Юлія підкорила український тредс своїми фото та відео. Як музикантка стала художницею? Чим займається у дитсадку на Троєщині та як співпрацює з Іриною Федишин? Вікенд розпитав Юлію про дітей, гриби та свята.
«Художниця, мисткиня, викладачка і просто творча людина», — каже вона про себе.
За освітою — диригентка народного хору, навчалася в коледжі культури і мистецтв, потім закінчила педагогічний університет. Її напрям — керівник хорового колективу та організатор масових заходів, учитель музики та мистецтва.
Ніколи не забувала про малювання.
— Мабуть, це передалося у спадок від дідуся. Я малювала весь час, кожнісінького дня, це для мене величезне задоволення.
Коли дитині Юлії настав час йти у дитсадочок, мама влаштувалась туди на роботу. І от вже шість років працює музичною керівницею. Тут її таланти розкрились на повну.
— Малюю, співаю, дітей вчу співати, танцювати, чути музику. Одночасно я є організаторкою, постановницею та декораторкою всіх дитячих свят. Оформлюю, так би мовити, під ключ: від написання сценарію до створення костюмів, реквізиту, декоративного оформлення.
Вийшла на такий рівень, що вже чотири роки працюю в приватних студіях живопису, де викладаю діткам малювання. Мої учні — молодшого шкільного віку і зовсім малесенькі дошкільнятка.
А моє професійне зростання як художниці підштовхнула велика війна. Щоб відволіктися, взяти щось із минулого та почати знову жити, я нескінченно малювала. Якось звернулись знайомі з Київщини, попросили розмалювати гільзи й тубуси від снарядів. Вони збирались передати їх до музею села, яке було під окупацією.
Зараз я активно працюю з використаною зброєю, з різними волонтерами. Перетворюю військові артефакти на мистецтво. Мої роботи їдуть на аукціони до Америки, Європи. Співачка Ірина Федишин зі мною тісно співпрацює: розписані гільзи, тубуси продає на таких аукціонах. Кожен має робити те, що він робить найкраще, і цим допомагати.
Своїми рукотворними грибочками з дитячого свята Юлія збурила цілі обговорення в соцмережі.
— Створюю не просто свято, а позитивні емоції. Хочу, щоб було приємно дивитися. Всі ці фрагменти, елементи власноруч роблю, розмальовую. Спочатку боялася щось робити з такими малесенькими дітками, але потім увійшла в смак, бо таке натхнення ці діти!
Коли готую захід чи свято, відштовхуюсь від дітей, їхніх уподобань. Не керуюсь виключно методичними рекомендаціями, які, між нами, не дуже цікаві і якісні. Ідеї підкидають діти просто з повітря. Дитинка може любити котиків. Питає, чого у нас не було свята з котиками. Прекрасно, у нас буде мяу-паті! Я вже бачу костюми, в яких діти будуть виступати.
Коли ідея приходить, роблю ескізи на папері, малюю костюм, вушка. Можу зробити їх з підручних матеріалів: невикористані стрічки, дитячі обвідки на голови, які давно лежали в садочку.
Стара штора теж годиться для справи. Так створювалися мої гриби. Ідею ще влітку побачила в пінтересті. Для створення грибочків взяла підручні матеріали: взяла коробки, в яких приїжджають фрукти, овочі в садок, додала лотки з-під яєць з кухні. Скористалася технікою пап’є маше, скотч, клей, картон.
У коментарях одна жінка пристрасно допитувалася і не могла повірити, що ці грибочки коштують копійки. Так і не повірила, але я не стала доводити, що з витрат там лише клей і фарба, яку принесла з дому. Решту по садочку назбирала, склеїла, зліпила.
Вийшли чудернацькі грибочки та шапочка на голову. Вона теж зроблена з картону, пофарбована. Намистинки приліпила, гірлянд з ялинки використала. А зі старої штори створила пластинки грибочка.
Під кожне свято створюю оформлення залу і це завжди вау. Так приємно бачити емоції дітей та батьків, які бачать не звичні десять паперових осінніх листочків на шторі. Вони кайфують, а я кайфую з ними.
Звісно, хотілося б монетизувати свою роботу, тому вирішила показувати у соцмережах, що я роблю та вмію. Хочу на цьому заробляти, вважаю, що це гідне гарного заробітку, бо не всі можуть робити те, що роблю я руками.
Хочеться, щоб наша освіта вийшла на новий рівень, щоб стерлися нарешті стереотипи наче все державне є поганим. Я підпрацьовую в приватному садочку й чула, як мама там лякає дитину: «Будеш погано поводитись, переведу в державний садок». Мене шокувало та образило таке сприйняття. Кортить долати ці стереотипи, міняти систему дошкільної освіти. Тим більше діти зовсім інші, ніж 10 років тому. Живі, вільні, емоційні, вони не збираються бути зручними.
Сторінка в тредсі.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Дофамін у кошику. Як киянка рослинам паспорти видає;
Між піраткою та принцесою. Як киянка створює образи;
Скарби за адресою. Як киянка листівки збирає;
