вже замовила мамі картопляне пюре, квашену капусту й оселедець. І головне — нашу домашню рідку кутю! А подруга з Бучі робить найсмачніші квашені огірки. Тому така моя святкова їжа буде, святкова — бо домашня! Відвідаю батьків, друзів, презентації книг, от і радість, — Ольга Малюта.

— Не хочу святкувати Новий рік. Різдво хочу, а Новий рік чомусь ні, — Анастасія Гриценко.

— Я вже зʼїла шубу. Нормально. Поки робила, на секунду якийсь новорічний вайб повз пролетів. Хочу одного лише свята. Бо задовбалась дуже. Ялина вже стоїть, бо діти допекли, — Таня Лисенко.

— На Різдво наліплю вареничків. Різних потрошку: з м’ясом, капустою, картоплею, солодкі з сиром, з вишнями. Запечу гусочку, фаршировану гречкою зі смаженими польськими грибами, відкрию мариновані баклажани, дістану з льоху помідорки квашені. Дістану домашнього вина, зварю картопляного пюре з сепараторною сметаною. Затоплю пічку й чекатиму своїх. А на Новий рік будуть голубці, риба в томаті, олів’є — як мама в дитинстві готувала, бо вона далеко, і я дуже давно їла її страви, — Марина Руденко.

— Формат «у тісному родинному колі» став «у тісному родинному колі через зум на різні країни і міста». З обовʼязкового — на Різдво кутя й пампухи. Цього року хочу ще павука з соломи спробувати зробити, — Вікторія Гончаренко.

— Майонез взагалі не вживаю, але олівʼє на Новий рік — це святе, обожнювала з дитинства, зараз не те щоб обожнюю, але асоціації з дитинством. Така ж історія з шубою. Цікаво, що син взагалі такого не їсть, він навіть не може дивитися, як я уплітаю шубу, не розуміє, як це поєднується: оселедець, буряк та майонез. Хочу перелаштуватися зі святкування Нового року на святкування Різдва, а Новий рік чисто символічно. Ялинка цього року буде, бо син хоче, — Альона Казакевич.

— Я роблю шубу зі слабосолоним лососем, то це вже не шуба, це le manteau de fourrure — хутряне манто. Якщо хочеться ще більше гламуру, можна згори трохи червоної ікри покласти, — Elina Li.

— Давно не святкую в тому вигляді, як це було з батьками. Цього року замовимо роли — і досить. Ялинку прикрасили ще 5 грудня, перед Днем святого Миколая, — Поліна Левицька.

— Чоловік їде на роботу. Запрошувала друзів, але ніхто не має бажання святкувати, хоча завжди у мене тусили, — Наталія Степанова.

— Мій дід — поляк за національністю, тож 25 грудня завжди святкували. Тепер просто не будемо відзначати 7 січня. Олівʼє не готуємо вже багато років, бо перестали їсти майонез. Але в гостях смакує. На стіл ставимо щось нетоксичне ні ідеологічно, ні смаково, — Ірина Шапошникова.

— Я не святкую. Це було найкраще рішення в дорослому віці, позбавитися цієї «обязаловки». Бісить тільки те, що люди починають дивитися на мене, як на трикутне десятиноге курча, коли про це дізнаються, — Catman Bast.

— Моя донька любить олівʼє, чоловік — салат з крабовими паличками. А я — та людина, що не любить нарізати салати. Тож на подвиг у вигляді цих двох одразу, як і на холодець, мене можна вмовити переважно на свята. Ким я буду, якщо навіть на свята не додам їх у меню? А замість шуби я роблю салат з копченою рибою. Але то коли на мене роботунчик нападе , —Олена Шиян.

— Ще й не вирішувала, що як буде. Шубу тільки-но доїли. Для мене це наша українська шуба, або, як хочете, «оселедець під кожухом», бо бурак, морква, картопля, цибуля дбайливо вирощені нашими людьми. Оселедець також власного виробництва. Тобто цілком національний продукт. А взагалі, кому що припадає на душу, те нехай і ставить на стіл. Бо це родинне свято. Головне, щоб разом могли зібратися, хоча б раз на рік, — Наталія.