Кольє з коником. Як киянка створює незвичні прикраси

Знайти свою справу, творити нове та спиратись на давнє. Майстиня Ольга Рідковець вже понад 10 років створює прикраси з бісеру в етнічному стилі. Вікенд розпитав її, наскільки складно відмовитись від роботи на замовлення, скільки часу треба на одну козу та як вона продала перший виріб.

Як усе почалося

Школяркою Ольга любила малювати, в’язала та плела браслети з бісеру. А от своєю теперішньою технікою захопилася випадково через інтернет. Майстриня побачила на одному з сайтів вишите бісером кольє та одразу загорілася.

— Я закохалася в цей вид рукоділля та поставила собі за мету навчитися робити щось подібне. Так і почався мій шлях.

Майстриня наголошує: її роботи — вишивка у змішаній техніці, а не плетіння. До української тематики прийшла майже одразу. Першими виробами стали кольє в етностилі та брошки у формі синичок.

Як створюються прикраси

— Ідеї для творчості можна черпати звідусіль. Мабуть, у мене мозок уже так працює, що все довкола можна перетворити на ідею для прикрас. Найбільше надихає відпочинок на природі та українське село.

Водночас у кропіткій роботі з бісером є й свої складнощі. Найважчим майстриня називає брак часу та навантаження на здоров’я, адже під час вишивання очі й шия постійно в напрузі.

А от найкращий момент у процесі — коли річ починає оживати на очах.

— Улюблене — це пришивання намистин та бісеру до виробу. Подобається спостерігати, як чорна тканина поступово заповнюється кольорами й фактурами.

Шлях від задуму до готової речі буває довгим. Наприклад, ідею майстриня може виношувати до пів року. Але коли концепція остаточно складається, робота рухається швидше. На невеликі прикраси — брошку чи підвіс — від ескізу до останнього стібка йде десь 4-5 годин. А от велике кольє потребує значно більше сил та уваги: від 20 годин праці. При цьому складних технічних прийомів Ольга свідомо уникає: каже, що в її стилі вони просто не потрібні.

Хто купує

Перші роботи майстриня одразу почала показувати в соцмережах. Довго чекати на першого покупця не довелося.

— Я вишила кольє і показала фото у соцмережі. Його одразу ж купили — чоловік узяв прикрасу на подарунок дружині.

Раніше вона активно приймала замовлення, щоб набратися досвіду й практики. Тоді на роботу йшло більше часу, бо доводилося довго узгоджувати деталі, стиль та матеріали з клієнтами. Зараз майстриня повністю відмовилася від виготовлення прикрас на замовлення та продає тільки готові речі.

— Зараз я створюю прикраси повністю у власному стилі, який напрацьовувала роками.

Постійні клієнти в майстрині теж є. Найчастіше вони купують її прикраси, щоб потішити рідних та близьких.