Якщо ваша вечірка не схожа на цю: досвід книжкового рейву

Фото: Ukraїner

Дедалі частіше в інфопросторі є згадки цього оксюморона — «книжковий рейв». Вперше почувши, думаєш, що це якась дискотека з літературним дрескодом. Насправді це захід, на якому всі читають. Але як і з рецептом борщу, у кожного організатора він відрізняється. Авторка Вікенду розповідає про особливості книжкових рейвів та як вона ходила на один із них.

Чому «рейви»?

Читацькі рейви виникли як альтернатива для людей, котрі, як в анекдоті, не ходять до клубів, бо там погане освітлення для читання. Вважається, що книжки — популярне хобі серед інтровертів, тож людні заходи, де при цьому абсолютно нормально ні з ким не спілкуватися — це щось, схоже на рай. Просто насолоджуєшся своєю книжкою, як і всі навколо.

До нас цей тренд прийшов з таких країн, як Нідерланди, Швейцарія, Німеччина тощо, де рейв — популярний спосіб спільного проведення часу, тому назва й закріпилася. Музика на таких рейвах теж зазвичай грає, іноді навіть жива.

Навіщо ходити на книжкові рейви?

Є кілька причин.

По-перше, щоб впевнитись, що люди читають, а не тільки позують з книжками на фото. Можливо, навколо вас замало пристрасних читачів і ви втратили віру, але видовище десятків людей, поглинутих книжками, поверне вас до Слова Друкованого.

По-друге, щоб нарешті прочитати книгу, від якої постійно відволікаєшся на «більш важливі справи» (в лапках, бо не так багато справ справді важливіші за наступну главу; пил буде на місці й завтра, а ось серце юної повелительки драконів хтось може і вкрасти!). На рейві вас не відволікатиме розумна пральна машина чи не дуже розумний сусід, знуджений песик чи двісті сорок шість страв, чиї рецепти ви зберегли й жодного разу не приготували. Коли всі навколо читають, легше сфокусуватися на своїй книзі.

По-третє, щоб поспілкуватися про книжки. Якщо ви зазвичай встигаєте сказати тільки «Слухай, я таку класну книгу нещодавно проч…», а ваші знайомі раптово згадують, що їм треба забрати з садочка ще ненароджену дитину, то на рейв точно збираються люди, які люблять книжки, і якщо й готові почати розмову, то про улюблені твори.

Як вибрати рейв?

Орієнтуйтеся на власні очікування. Чи хочете ви спілкуватися? Чи потрібна структура події, модерація? В якій обстановці вам краще читається?

У нас поки мало організаторів читацьких рейвів, але вже можна вибирати. Вони різні за ступенем інтровертності та формалізації. Наприклад, у книгарні «Закапелок» та на «Ukrейві» від Ukraїner події більш вільні — можна приєднатися в будь-який момент або піти раніше, тут немає вимоги спілкування. А ось у Vivat обговорення прочитаного є важливою частиною: рейв складається з кількох блоків, між якими модератори ставлять питання, а учасники обговорюють їх у групах. Там навіть іноді залучають як ведучих відомих людей: Ганна Кочегура, Максим Щербина, Олександра Гонтар. У просторі Hinaus, який теж нещодавно став проводити читацькі рейви, роблять інтерактиви, але вже після основної частини з тихим читанням. Також організатори вибирають різну фонову музику для своїх подій, тому найкраще — спробувати різні варіанти й потім вже визначитись.

Чи рейв підійде всім книголюбам?

Ні. Немає нічого універсального. Хтось не може читати під музику, когось напружують люди навколо чи навіть звуки міста, хтось хоче більше спілкування, хтось — менше.

Власний досвід

Я відвідала один з перших рейвів у книгарні «Закапелок» на Подолі. Прийшла у визначений час, працівниця книгарні вказала на дальній зал, відділений завісою. Там вже сиділо кілька людей з розгорнутими книжками. Вагаючись між варіантами «видатися неввічливою, бо не привіталась з людьми на спільному заході» і « видатися неввічливою, бо своїми вітаннями заважаю читати», я вибрала стілець. Ніхто не підвів очей, тому я зупинилася на першій опції неввічливості й розгорнула свою книжку — збірку оповідань Станіслава Лема, в якій ніяк не могла просунутися далі 30-ї сторінки. «Ну, починаю читати!» — сказала я собі. Це виявилось занадто великим тиском — і рука несвідомо потягнулась до телефону, щоб заглибитись у заспокійливий скролінг. «Куди?! Всі читають, сиди спокійно», — заволав всередині мене неприємний голос, схожий на всіх шкільних прибиральниць, котрі колись не дозволяли ходити вологою підлогою.

За наступні дві години я чула його ще не раз. Саме завдяки йому мені вдалось прочитати два з половиною оповідання, а це у два з половиною рази більше, ніж за попередній місяць, тому — місія виконана! Книжковий рейв дійсно допоміг мені просунутися. Чи отримала я задоволення — ось у чому питання. Мабуть, це був занадто інтровертний досвід для мене. Якщо я вже вийшла з квартири та приїхала кудись, я готова до більшої взаємодії, ніж дихати з кимось одним повітрям. Тепер хочу спробувати формат з модератором. Напевно, знов візьму з собою Лема — без сторонньої допомоги мені ці парсеки сторінок не подолати.