Шукати в хащах коряги та перетворювати їх на незвичайні лампи. Натирати мозолі й плести мотузяні абажури. А ще — шукати натхнення в природі та просувати натуральні матеріали. Вікенд розпитав майстриню Анну Костомарову про улюблені лампи та великі мрії.
Анна Костомарова — майстриня, яка створює унікальні лампи з природних матеріалів. Вона з дитинства проявляла інтерес до творчості та рукоділля. У студентські роки їздила на ярмарки з власноруч зробленими прикрасами. Врешті обрала серйозну роботу та стала менеджером з управлінського та фінансового обліку. Але після першого року ковіду повернулась у мистецтво. Сьогодні Анна виготовляє декоративні лампи й панно з екологічних матеріалів, проводить збори та мріє зробити величезний килим.
Переїзд до Києва
Моїм рідним містом була Авдіївка — промислове місто в агломерації Донецька. До Києва я переїхала 12 липня 2014 року після того, як мене вперше в житті о 5 ранку розбудив вибух.
У Києві продовжила працювати у своїй релокованій промисловій донецькій компанії. Доволі швидко знайшла житло у хороших людей. Проте були проблеми бюрократичного плану: з паспортним столом, соцзахистом, банками (обійняла всіх ВПО).
Київ мене вразив. По-перше, свободою. Мене тут ніхто не знав, ніхто не витріщався, взагалі не помічав. Я була невидимкою, могла бути будь-ким. Але це враження трималося до перших випадкових зустрічей з одногрупниками й однокласниками, які також тікали від війни до столиці. По-друге, Дніпром, зеленими кручами, ярами, малими річками, озерами, луками.
Навколо мого рідного міста природа була штучна: замість донецького степу — розорані поля, замість лісу — посадки, замість гір — терикони, замість озер — карʼєри, замість річок — балки. Мені подобається більш мʼякий клімат. Я в захваті від лівобережних заходів сонця. За кожної можливості виходжу на узбережжя Дніпра дивитися, як палітра кольорів сонця, що заходить, віддзеркалюється в плесі. Також перевіряю, що цікавого Дніпро викинув на берег. Маю тред у твітері з дивними знахідками. Збираю коряги.
Робота над першою лампою
Першу лампу я зробила для друга. Це був торшер з коряги, яка в мій день народження знайшлася в Буцькому каньйоні на річці Гірській Тікич. Ця коряга мала такий вигляд, наче в посох Гендальфа влучила блискавка. Тож я додала лампочку, що виблискувала, як полумʼя.
Робочий процес
Усе починається з прогулянки. Я не просто шарюсь хащами й нетрями, а, як палеолітичний homo, збираю рослини для гербарію й плетіння та полюю на незвичайні коряги. Сама коряга диктує образ майбутнього виробу.
Потім обробляю деревину від шкідників, шліфую, одночасно з ейфорією продумую концепт, матеріали та деталі.
Далі довга робота руками. Я користуюся трекером, щоб фіксувати робочі години та розрахувати собівартість світильника для ціноутворення. На виготовлення абажурів з колекції «Мотузки з рослин» я витрачала від 9 до 37 годин плетіння. Це довго, іноді боляче. Від плетіння натираються мозолі на пальцях, від багатогодинного повторення одного й того самого руху спазмує спину. Поки лазиш в хащах й збираєш рослинний матеріал, кусають кліщі. Але все це — складники романтизму моїх буднів.
Я працюю з натуральними матеріалами, що дає природа України: деревина, гілля, коряги, лоза, трави, злаки, квіти, вовна, бавовна тощо. Чому саме екологічні матеріали?
- Житло сучасного жителя такого мегаполіса як Київ це, здебільшого, людяшник. Бетонні комірки далекі від середовища, в якому донедавна жив наш вид, але біологічно ми такі ж, якими були 40 тисяч років тому.
- Обʼєкти інтерʼєру з природних матеріалів — це запрошення природи всередину помешкання. Часом у відповідь на беззмістовне токсичне роздратування рекомендують гладити траву. Так от, роблячи свої світильники я буквально гладжу траву. Ручна робота — спосіб терапії.
- Мене надихає природа, ставлюся до неї з повагою.
- Азарт збирання. Для наших предків — мисливців і збирачів — ідентифікація рослин й розуміння, які з них їстівні, лікарські або отруйні, сформували першу комплексну базу знань. Працюючи з таким матеріалом, я відчуваю звʼязок поколінь.
- Мінімізація витрат при створенні об’єкта. Частково я використовую безплатні матеріали, що лежать під ногами, їх чекало гниття.
Улюблена робота
Лампа «Лютий» через потужну тектонічну виразність матеріалу та закладені в неї сенси. Робота над цією лампою була болісним процесом, але мені подобається результат. У цьому світильнику ще міститься ностальгія за ароматною авдіївською акацієвою алеєю, яку отруїла інвазивна Росія, окупувавши місто.
Панно, гербарій і мрії про килим
Роблю маленькі панно, опублікую їх за тегом #скетчзадонат. Розігрую у лотереї за донат, що проводжу час від часу в себе на сторінці. Це мій спосіб підтримати друзів, що долучитися до війська, всі вони з Донеччини.
Плела декілька великих макраме панно. А хотіла би зробити гігантське! Також є жага робити килими.
Три з трьох ламп з гербарієм були продані одразу після публікації фото. Тож хочу цієї зими зробити ще декілька подібних світильників із рослин, засушених серед сторінок книг.
Хобі чи бізнес
Це хобі, яке намагаюся перетворити в бізнес. Це забирає весь час. Я не маю вихідних, але прибутку моя справа поки не приносить. Маю багато натхнення, ідей, жаги, але треба знайти людей, для яких це все створювати.
Роботи Анни можна зустріти на Куражі та ярмарках Всі.Свої.
Читайте також: Горор-іграшки. Як киянка створює зубастиків;
Дарницькі садочки. Як один квітник змінив цілу вулицю;
Спогади в коробках: як зробити уроки історії цікавими;
Не танцюйте з каштанами. Як киянка робить керамічні прикраси;
