Подивися на життя очима кота: «Дуже сумна людина» від Дикого театру

Що трапиться, коли кіт спробує врятувати людину? Наскільки підступним він може бути, аби довести, що все не так погано? У Дикому театрі — прем’єра вистави «Дуже сумна людина». Вікенд переглянув і ділиться враженнями.

Про що це

Самотній хлопець видряпався на дах хрущовки, щоб вкоротити собі віку. Його життя не склалося: на роботі успіху не досяг, ніхто в житті за ним не скучатиме, ще й набридливий сусід задовбав дзижчанням перфоратора. І коли Антон — так звати нашого героя — вже майже наважився зробити вирішальний крок, з ним починає розмовляти кіт — несподівано він теж Антон. Ну ви здогадуєтеся, як можуть вести бесіду коти: з позиції напівбога, кепкуваннями, знущаннями та нерозумінням дій цих дивних людисьок. Що ще потрібно людині на краєчку даху багатоповерхівки?

Тоха (кіт) пропонує Антону (людині) дивну угоду, яка має показати двоногому, що він сильно помиляється щодо власного життя. І життя обох змінюється котординально!

За жанром це добра комедія з елементами містики — так само, як і життя з котами. «Це містична історія про дружбу, кохання, взаємопідтримку і, звісно, — тигидик!» — описують у Дикому театрі прем’єру.

З усього цього вийшла кумедна, добра та щемлива історія. Тема одночасно проста, але має свої сумні точки. Обійти у виставі їх навіть не намагалися — навпаки. Бо на негаразди котячого життя не можна заплющувати очі, особливо якщо врахувати, що це можливо змінити. Водночас ці болючі моменти були не побудовані на маніпуляціях чи перебільшеній сентиментальності, аби пробити глядача на сльозу. Це щирі моменти, які додають справжності, відвертості й підкреслюють «тигидичний» бік вистави.

Плюсами постановки стала й акторська гра дуету. Вибухова енергія, невимушеність, круті перевтілення — все це робить події на сцені переконливими, а від дійових осіб очей не відірвати.

Цю виставу обов’язково треба дивитися тим, хто любить котиків, тим, у кого вони були, у кого є та в кого будуть. Ви постійно впізнаватимете своїх котів у сценічному коті, а себе — у сценічній людині. Так, будуть жарти про вилизування, знищення картонних коробок і лапкове жмакання. Але вони вчасні, кумедні та влучні. Ну і хто, як не котячник, обов’язково скаже: «О, мій теж так робить!»

Факти про виставу «Дуже сумна людина»

Одним із рушіїв створення постановки стала подія в житті директорки Дикого театру Ярослави Кравченко. Рік тому вона взяла з притулку пса Соломона, якого евакуювали з Торецька. Старенький, беззубий собака змінив життя Ярослави — як на побутовому рівні, так і на сенсовому.

Автором пʼєси є Олександр Клімов, режисеркою — Євгенія Відіщева. У ролях: Микита Слободенюк, Костянтин Шахман, Ігор Кравченко. Уся творча команда та актори мають досвід адопції тварин.

Афішу створив знаний ілюстратор Сергій Майдуков, який співпрацював із топовими іноземними виданнями: The Guardian, The New Yorker, The Washington Post, The New York Times, The Financial Times, The Wall Street Journal тощо.

Декорації виготовили з вторинного картону, щоб підкреслити важливість переосмислення речей.

Партнером вистави стала Suziria Group — група компаній із власними брендами Savory, Half&Half, Special One, Pet Fashion, «Природа», Provet та Puramur і мережею зоомаркетів MasterZoo. Бренд Savory згадується кілька разів протягом вистави — такий собі продакт плейсмент, але це зроблено доречно й не дратівливо.

Для нас важливо донести, що тварини можуть навчити нас любити й давати нам шанс відчути себе більш живими та людяними. Ми хочемо створити камерну, інтимну історію, передати переживання звичайної людини в цей час. І показати звичайного кота — такого, якого можна зустріти біля смітників чи в притулку, який нічим не відрізняється від інших, але здатен докорінно змінити життя. Ми вирішили поєднати важливий соціальний меседж, стилістику Дикого та цікаву історію, — каже Ярослава Кравченко, директорка Дикого театру.

Тривалість: 1,5 години без антракту.

Віковий ценз: 16+.

Де: Довженко-центр, вулиця Васильківська, 1, Сцена 6.

Квитки можна придбати за посиланням.