Екстрім, апокаліпсіс і фантастична майже доісторична краса. Вікенд прогулявся Букським каньйоном і ділиться враженнями, підказками та місцевими легендами.
Що це за місце
Буки відомі з 1515 року. Колись були селом, потім містечком, тепер це селище. Букський каньйон (або кар’єр) знаходиться на Черкащині, на річці Гірський Тікич. Ці сіро-червоні граніти вдвічі старші за динозаврів, каже наука. А путівники кажуть, що це неймовірно популярне туристичне місце.
Що тут робити
Купатися.
Милуватися.
Ночувати з наметами.
Займатися скелелазінням.
Робити гарні фото та відео.
Рятуватися прохолодою в літню спеку.
Знімати кіно, рекламу, кліпи та серіали.
Дізнаватися історичні факти та місцеві легенди.
Натискайте на фото для збільшення
Чого робити не треба
Називати місцевість «маленькою українською Швейцарією».
Що тут є
Водоспади.
Скелі.
Річка.
Старі занедбані млин та ГЕС.
Набережна.
Прокат човнів і сапів.
Попереджувальні таблички.
Три великих баки для сміття.
Чого тут нема
Прокладених туристичних маршрутів.
Інфраструктури (хоча перші кроки місцева громада вже робить).
Факти про місце
Колись тут видобували камінь для будівництва, а швидка річка крутила млини та турбіни гідроелектростанції. І млин, і будівлю станції побачите під час прогулянки.
Тут сусідують природа та індустріальна спадщина, унікальне геологічне оголення та об’єкти промисловості минулого століття. А бетонні напівруїни ГЕС, оповиті зеленню, відсилають до постапокаліпсису.
Станцію на Тікичі збудували у 1929 році за ленінським планом електрифікації. Гребля станції знаходиться біля водоспаду Вир та залишається знаковою пам’яткою архітектури.
Сюди ми приїхали і тут залишили авто. Окремого майданчика для транспорту немає, однак було вже декілька автівок та байків. Встановлені карт-схема каньйону, вказівники. Зроблена свіженька набережна з лавками та ліхтарями. Поряд «відбитий Ленін». Колись золотий вождь прикрашав побудовану за його планом споруду.
Цікавий факт:
Букська станція — це перша сільська ГЕС в Україні.
У вісімдесятих її добряче пошкодив льодохід, ремонтувати не стали, просто розграбували й закинули. Тепер місцева громада має надію на відновлення. Роботи багато: треба ремонтувати водозливну греблю, чистити плесо перед греблею та водоочисник дериваційної системи. За оцінками доведеться вивезти понад 40 тисяч тонн намулу.
З іншого боку річки — будівля напівзруйнованого водяного млину. Як на всякому порядному млині, тут є свої привиди. Чи то якісь природні духи, чи примарні козаки-характерники, які начебто проводили тут обряди та випробування.
Загалом легенд в цьому місці чимало. Є про Лисакову скелю, де один із найвищих оглядових майданчиків. Звідси фантастичний краєвид на ущелину, вигин річки, руїни млину та водоспаду, інший берег. Кажуть, назвали скелю на честь місцевого жителя, який тут трагічно загинув.
Путівники кажуть, що уздовж каньйону прокладено кілька піших маршрутів. Ми не помітили. Є витоптані стежки. Подекуди вказівники та попереджувальні таблички.
Загалом гуляти по правому та лівому берегу каньйону можна 2-3 кілометри, але не всі проходять цей найпопулярніший маршрут. Пройшли по верхніх стежках, потім спустилися вниз до річища, щоб походити по воді, пофотографуватися в гранітних виступах, подивитися, як відпочивають в наметах родини з дітьми, лазять по скелях екстремали, купається молодь та чекають на клієнтів власники надувних човнів і сапів.
Путівники вказують: прогулянки каньйоном нескладні, підходить для родин з дітьми.
Що з собою брати
Зручні одяг і взуття — кросівки, трекінгові черевики.
Влітку купальники.
Воду. Купити можна лише в місцевій крамничці, а вона працює як забажає власник — далеко не постійно.
Їжу.
Павербанк.
Підказка:
якщо є можливість, приїжджайте в будні. І тоді тут людей чимало, але у вихідні справжній аншлаг.
З Києва ми їхали близько 3,5 годин та 200 кілометрів: туди через Жашків (не повторюйте наших помилок, дорога поганюща), назад через Манівці.
Приємний бонус
Проїжджали село Іваньки. Зупинилися біля чудернацьої будівлі та познайомилися з родиною скульптора Олександра Бартосіка. Донька та дружина розповіли, що на базі колишньої колгоспної ГЕС родина створила артцентр.
Ми походили поверхами цієї незвичайної галереї. Якщо будете поруч, обов’язково завітайте!
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Кар’єри, краєвиди та голі Клички. За чим їхати в Коростишів;
Київщина чи Карпати? Обираємо будиночок для відпустки;
Їдемо автобусом за кордон. Повний список того, що знадобиться;
