Директор Дитячої інженерної академії Дмитро Боровик із задоволенням демонструє розробки своїх учнів. На столі його кабінету — мініатюрна сонячна станція з трекером світла, від якої навіть можна зарядити телефон. Ще одна гордість — створений з нуля ученицею 7 класу Катериною робот сумо, який може виштовхувати суперників за поле. Машинка принесла школі бронзу на міжнародному конкурсі Infomatrix 2024, де змагалися 280 учасників з 17 країн світу. А розробниця привезла не тільки медаль, а й відзнаку від Google за найкращий дизайн. І це лише краплина з досягнень юних інженерів, які навчаються у стінах цього закладу в Києві.
Освітній процес в Академії не припинявся навіть у 2022 році, на початку повномасштабної війни. Вчителі одразу ж перейшли на онлайн-режим викладання, адже у технічному плані до цього підготувала пандемія COVID-19. А діти підключалися до уроків з безпечніших регіонів України та навіть з укриттів.
Навесні 2022 року будівля Академії з великим підвальним приміщенням і сама стала тимчасовим прихистком для 150 людей. У ній ховалися від обстрілів та фактично жили не лише педагоги, а й мешканці найближчих будинків.
А вже у вересні 2022 року за парти повернулися учні 5-11 класів. Водночас постало питання безпеки, адже укриття було в аварійному стані, не йшлося навіть про мінімальний комфорт під час довгих повітряних тривог. Тож перші квадратні метри підвалу батьки та вчителі відремонтували своїми силами.
Утім, привести до ладу все приміщення вони були не в змозі. Облуплені стіни з патьоками й пліснявою, гнилі труби, розбиті санвузли та несправна вентиляція — роботи такого масштабу вимагали техніки, фахівців та значних фінансів. Дооблаштувати все укриття освітній заклад зміг лише влітку 2024-го — напередодні нового навчального року. Це стало можливим завдяки METRO Україна у співпраці з Фондом Східна Європа у межах соціальної програми «Безпечна школа».
У підвалі зробили додатковий вихід, знесли зайві перегородки, щоб зробити приміщення більш просторим, вирівняли та пофарбували стіни, стелю й підлогу. Облаштували два санвузли з туалетними кабінками та умивальниками, відремонтували каналізацію. Резервне водопостачання забезпечують два великі баки з водою — по 500 літрів кожен. Від них проклали додатковий трубопровід.
Також майстри зробили все, щоб дітям було тепло та світло — відремонтували систему вентиляції та опалення, замінили електропроводку, встановили розетки та під’єднали енергоефективне освітлення. Загальна площа відремонтованого коштом донорів приміщення склала 410 м2.
З нового навчального року укриття змогло вмістити до 800 людей. Потреба у ньому дійсно велика. Поруч розташований один з корпусів Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, тож скористатися можуть і студенти. Побільшало учнів і в академії. За час повномасштабної війни кількість класів зросла з 14 до 19 і цього року заклад навчатиме мінімум 350 дітей. Прийняти більшу кількість вдалося, зокрема, завдяки облаштованому сховищу, адже безпека учнів і колективу для директора понад усе. Після сигналу повітряної тривоги в укриття спускаються абсолютно всі, включно зі шкільною медсестрою та психологом.
— розповідає директор
Дмитро Боровик.
Діти можуть не показувати, що їм страшно, але ми ж знаємо, що ніхто не почувається добре, коли урок раптом перериває сирена. Саме тому в укритті ми намагаємося їх максимально відволікти та розважити. Діти грають у настільні ігри, спілкуються, можуть проконсультуватися з вчителями щодо певних тем,
Повноцінні уроки в укритті в академії не практикують, бо найперше треба дати дитині можливість розслабитися і здолати стрес. І, за словами учнів, педагогічному колективу це вдається. 10-класниця Марія Берестяна каже, що почувається в укритті спокійно, адже там є все, що потрібно.
— ділиться Марія.
Ми з друзями сидимо всі разом і спілкуємося або граємо в ігри, тож тривоги проходять непомітно. Буває, ми з однокласниками готуємося до наступних уроків, робимо домашнє завдання. Коли тривоги тривають по кілька годин, важливо, щоб в укритті був хороший ремонт і нам було комфортно там перебувати,
Дівчина додає — в Академії їй найбільше подобаються цікаві та нестандартні уроки та вчителі, які їх викладають. А ще учням організовують багато свят, екскурсій, гуртків. Тож нудьгувати нема коли.
Ще кілька років тому здавалося неможливим, що на Україну летітимуть ракети та нашпиговані вибухівкою безпілотники. Сьогодні всі призвичаїлися до воєнних реалій: вчителі підлаштовують навчальний план, діти знають — щось доведеться надолужувати самостійно. Також завжди є можливість додатково залишитися після уроків.
Але поміж цим, головне, каже пан Дмитро, щоб війна не забирала дитинства. Щоб діти не дорослішали аж так швидко і щоб серед їхніх розробок були рóботи для мирного життя.
— пригадує педагог.
У 2014 році наш учень 7 класу, Дмитро з Донецька, зробив з Lego керованого робота-розвідника. Я ще пам’ятаю, як мені було важко знайти під нього камеру і модуль wi-fi. Цей робот їздив академією, діти навіть кілька разів запускали розвідника до мого кабінету. Коли я запитав Діму, навіщо він зробив таку модель, то він відповів: “Дмитре Віталійовичу, ви, мабуть, не розумієте, скільком людям він би міг врятувати життя!”. Дитина вже тоді дивилася вперед,
Дмитро Боровик додає — має мрію, щоб діти не думали про укриття і як захистити своє життя. Щоб вони розмірковували, як збільшити час роботи саморобного ліхтарика заради гри чи конкурсу. А не непокоїлись про те, що будуть обстріли, не буде світла і ліхтар рятуватиме від темряви.
— зазначає Олена Вдовиченко,
генеральна директорка
METRO Україна.
Створення безпечних умов навчання та розвитку є одним з пріоритетів для METRO Україна. Для нас проєкт “Безпечна школа” — це не лише про будівництво укриттів. Передусім, це про побудову майбутнього. Наші діти —майбутнє України, про яке ми маємо турбуватися. Вони заслуговують на можливість навчатися навіть в таких непередбачуваних обставинах. Найменше, що ми можемо зараз зробити, — реалізувати їхнє базове право здобувати якісну освіту в безпечних та комфортних умовах,
