Крок уперед. Як у Києві готували балет Баланчина

Який важливий крок досі не зробив український балет? І як він робить його зараз? У Національній опері представили балет «Варіації Доніцетті». Вікенд зібрав основні факти та записав цитати творців.

Що варто знати про постановку

Балет одноактний, йде в комплекті з кількома іншими. Є крихітна надія подивитись без тривог і перечікувань. Але якщо таке трапиться, то в головному театрі є комфортний гардероб, він же виконує функцію укриття.

Це не класичний, а неокласичний балет, що важливо для нашої публіки. Далі пояснимо чому.

Музика — танцювальна з опери «Дон Себастьян» Гаетано Доніцетті.

Автор балету — Джордж Баланчин, і це перша сертифікована постановка його хореографії для наших артистів. Грузин Баланчивадзе народився в Російській імперії, там же танцював, а після революції втік за кордон. В Америці він заснував власну школу.

В основі методу Баланчина лежить думка, що в балеті неважливий сюжет, головні музика і рух. Він відмовлявся від декорацій, пишних костюмів, робив головними інструментами тіла танцівників.

Балетмейстер-постановник — Олесій Ратманський. Ратманський — цікава особистість. Провів дитинство в Києві, навчався танцю в Москві. Працював в нашому оперному, керував трупою російського Большого театру. Нарешті став громадянином США та хореографом Американського театру балету.

Від початку вторгнення Олексій Ратманський робить багато проєктів на підтримку України:

— Якщо Україна не переможе, це буде крах ідеї демократії та справедливості. Для мене ця підтримка про мій кровний зв’язок, ми з дружиною з Києва. Тут наші рідні, друзі. У цьому театрі ми почали шлях як танцюристи. Як хореограф я теж починав тут.

Бажаю, щоб український балет вижив й був рівним зі світовими балетними трупами. Така можливість є, бо Україна завжди народжувала великих танцівників. Років 20 років тому українські танцівники були найкращими в світі.

Ратманський пояснює, чому нова постановка є такою важливою для нашого балету.

— На стилі Баланчина базується сучасний класичний балет. Прикро, що українські артисти не мали цього досвіду, не танцювали хореографію Баланчина. Цей крок треба зробити. Без Баланчина в репертуарі неможливо рухатися вперед. Це крок, якого український балет не зробив донині. Тепер робить, і одного Доніцетті недостатньо.

У трупи було тільки три тижні на цю роботу. Постановник каже: артисти зробили величезний прогрес.

Чому обрали саме цей балет? Деякі балети Баланчина поставлені на музику російських композиторів, їх, звісно, не розглядали. А ще трупа зараз не така велика, як раніше. Вибір був обмежений цими факторами.

У чому ж суть методу? Баланчин взяв стиль балету XIX століття і зробив його сучасним: відкинув старі сюжети, пантоміму, костюми, декорації. Залишив чистий танець.

У «Варіаціях Доніцетті» костюми є, а декорацій немає.

Балет Баланчина маскується під XIX століття, але має сучасні техніку, механіку та презентацію. Це чистий танець, музика, яка оживає, пояснює Ратманський.

Для наших артистів це виклик, вони не так зв’язані з музикою, коли танцюють. У них інша школа.

Микита Сухоруков, прем’єр трупи, відвертий: часу на підготовку було мало, а робота складна.

— Я вчився 10 років працювати так, а зараз за три тижні маю навчитись робити зовсім по-іншому. Це як я писав все життя правою рукою, а тепер треба писати лівою, ще й арабські тексти.

Це зовсім інша техніка, не схожа на ту, до якої ми звикли. Щоб танцювати так, треба з дитинства займатись по системі, яку розробив Баланчин. Там багато особливостей по позиціям корпусу, підготовці до стрибків, кількості стрибків, навіть відчуттям себе у просторі.

Не можна сказати, що за три тижні ми зрозуміли Баланчина. Але я думав, наче випробував себе, а тепер відчувалось, що м’язів значно більше, ніж я звик. І вони чомусь болять. Сподіваємось, що глядач не вважатиме, що змарнував час.