Що трапиться, якщо ідеальна Барбі опиниться в реальному світі? Через що може перейматися досконала жінка? Які проблеми мучать Кена? На великих екранах — один з найочікуваніших фільмів літа «Барбі». Вікенд переглянув його та розповідає, якою вийшла стрічка.
Ідеальна Барбі живе в ідеальному світі — Барбіленді. Тут усі барбі знаходять своє призначення: є президентка-барбі, лікарка-барбі, нобелівська лауреатка-барбі, барбі-будівельниці, космонавтка-барбі тощо. Словом, мета дати найширші можливості жінкам спрацювала, тому тут побудоване найдоброзичливіше та найрівніше суспільство. Щоранку Барбі прокидається, що провести свій найідеальніший день («навіть якщо це середа!»). Але одного дня все йде не так: тост підгорів, Барбі відвідують думки про смерть, а ще в неї зʼявляється целюліт! Вона зʼясовує, що між лялькою та людиною, яка нею грає, може виникнути звʼязок. І коли та людина сумна або пригнічена, це може відбитися й на ляльці. Така ситуація загрожує всьому ляльковому світу, тому Барбі вимушена вирушити в реальний світ, щоб все залагодити.
Компанію Барбі складе її вірний Кен. Він закоханий, проте Барбі сприймає його тільки як друга: не запрошує на романтичний вечір і навіть не хоче цілуватися. Кен відчуває себе постійно на других ролях, не знає, де його місце, та конкурує з іншими кенами. Оскільки без Барбі він себе не мислить, то вирушає з коханою в реальний світ.
Але реальність дивує їх обох. Барбі стикається з домаганнями та насмішками, натомість Кен зачарований можливостями патріархату. За ними починають полювати ділки з фірми «Маттел», бо поява цих двох загрожує реальному світу. Водночас Барбіленд постає перед новими й новими загрозами та може змінитися до непізнаваності.
Найперше, чим зачаровує фільм, — яскравий ляльковий світ. Барбі приймає душ без води, продукти в холодильнику намальовані, молоко в пакеті — уявне, а Кен не може серфити на пластикових морських хвилях. Це все наголошує на штучності світу попри його ідеальність.
Передбачувано серед посилів фільму центральне місце посідають ідеї фемінізму та рівноправʼя. Але творці фільму не переймаються натяками — герої прямим текстом говорять про те, скільки всього вимагається від жінок у сучасному світі, наскільки ці вимоги суперечать самі собі, та й скільки б жінка не намагалася відповідати заданим рамкам, вона все одно постійно почуватиметься винною.
Хоч ці маніфести досить прямолінійні, стрічка не перетворюється на гімн фемінізму. Найбільше цьому сприяють іронія та сарказм, порції яких дістаються всім: чоловікам і жінкам, реальному світу та Барбіленду й навіть самому фемінізму. Фільм взагалі насичений смішними діалогами, сценами та подіями. І кумедно буде не тільки жінкам, а й чоловікам (під час перегляду чоловічий сміх в залі звучав голосно і часто).
Та це ідеї, які лежать на поверхні фільму. Є й не такі очевидні речі. Головна Барбі називається стереотипною барбі. «Уявіть собі те, що ви чуєте при слові «барбі». Це буду я», — чесно каже вона. Але про що це? Сама Барбі починає перейматися через те, що вона не лікарка й не президентка, як інші барбі. То чого вона варта?
Пошуки себе бентежать і Кена. «Всі знають: Барбі та Кен, ніхто не каже просто Кен», — бідкається він. Додає болю й невзаємне кохання. І Кен починає шукати шляхи самореалізації в токсичних ідеях та агресивних вчинках.
Тема фемінізму пронизує стрічку жирною лінією, а пунктиром підіймаються теми самореалізації, влади та амбіцій, материнства. Не на всі запитання ми побачимо прямі відповіді, проте фільм надихає їх шукати.
Чого чекати від фільму «Барбі»
яскравого кольорового пластмасового світу з чудовими костюмами та декораціями;
неймовірної кількості барбі найрізноманітніших професій і зовнішності;
безлічі жартів та дотепних моментів;
хорошої акторської гри від Марго Роббі та Раяна Гослінґа й класної хімії між Барбі та Кеном;
крутого музичного супроводу. У фільмі багато пісень, їх не дублювали, тому чуємо голоси виконавців. Щоб глядачі зрозуміли сенс пісні, їх субтитрують. Є й культова пісня Barbie girl, але лише на фінальних титрах, і не в оригінальному виконанні, а ремікс;
іронічного погляду на сучасний світ.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Оппенгеймер: бомба, що змінила світ;
У погоні за ключем. Якою вийшла «Місія неможлива: Розплата. Частина перша»;
Індіана Джонс і реліквія долі. Час прощатися з легендою;
