Півострів Київ. Чого очікувати від перегляду «Антарктиди»

Вважалося, що Київ — це острів. Поки британці не довели, що півострів. А ви цього не знаєте, бо ще не дивилися «Антарктиду». Вікенд подивився. І розповідає про фільм.

Хто автор

Знімав ютубер і мандрівник Антон Птушкін. Раніше він зробив картину «Ми, наші улюбленці та війна». Вона увійшла до п’ятірки українських документальних фільмів, які зібрали найбільше грошей у прокаті.

Жанр

Я наче звикла дивитися в кінотеатрах українське документальне кіно. Либонь, тепер треба звикати дивитися ютуб-влоги. Принаймні «Антарктида» видається скоріше якісним випуском з ютубу, ніж як документалка. Сам Птушкін казав, що не планував випускати її на великі екрани. Вийшло вдало, але й питань викликало чимало.

Про що

Мати базу в Антарктиді вигідно, престижно та корисно. Свої бази є не в кожної країни. Після розвалу Радянського Союзу Росія загребла всі бази собі. Зараз росіяни мають аж десять антарктичних баз. Білоруси не мають жодної.

Україна мусила боротися за свою частку. Допомогли британці: передали нам свою станцію за символічну плату — один фунт стерлінгів.

У березні 2025 року до Південного полюса вирушила вже 30-та українська антарктична експедиція. До неї доєднався Птушкін — разом із нашими полярниками прибув на криголамі «Ноосфера», тиждень жив на станції «Академік Вернадський», знімав велич природи та буденну роботу.

Для чого дивитися «Антарктиду»

Щоб кайфувати від краси та величі природи

Птушкін вміє майстерно підібрати кадр та передати картинку. Смішні пінгвіни, пофігістичні та величні кити, небезпечні морські леопарди виступають не статистами, а повноцінними учасниками розповіді. Масивні різноманітні айсберги — не декорації, а частина сюжету.

Дізнатися нове

Ну добре, ви не плутаєте Південний та Північний полюс і знаєте, де живуть пінгвіни, а де мешкають білі ведмеді. Але ви точно дізнаєтеся цікаве зі стрічки.

Я давно стежу за Національним антарктичним науковим центром (НАНЦ), читаю про наші експедиції, роботу полярників. Проте фільм дивилася з захватом і відкривала для себе незнане. Наприклад, про Київ, який спочатку вважався островом, а тепер ми знаємо, що він півострів і частина материка.

Перепочити від тривог

Ми маємо дивитися наші документальні стрічки про війну. Але потрібні й такі фільми: де ми бачимо успіхи та здобутки української науки, згадуємо, що наш криголам «Ноосфера» не лише доставляє полярників на станцію, а й заробляє, бо перевозить поляків та інших іноземців, які своїх полярних суден не мають.

Пам’ятати про політику

Тільки розважатися не вийде. Як відвернутися від російських баз і підступних планів Росії? Але й тут у нас є незмінні союзники. Британці не лише передали нам свою стару станцію, а й продали свого часу той самий криголам — за дуже достойну ціну.

Усміхатися без пафосу

У цій величі природи та духу полярників так складно втриматися від пафосу. На щастя автор додає картинці необхідну порцію гумору. Він іронізує з себе, своєї морської хвороби на судні, посміюється над пінгвінами та їхніми особливостями. Наприклад, вони вистрілюють своїми какулями на 50 сантиметрів — щоб не засмічувати гніздечко, коли висиджують яйця.