Марка, присвячена Грінченку, була випущена у 1998 році
У 15 років потрапити за ґрати та не видати однодумців, втратити можливість навчатися та стати одним з найвідоміших українських вчителів, створити словник, за яким пишемо ми й зараз. 9 грудня — день народження Бориса Грінченка. Вікенд розповідає про місця у Києві, пов’язані з письменником (і не тільки університет), та як правильно вимовляти його прізвище.
Борис Грінченко народився 9 грудня 1863 року на Харківщині. Читати навчився рано, і, захопившись у семирічному віці «Тарасом Бульбою» Миколи Гоголя, вирішив стати письменником. Тому почав видавати власний рукописний журнал, куди поміщав свої вірші, оповідання і статті та змушував дорослих це читати.
У 13 років Борис надибав на горищі «Кобзар» Тараса Шевченка, який так вразив хлопця, що він остаточно став писати тільки українською попри те, що у сімʼї розмовляли російською. Його мати Поліксенія була за походженням росіянкою і зовсім не володіла українською, але щоб читати твори сина, довелося опанувати мову.
Грінченко навчався у Харківському реальному училищі. У 15-річному віці його заарештували за поширення заборонених царським урядом видань. Хлопця тримали у холодному та мокрому підвалі, ще й катували — годували солоною їжею, а пити не давали. Півтора місяця він не здавав тих, хто передавав йому заборонену літературу, імена назвав тільки тоді, коли дізнався, що ті люди опинилися у безпечному місці. В увʼязненні він захворів на туберкульоз, який пізніше і призведе до смерті.
Після звільнення Борису заборонили здобувати освіту. Тому він займався сам: опанував німецьку, французьку мови, а пізніше — чеську, польську, вивчав італійську та норвезьку. Грінченко самотужки підготувався та склав іспити на звання вчителя. У 18-річному віці — з 1881 року — починає вчителювати. Це триває до 1893-го. Одночасно активно пише, твори виходять у різних журналах.
Писав під псевдонімами Василь Чайченко, Іван Перекотиполе, Борис Вільхівський, Л.Яворенко, М.Гримач, Немірич Ю, а також криптонімами В-ий, М-р С. Науковці називають найзнаковішим псевдонім П.Вартовий — бо стояв на сторожі українського слова, історії та культури.
Влітку 1902 року переїжджає до Києва, куди його запросила редакція газети «Київська старовина». Грінченка покликали закінчити працю над українським словником, матеріали до якого зберігалися у редакції. Він вважав, що займатиметься тільки редактурою, але довелося наново складати словник з матеріалу, що був у газеті, та наповнювати своїм. Чотиритомний «Словарь української мови» випустив за два роки.
Це був перший фундаментальний український словник. У ньому налічувалося близько 68 тисяч слів.
Правопис, яким ми зараз послуговуємось, — частково змінена версія правопису 20-х років минулого століття. Який, у свою чергу, ґрунтується саме на словнику, складеному Грінченком.
У Києві Грінченко створив першу публічну бібліотеку зі своїх фондів. Заповідав, щоб вона зберігалася як цілісна та не змішувалася з іншим фондом. А також не видавати книги додому, а лише працювати з ними у читальному залі.
У 1908 році помирає єдина донька Бориса Грінченка — Анастасія, а згодом і її малий син. Ці втрати підірвали здоров’я письменника та спричинили спалах туберкульозу, на який він захворів під час юнацького ув’язнення. За півтори роки Грінченко помер.
Найвідоміше місце, пов’язане з іменем Грінченка, — це Київський університет, що назвали на його честь. Історія вишу почалася у 1874 році, тобто ще за життя письменника, коли були відкриті педагогічні курси. На їх базі пізніше був створений педагогічний інститут. Нинішній виш довго був профільним педагогічним, але з 2009 року трансформувався у класичний багатопрофільний.
Якщо хочете пройтися місцями, де найчастіше бував Грінченко, прогуляйтеся вулицею Бульварно-Кудрявською. У будинку 18/2 він викладав каліграфію — саме у цьому приміщенні зараз базується університет його імені. А у будинку під номером 10 він часто бував на засіданнях організованого та очолюваного ним «Товариства «Просвіта» у Києві імені Шевченка». І, як кажуть, часто бував у сквері поряд. А коли звернете на вулицю Гоголівську та відшукаєте будівлю №10, побачите цегляний будинок, у якому жив Грінченко. Не помилитесь — на ньому є меморіальна дошка у вигляді розкритої книжки з зображенням вченого.
У 2010 році на території університету відкрили музей Бориса Грінченка. У ньому відтворили епоху, коли жив письменник, та кожному періоду життя та творчості присвятили окрему композицію.
У сквері поряд з університетом у 2011-му відкрили памʼятник Грінченку. На відкритті, зокрема, був присутній поет Іван Драч. На спорудження памʼятника протягом двох років збирали кошти викладачі та студенти вишу, київські освітяни.
У Києві є вулиця Грінченка — вона проходить від Майдану Незалежності до вулиці Прорізної. До 1988 року вона називалася Новопушкінською.
Книжковий фонд бібліотеки Грінченка зараз повністю знаходиться у Національній бібліотеці імені Вернадського, він, як і бажав письменник, залишився цілісним.
У прізвищі «Грінчéнко» наголос ставиться на другий склад.
Читайте також: Втікач, мандрівник та дауншифтер: Григорій Сковорода в Києві;
Тест: наскільки ти готовий до нового правопису?
Архитектор, который рисует Киев: как работает Сергей Брандт;
Мистецтво для майданів: де шукати Бойчука у Києві;
Одного разу в українському Голлівуді: як митці «Кобзар» спалили;
Ярослав з тортиком, Паніковський без палички та ножиці Голохвастова: 5 київських скульптур Сівка.
