«Флеш»: багато Бетменів, ігри з часом і злам канону

В український прокат стрічка вийшла 15 червня 2023 року

DC уже кілька років намагається розбудувати свій кіновсесвіт. Деякі фільми вистрелюють, проте створити цілісний світ не вдається. Тому на новий фільм студії — «Флеш» — покладають великі надії: він має не лише повноцінно представити нового героя, а й створити умови для розвитку всесвіту. Чи вийшло це в DC, розповідає Вікенд.

Сюжет «Флеша» розгортається за кілька років після подій «Ліги справедливості». Супергерої періодично продовжують рятувати світ, але Баррі Аллену (Езра Міллер) у цій місії зазвичай випадає роль «прибиральника» — поки інші герої, по типу Бетмена, ганяються за поганцями, Флеш розгрібає наслідки їхніх битв. Наприклад, у першій же сцені йому доводиться рятувати лікарняне крило з немовлятами — героїчний вчинок, який мало хто оцінив гідно.

Паралельно Баррі переживає сімейну драму — його батько в тюрмі очікує на останнє слухання по справі про вбивство дружини. І хоч батько й син впевнені у невинуватості чоловіка, все йде до того, що його таки засудять. Доведений до відчаю Флеш робить єдине, що вміє найкраще, — біжить з усіх ніг. Й біжить так швидко, що прориває саму тканину часу і простору. Баррі повертається в минуле з єдиною метою — врятувати свою матір. Але, як ми знаємо, ігри з часом ніколи не приводять до хорошого.

Вчинок Флеша створює альтернативну версію його світу, в якому в ролі Бетмена замість Бена Аффлека виступає Майкл Кітон (одна з багатьох подібних відсилань у фільмі, адже Кітон вже грав Бетмена у 1989 році), а Землі знову загрожує знищення через генерала Зода. До цієї ролі повернувся Майкл Шенон, який грав Зода в «Людині зі сталі». Одначе в цій реальності Супермен ніколи не приземлявся на Землю, тож Флешу доведеться зібрати нову команду героїв, аби протистояти поганцю.

«Флеш» переповнений відсиланнями до старих фільмів DC, а також очікуваними та не дуже камео акторів, які вже раніше світилися в картинах про Бетмена та Супермена. Але загравання з фанатами всесвіту не заважає тим, хто зовсім не знайомий зі старими картинами. Навіть події «Ліги справедливості» коротко перекажуть, аби ви орієнтувались в тому, що відбувається. Тож не варто боятись, що ви взагалі нічого не зрозумієте, якщо не маєте багажу знань про всі попередні стрічки.

Усі ці відсилання, канонічні фрази, актори та костюми — це скоріше фансервіс, аби потішити трушних фанатів DC. І дешевий трюк дійсно працює — якщо ви орієнтуєтесь у старих картинах, то без захоплених вигуків чи навіть оплесків не обійдеться.

Великим плюсом стрічки також є баланс між класичним DCшним пафосом, яким переповнені їхні комікси, фільми й серіали, та гумором, притаманним саме персонажу Баррі Аллену. Флеш постає перед нами таким собі незграбним підлітком, хоч і в тілі дорослого чоловіка. Попри свою гіпершвидкість він завжди всюди запізнюється, не вміє спілкуватись з жінками та в цілому по життю виступає класичним невдахою.

Йому протиставляється Бетмен — завжди зібраний, впевнений, з готовим планом дій, переповнений пафосом у словах та вчинках. І неважливо, хто грає цю роль, — Бетмен завжди залишається класичним Бетменом.

У картині дуже багато якісного екшену. Автори змогли вдало обіграти суперсилу Флеша, тож очікуйте багато слоумо та заморозки часу. Не обділили соковитими бойовими сценами й Бетмена з Супергьорл — перший використає повний арсенал своїх бет-технологій, а друга і лазерами з очей постріляє, і на супершвидкості поганця відмудохає.

Бонусом, наче спеціально для українців, у картині покажуть росіян: вони виступлять негативними персонажами, яким добре перепаде на горіхи (чув, Джоне Вік? Можна і так робити).

Окремо варто відзначити музикальний супровід — композитор Бенджамін Воллфіш постарався на славу. Музика, особливо в бойових сценах, просто неперевершено доповнює картину. Чого й варто було очікувати від автора треків для фільмів Mortal Kombat, «Геллбой» та «Шазам».

А ще покажуть геть голого Езру Міллера. Імовірно, саме ця сцена ставить на стрічку віковий ценз 16+.

З мінусів — періодично творці занадто в лоба намагаються донести очевидні тези. Наприклад, герой повторює фразу, колись сказану матір’ю, ця фраза додатково дублюється ще й голосом матері, щоб глядачі точно зрозуміли суть. Також є питання до графіки у певних епізодах (немовлята з першої сцени виглядають якось кріпово). Але в цілому картина значно перевершує очікування й тримається на висоті.

Важливо, що сюжетно «Флеш» є екранізацією глобальної коміксної події у світі DC під назвою Флешпойнт (Flashpoint). У коміксах це призвело до перезавантаження канону — там сюжети багатьох персонажів кардинально змінилися. Фактично те саме фільм робить і для багатостраждального кіновсесвіту DC, який все ніяк не може зібрати себе докупи. Флешпойнт дозволяє підігнати на роль будь-якого персонажа будь-якого актора, адже все це логічно поясниться змінами, до яких привів забіг Флеша в минуле. Тож тепер, зокрема, не буде проблемою пояснити, чому Бетмен, зіграний Беном Аффлеком, раптово став Робертом Паттінсоном або ще кимось.

Разом із тим DC використали єдиний козир, аби звести кіновсесвіт нарешті докупи. Вдруге це вже навряд чи спрацює. Тож тепер авторам доведеться добряче попрацювати, щоб ми врешті-решт змогли побачити цілісний супергеройський світ, а не чергову невдалу спробу наздогнати Marvel.

Загалом можна описати цю картину як легку, яскраву та вдалу спробу DC ввести нового супергероя до свого світу. Хоч знайомство з ним і почалось ще в «Лізі справедливості», новий фільм дав Баррі Аллену передісторію та можливості для подальшої інтеграції в майбутніх фільмах і кросоверах. «Флеш» — одна з небагатьох вдалих картин кіновсесвіту, яка, сподіваємося, дасть новий старт для повноцінного розвитку франшизи.

Ну і звісно, автори не забули додати сцену після титрів. Вона лише одна, побачити її можна після останніх титрів, і хоч сюжетного навантаження вона несе небагато, але там є цікаве й кумедне камео, тож радимо її дочекатись.