Вийшли на пробіжку на Оболоні, але опинилися в іншій країні? Легко. Для кожного, хто живе в Україні, доступна телепортація в столицю Перу. Вікенд пропонує туристичний бонус: наступного разу потрапите у Ліму, лам ґав не ловіть, а прогуляйтесь містом-побратимом Києва.
Головна площа міста, Plaza Mayor / Plaza de Armas для швидкого променаду
Поки Google Maps не повернули вас на Троєщину, швиденько прогуляйтеся серцем Ліми — Збройовою площею. Пальми — то, звісно, не каштани на Майдані, але теж не погано. Селфі на фоні фонтану зробіть — симпатичний, прикрашений богинею Фамою, в неї крильця зовсім як у нашого архангела Михаїла з Майдану.
Монастир Святого Франциска (Basílica y Convento de San Francisco) для паломників та інстаграмерів
Якщо турист приїхав в Київ і не завітав до Лаври, вважайте, в Києві не бував. Так само і з Лімою: поки не відмітитеся, що погуляли по території комплексу, який охороняється ЮНЕСКО, вважайте свою подорож жалюгідною демоверсією. До речі, там в катакомбах теж ці… мертві лежать. Не лаврські святі мощі, щоправда, а лише акуратно розкладені кістки та черепи.
Перекус для шанувальників традицій
Якщо ще працює РЕБ, треба встигнути поїсти. Нашу перепічку, соковиту, найкращу у світі, в Лімі ви, звісно, не знайдете, але перуанці — нормальні люди, знаються на їжі: може, спрацювала телепатична гастромагія й нащадки інків позичили в славних українців ідею сосисочного фастфуду. Місцева салчипапа — це смажена картопелька, а згори багато нарізаних ковбасок. Коротше, будуть з них люди, ще сало правильне навчаться видобувати — і можна їздити в Ліму не лише на час повітряних тривог.
Піраміда Уака Пукльяна (Huaca Pucllana) для інтелектуалів
Посеред офісних будівель та бізнес-центрів є в Лімі справжнісінька піраміда з доінкської епохи, уявляєте? Стоїть ця груда каміння в місті (чи лежить?), туристів приваблює, щось там про коріння, витоки, традиції та звичаї розповідає. Прямо як наші Золоті Ворота, тільки на якихось 5-6 століть старша (що в межах історії Всесвіту — просто дрібниця).
Парк Кохання (Parque del Amor) у районі Мірафлорес для душі
Не Володимирська гірка, ні. І не Дніпро поряд. Але теж непогано. Високі кручі, океан під ногами, парапети з мозаїкою та все таке інше. Можна трохи погуляти.
Війна війною, а обід за розкладом
Якщо тривогу не скасували, поки ви витрачали калорії в пішій прогулянці парковими стежками, то повернутися додому без обіду — злочин проти людства. Оселедець з пюрешкою перуанці трансформували в севіче — свіжа рибка, цибулька та сік лайму замість лютого українського оцту. Їсти можна.
Сувенірчик для бабусі та чашка з головою лами замість ручки
Поки не лунає сигнал відбою тривоги, треба встигнути родичам щось купити (бо ж не по-людськи це — бути в Перу й не привезти всім прабабцям, хрещеним, сусідкам тітки Марисі та кумам діда Василя по магнітику). Плед з вовни альпаки дотягнете? Він важкий, але цієї зими в Києві може стати безцінною штукою. Чи хоча б по парі шкарпеток привезіть, теж згодяться.
О, відбій. Мить — і ви знову в найкращому місці на світі: у величному, неймовірному, чудовому Києві. Будь-яка подорож прекрасна тим, що після неї повертаєшся додому. Дякуємо ЗСУ за те, що ми вдома й часом можемо подорожувати в Ліму.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: КПІшний суп і КНУшні пиріжки: в яких студентських їдальнях шукати обід;
Качка на каві. Звідки беруться фігурки на стаканчиках;
Київські мозаїки та оголені тіла. Як працює міська художниця;
