Киянка Оксана Ковтонюк розповіла про те, як подарувала капці королеві Великобританії Єлизаветі II. Неймовірна історія, замішана на емоціях, гуморі та наполегливому прагненні здійснити мрію. Були сумніви у виборі подарунка. Були довжелезні квести з нашими операторами — виявляється, вони як вогню бояться українських бандерольок у президентські резиденції та королівські палаци! Але наполеглива Оксана здолала всі перешкоди. І недарма — бо розв’язка історії дійсно захоплива!
— Я хотіла це зробити ще в минулому році. Привітати британську королеву з католицьким Різдвом. Підписати відкритку і вислати у Букінгемський палац. Хотіла-хотіла — і дотягнула, що було вже пізно. Через рік та сама думка прокинулась і почала щіпати мене знову.
Спочатку я шукала велику, на пів-стола, листівку. Щось вона не знаходилась. А потім я подумала: «А може, подарунок?». Мозкового штурму додалось. Що, що вислати британській королеві, яка має ВСЕ? Креативні потуги і мільйон варіантів опустимо. Коли я зайшла в магазин по щось геть рутинне, оті розові з сірим, м’які всередині домашні капці з бантиками просто стрибнули в очі. Ура!
Далі настала черга квесту №2. Оці всі «Нові пошти», швидкі доставки за кордон і прочіє новомодні «конкурентні» сервіси давали мені від ворот поворот. «Нова пошта» рекомендувала мені попросити у Букінгемського палацу, аби звідти вислали повідомлення на польську митницю, що справді чекають від мене пакет — це означало слати ще один, попередній лист, адже електронної переписки з палацом немає. І далі чекати з моря погоди — от Букінгемському палацу на його голову потрібні вимоги «Нової пошти»?
У іншому поштовому сервісі, почувши, куди я маю слати бандероль, відшили мене одразу: «У палаци і президентські резиденції нічого не шлемо». Блін, ми що, Північна Корея? Я вже не кажу про те, аби відправлення дійшло — ніяк не можна було його випхати з України. Час йшов, пошта не знаходилась. Я розстроїлась і потягла власні капці на розвідку на стару добру і трохи неоковирну «Укрпошту». Там здивувались з незрозумілих проблем конкурентів-приватників і сказали: «Приносьте, вишлемо».
Я хотіла всього лише підписати листівку, а написала королеві цілий лист. І про те, що я хірург, але через українські реалії «працюю в теоретичній медицині» — пишу статті на медичну тему, і про любов до подорожей, і що в Великобританії ще не була, і, найголовніше, написала, як я горджуся нею, і яким вона для мене є прикладом, і мені просто хочеться хоч якось потурбуватись про неї, аби їй у ноги було тепло. Також вибачилась, що я не знаю розмір королівської ноги, тому тапки вислала не дуже маленькі. Лист я писала від руки, ніякого роздрукування. Капці китайські, але лист хенд-мейд. Спортила всього два листки, з третього разу написала.
Далі я здуріла вкінець, роздрукувала у фотосалоні два своїх фото і підписала для королеви. На одному фото я у Індії, на іншому тримаю раритетну кружку (подарунок на мій день народження), випущену у Великобританії до заручин Кейт і Вільяма. Капці, листівку і фото впакувала у зворушливий пакет з ведмедиками. Якщо чесно, я переживала, чи не розцінять мої тапки як диверсію, і що зовнішній недруг Великої Британії міг в них щось сипонути під виглядом подарунка. Настроїлась, що перевіряти їх будуть ледь не на молекулярному рівні.
У поштовому відділенні все чін-чінарьом запакували — на квитанції у графі «Отримувач» стояло «Королева Єлизавета». Згадую цей момент – і посмішка від вуха до вуха. Слала авіа-відправленням, аби встигнути до католицького Різдва.
Сервіс відслідковування міжнародних відправлень показав, що моя бандероль за вихідні переповзла у відділення міжнародного поштового обміну України, де оглядають відправлення перед «засиланням» їх за кордон, побула, випірнула звідти — і зникла з поля зору. Лишилось чекати. Людям, які слали листи королеві, відповідь з Букінгемського палацу приходила через 3-4 місяці. На Новий рік я провідала Санту у Фінляндії — новорічні пригоди витіснили з голови очікування.
Кінець січня, неділя, я сиджу… ні, не на Занзібарі і не в Мексиці, і навіть не в нічному клубі — у недільний вечір я сиджу вдома і на старому каліці-компі кльопаю статтю. Вечір, Київ, свята минули, поїздки поки що теж, на вулиці мокро-сніжно, люди незадоволені, електроенергія має подорожчати. У мене рутинні тьорки як прояв українських реалій. І тут мені приносять його. КОНВЕРТ. Я спочатку не зрозуміла, що воно і звідки, адже свою листівку від Санти вже отримала. І тут як молотком по моєму прекрасному лобі – штампи «Королівська пошта» і «Букінгемський палац».
Розповісти, як у мене тряслись руки, поки я відкривала конверт, не зумію. І ось білий аркуш з королівським гербом.
«Дорога Оксана Ковтонюк, Королева побажала, аби від її імені я висловила її подяку за вітання, фото і блискучі шльопанці». 129 гривень! Блискучі шльопанці! У цьому весь неймовірний і витончений Букінгемський палац.
«Також Королева хоче подякувати за Ваш лист, у якому Ви розповіли трохи про себе. Зважаючи, що наступного року важлива дата у Королеви та Герцога (чоловіка – О.К.) — Вам подяка за вдумливість, з якою Ви писали лист». І підпис: «Щиро Елізабет» (далі нерозбірливо, а насправді то мені вже двоїлось в очах).
В мене сльози від емоцій ледь не затекли в труси. Зима, Київ, українські реалії, сніго-болото, контейнер роботи — і лист з Букінгемського палацу. Добирався він до мене два тижні.
Я довго не могла зрозуміти, чого на конверті і в самому листі написано «Dr. Oksana Kovtoniuk». Dr. — dear? Тобто «дорога»? Ні, там було вже «Dear». І тут мене осєніло — «доктор». Просто не те що нема слів, а всі емоції звалились у одну кучу. Тут, в Україні, я ніхто — просто Ксюха, а для Королеви я ДОКТОР. Смішно це все, я смішна. Але я знала, що це моя Королева. В мене нема президента, а Королева є. THAT’S MY QUEEN. В мене все.
Читайте також: Киев или Лондон? Угадай город по фото из Инстаграма;
«Круасанька»: как 10-летняя Саша зарабатывает на круассанах;
Travel Hub: из туристов в путешественники без пересадок и задержек;
Искусство уюта хюгге с чашкой пряного глинтвейна.
Подписывайтесь на нас в 
, читайте в 
, следите в 
и загляните в 
.
