Мистецтвознавці називають це новим українським пейзажем, пейзажем Криволапа чи криволапівською стилістикою. Світло й колір для живопису — найважливіші речі. Вікенд побував на однойменній виставці, послухав мистецтвознавицю та кураторку виставки Олену Боримську та переказує цікаві моменти.
11 вересня Анатолію Криволапу виповнилось 80 років, але він не видається втомленим митцем. Має багато планів, живе активно.
Народився в Яготині й проводив дитинство на улюбленому озері Супій. А дорослим переїхав у Засупоївку, село поблизу Яготина, побудував оселю з скляною стіною, яка надає неймовірний краєвид на широчінь водної гладі та неосяжне небо.
Їх він трансформує, втілює в широченні площини кольору. А колір — це емоції. Тут зібрані його дослідницькі спостереження впродовж останніх 25 років, коли він оселився в Засупоївці.
Криволап вчився у майстерні відомого радянського художника. У ті часи мало знали про андеграунд, авангард. Митці по крихтах збирали інформацію. І коли він побачив абстракцію, тоді, мабуть, і зрозумів, що його приваблює саме колір.
У радянській країні художні вузи вважалися ідеологічними. І за ними особливо спостерігали. Художникам було складно знайти стрижень, який дозволив би вільно працювати.
Склалася група таких однодумців, вони називали себе Живописний заповідник: Олександр Животков, Тіберій Сільваши, Анатолій Криволап, Марк Гейко. Вони всі експериментували з кольором.
У складі Живописного заповідника митці працювали недовго, бо кожен був настільки самостійною, творчою, міцною персоною, що надалі їм це угрупування й не знадобилося. Кожен пішов власним шляхом.
Польський лікар Рішард Врублевський познайомився з Криволапом наприкінці сімдесятих, розгледів талант і почав купувати його роботи. Зараз поляк власником найбільшої приватної збірки картин найдорожчого українського художника.
Перед великою війною Криволап показав виставку, яка теж була про світло. Тільки взяв тему ночі. Він розказує, що коли оселився в Засупоївці, там не було ліхтарів на вулицях. А коли він працює вночі й спостерігає ніч, то часто згадує містицизм, зокрема й Миколу Гоголя.
Коли споглядає цей неймовірний простір щоденно, хочеться його зафіксувати. А в художника фотографічна пам’ять: коли щось спостерігає, потім відпрацьовує це.
Тож Криволап відстежує космічний темпоритм: як поступово від світанку розвивається день, як він згасає, перетворюється на присмерки та на чорну ніч.
Його пейзажі не є відбитком тривимірного світу. Це сполучення широченних площин без планів, звичних класичному живопису.
У Криволапа було декілька періодів, коли він звертався до безпредметного живопису. І це багато йому дало як художнику, як живописцю, адже він навчився сполучати різні кольори.
Наприклад, були експерименти, коли він працював винятково з червоним кольором. Це складно, бо червоний — неймовірна емоція, а він робив 50 відтінків того червоного. І так з кожним кольором. Часто можемо бачити в його пейзажах бузковий, фіолетовий з червоним, такі насичені, вони дають неймовірний конструкт і вибух емоцій.
Десь можемо бачити елементи фігуративу, десь будуть сонечко, коник, хатка. Це метафора того українського пейзажу, який відкривається йому у Засупоївці. Він такий типовий, але й безмежний.
Ми не бачимо тут, як в класичному пейзажі перший, другий, третій план. Плани — це не тільки лінійна перспектива, коли зменшуються у розмірі різні об’єкти, предмети, а й просторова перспектива, коли предмети першого плану більш насичені, яскраві, а далі з’являється сфумато — оця просторова димка, яка гасить предмети.
Серед численних впізнаваних елементів Криволапа — його коні, створені в різному кольорі. На цій виставці — чорний кінь, який фіксує ніч.
Картини на виставці розташовані так, як міняється доба, від початку дня до його вибухового закінчення.
Національний музей «Київська картинна галерея»
Виставка «Світло і колір»
Вартість квитка — 200 гривень, пільговий — 100.
Адреса: вулиця Терещенківська, 9.
Графік роботи: вівторок — з 11:00 до 19:00 (каса до 18:20), середа, п’ятниця, субота, неділя — з 11:00 до 18:00 (каса до 17:20), вихідні дні — понеділок, четвер.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Між Курбасом і комсомольцями. Виставка «Анатоль Петрицький: Перевідкриття»;
Від сала до Трампа. Про що виставка «Свіже»;
Для весілля, Вирію, стендапу. Як театральна художниця створює прикраси;
Якщо ваша вечірка не схожа на цю: досвід книжкового рейву;
Київські мозаїки та оголені тіла. Як працює міська художниця.
