В Києві пройшов Ukrainian Fashion day for humanity by Dr. Rajeev Fernando. Ініціатором став Доктор Раджив Фернандо – гуманітарний лікар, який працює волонтером по всьому світу, зокрема з «Лікарями без кордонів». Він отримав стипендію з медицини катастроф у BIDMC/Harvard Medical School. Займається волонтерською діяльністю в Україні з початку війни.
Раджив Фернандо створює колекції одягу, в які вкладає ще й гуманітарний сенс (колекції одягу для лікарів, бюстьє для жінок після операції та ін.) А ще він підтримує талановитих дизайнерів, тож запросив долучитись українських дизайнерів з показами колекцій.
-Колекція зі шкіри та замші «Елегантність повсякдення» від Др. Раджива Фернандо (everyday elegance by Dr. Rajeev Fernando)
-Колекція для особливих виходів, для дівчаток, а також для вже зовсім дорослих красунь від Марини Владі
-Колекція вечірніх суконь від Ірини Діль
-Колекція дитячого одягу та гігантських ляльок-мотанок у модному вбранні від Тетяни Васіної
-Зимова хутряна колекція від Марини Ярославської
-Денім з живописом від Ії Скоромної
-«Бейсболки, як витвори мистецтва» від Каміли Клінські (бренд «Мілки для українки»)
«Я виріс у районі середнього класу в Нью-Йорку, — розповідає Раджив Фернандо — і коли мені було сім років, мої батьки перевезли мене до Індії, щоб побачити суворі реалії бідності. Страждання хворих на проказу глибоко вразили мене; Воно було дуже заразним, тому їх вигнали з суспільства і вони були змушені жити в нетрях. Я проводив з ними години й зрештою захворів на легку форму прокази, яку швидко вилікували, але з розбитим серцем усвідомив, що багато хто не має доступу до базової медичної допомоги. Цей досвід запалив мою пристрасть до медицини, особливо до інфекційних захворювань, які непропорційно вражають бідні верстви населення.
У ранньому підлітковому віці я знайшов радість у попмузиці та моді, що привело до радіошоу в Індії. Однак, зважаючи на те, що я усвідомлював як страждала незліченна кількість людей переміщена через конфлікти по всьому світу, моя відданість медицині переважила. Натхненний «Лікарями без кордонів», я здобув медичну освіту й охоче подав заявку на участь у їхніх місіях. Після того як я подолав значні труднощі та борги, мене прийняли та направили до Дарфуру під час геноциду. Жахи, свідком яких я був, потрясли мене, людське життя не мало жодної цінності. Місцеві повстанці щодня попереджали, щоб ми пішли, інакше будуть наслідки. Після того як моїх колег викрали, ми були змушені евакуюватися, оскільки наше існування було під загрозою, залишивши лікарню, на яку, я боявся, буде напад.
Повернувшись у США, я наполегливо працював протягом восьми років, щоб заснувати свою благодійну організацію CHIRAJ, названу на честь моїх батьків. Наш перший проєкт підтримав дітей-біженців на кордоні Сирії та Лівану, а потім ініціативи для матерів і немовлят, уражених вірусом Зіка. Коли вибухнула пандемія COVID-19, я почав працювати в епіцентрі в Нью-Йорку, а потім по всьому світу, надаючи консультації. Я провів найбільше часу в США та Індії, оскільки в цих країнах було найбільше випадків і смертей. Збіднілі країни не могли дозволити собі маски, тому я почав розробляти маски, виготовивши 70 000 масок LOVE, які були розповсюджені по всьому світу.
У лютому 2022 року я був змушений діяти, коли Росія вторглася в Україну. Без плану, але з набором навичок, як рятувати, я поїхав до українсько-польського кордону, куди втекли тисячі людей. Моя дорога привела мене до Бучі, де я відкрив клініку психічного здоров’я для тих, хто пережив травми».
