Як і щодо будь-чого іншого, щодо недоторканності книг і літератури є різні, часто полярні погляди. Хтось позиціонує книгу як велику цінність і не дозволяє загинати кутики сторінок і читати за кавою, щоб не поставити пляму, а інший читає в ванній, ставить на книгу гарячу чашку і пише матюки на полях. Хтось не дозволяє собі критикувати друковане слово, а інший робить на нього треш-огляди чи стендап. Розказуємо, що і навіщо дивитися з цієї категорії.
З початком повномасштабного вторгнення український стендап не тільки отримав небачену до того увагу, але й став чи не провідником культурної самоідентифікації. Частина коміків проходила шлях знайомства чи заглиблення в українську історію та культуру, і з цього вийшли цікаві й важливі медійні продукти, зокрема, пов’язані з літературою. Великий плюс існування гумористичних шоу, пов’язаних з літературою, в тому, що вони «знімають вроки» з читання: у багатьох людей після школи залишились негативні асоціації з літературою — нудно, довго, ще й двійку можна отримати; інші ж не торкаються класичної літератури, бо асоціюють її зі складним читанням про незрозумілі речі. Тому, коли стендап у своїй легкій манері показує зв’язок між проблемами аристократа ХІХ століття і проблемами сучасного українця це робить книги ближчими навіть для тих, хто не читає.
Що смішного подивитись про книжки?
Проєкт «Позакласне читання» від Камеді стейшн
Це гумористичне шоу, де коміки обговорюють прочитані книжки. Чудова риса цього проєкту — вони часто читають класику: «Місто», «Франкенштейн», «Ловець у житі», «Портрет Доріана Грея» тощо. Ведучий Андрій Безлад намагається тримати коміків у межах сюжету, тому можна не тільки насміятися, але й згадати, що ж у книзі відбувалося.
Проєкт «Підпільні Читання» від Підпільного стендапу
У проєкті вийшло лише три випуски, але вони варті вашої уваги. Завдяки популярності «Підпільного», вони можуть запрошувати до себе відомих людей: Макс Кідрук, Емма Антонюк. У проєкті вийшло лише три випуски, але вони варті вашої уваги. Ведучий проєкту Сергій Степанисько зараз створює інший книжковий контент, про нього буде далі.
Проєкт «Читацький щоденник» від Антона Соколова
Тут обговорюється винятково українська література — Михайло Коцюбинський, В. Домонтович, Микола Хвильовий, Іван Франко та інші. Цей проєкт зараз теж неактивний, але можна подивитися всі записи в ютубі.
Звісно, гумор не є монополією професійних коміків. Багато книжкових блогерів теж активно жартують і збивають пил з «високої полиці» (це інтелектуальна література, яка вимагає від читача певної підготовки). Наприклад, Аліса з каналу Peake-week Papers любить складну літературу, але розказує про неї, як про улюблений серіал.
З гумором все досить просто, а що по трешу?
Що таке треш-огляд?
Треш-огляди — це популярний жанр контенту, де автори емоційно, не стримуючись, з гумором і акцентом на негатив діляться враженнями про товари, послуги, культурні продукти чи медіаконтент. Заходять такі огляди і на «недоторканну» територію літератури.
Чому це знімають?
Бо це цікаво і весело. Ну і популярно, звісно. Треш зазвичай «залітає» набагато краще, ніж коректні чи позитивні відгуки, приваблює нову аудиторію, монетизується. Хтось робить це періодично, під рекламу, а хтось будує на цьому свою інтернет-діяльність.
Чому ми це дивимось?
Бо це цікаво і весело! Ну і є ще різні наукові пояснення. Біологи, психологи, соціологи та маркетологи досліджують, чому ми так любимо негативні відгуки і критику — звісно, коли вони спрямовані не на нас. Виявляється, річ у фізіології: ми фокусуємось на негативі, бо саме увага до небезпек тисячоліттями допомагала гомо сапієнс вижити. Психологи додають, зокрема, таке.
- Емоційно забарвлена інформація автоматично цікавіша, а негативні емоції мають більшу вагу, ніж позитивні. Звідси найбільша увага до заголовків штибу «все пропало».
- До негативних емоцій легше підключитися. «Шакалячі експреси» — яскравий цьому приклад. Ефект соціального зараження давно відомий, він може проявлятися не тільки на великих групах людей, але й локально.
- Цікаво споживати «заборонений плід». Згадайте комедії чи стендапи, де глядачі починають сміятися просто від того, що чують матюки. Одна з причин — глибоко в душі вони пам’ятають, що «матюкатися погано», навіть якщо самі часто це роблять. Тому цей маленький доторк до забороненого викликає радісне збудження. Те саме з треш-оглядами — можливо, ми самі б не наважились відкрито говорити такі речі, ще й про книжки, але доторкнутися до цього через автора контенту — ну дуже приємно.
- Сублімація. Свою злість щодо будь-чого ми можемо перевести в соціально-прийнятне «кричання в телевізор», а для цього якраз дуже підходять треш-огляди.
- Приємне відчуття власної вищості. Споживач треш-контенту відчуває себе кращим (розумнішим, успішнішим, принциповішим, з кращим смаком, тощо-тощо-тощо), ніж персонаж книги або її автор, або люди, яким книга сподобалась. Можливо, він ніколи в цьому не зізнається. Можливо, він навіть не знає, чому треш-контент поліпшує йому настрій. Але ж ми-то знаємо! Якщо на цьому моменті у вас з’явилися приємні відчуття, то ви тепер знаєте, чому.
Плюси та мінуси
Важлива умова треш-оглядів — наявність трешу в предметі огляду. Найбільш обговорюваний літературний жанр тут — це dark romance, який використовує теми психологічного та сексуального насильства, токсичних стосунків, сталкерства, інших табуйованих тем. Також можуть обговорюватися твори низької якості — з величезними сюжетними дірами чи кострубатим стилем або написані людьми, далекими від літератури. Тому завдяки тим, хто прочитав, покринжував і поділився відгуком, інші вже знають, що таке читати не треба. Ну або треба, якщо саме цього не вистачає.
Небезпека таких оглядів може бути в тому, що вони привертають багато уваги, витісняючи інший контент. І для людей, які мало читають, саме кринжові книги будуть упізнаваними, а все інше губитиметься. Але наразі це гіпотетична небезпека, бо таких оглядів мало.
З теорією розібрались, а кого дивитись?
Проєкт «Книгарня Буе» від АХ Стендап
Це дует Сергія Степаниська та Вєсти Гунченко. Вони працюють у жанрі треш-оглядів, про що недвозначно натякає назва їх проєкту.
«Книжкова інквізиція» від Морен
Авторка каналу читає сучасні популярні книжки і смішно їх переказує, додаючи свої коментарі, звертаючи увагу на кринжові моменти та червоні прапорці у стосунках героїв. Тут переважно роментезі та дарк-романи
«Проліт» від Юлії Типусяк
Юля працює в книжковій галузі, і її блог містить багато пізнавального. Крім класних книжкових відео, вона знімає цікавинки на дискусійні теми — що бісить в книжках, протистояння критиків та блогерів, елітарна література проти масової і багато іншого. Час від часу вона також знімає треш-огляди на книжки відомих людей (Меловіна, Поплавського, Цибульської) та дарк-романи.
Треш-огляди від Книжкової гурманки
Це дуже плодовита авторка, у неї багато контенту про розбіжності книг та екранізацій, а ще вона робить перекази книг. Треш-оглядів небагато, але все ще попереду.
«Книжкова критика на грані абсурду»
Авторки каналу, Настя і Альона, визнають, що зібрались для того, щоб реалізувати свої творчі потуги й повеселитися. Тому на каналі вони роблять огляди на книги, які наразі популярні в українському буктоці та буктьюбі, в основному це треш-огляди на фентезі та різний янг едалт.
Читайте гарні книжки, смійтеся з поганих і хай квітне український ютуб!
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Не давати, не загинати, не малювати: 8 книжкових заборон;
Меми, спільнота, алкоголь: що таке насправді ці книжкові клуби;
Зірочки та сторінки: 5 порад, як обирати хороші книжки;
