Завмерти чи творити? Переживати чи малювати? Як художники переживають війну та зображують її в роботах? Вікенд дізнався в Музеї історії Києва на виставці «Щоб пам’ятати» від кураторки Катерини Липи.
Художники по-різному зустріли війну. Хтось у перші тижні не міг нічого робити, а для когось війна стала поштовхом для творчості. Кураторка кілька місяців збирала живопис і літографію, плакати та карикатури від знаних митців і початківців.
Є роботи, створені в окупації, в Києві та на Київщині, в інших містах, за кордоном. Є зроблені до 24 лютого, бо від них віє передчуттям війни.
На виставці представлено 139 робіт 46 художників різних поколінь — від славетних митців до студентів. Роздивімося роботи.
Олексій Аполлонов, серія робіт «Вигнанці з раю»
Як часто буває в Аполлонова, через колорит частина робіт має вигляд веселенький, навіть смішненький. Насправді ж ті, кому трапилося цьогоріч кудись виїздити, зрозуміють, як воно, коли все твоє життя запаковане в один рюкзачок, з яким людина не розлучається ні за яких умов.
Юрій Віслоух та Іванна Стратійчук, диптих «Нивки»
Подружня пара, яка мешкає на Нивках, створила дві роботи в техніці монотипія. Перша — це Нивки ввечері 23 лютого. Друга — Нивки ранком 24-го.
Свій задум вони пояснили гранично просто: «На ранок 24-го ми всі прокинулися бандерівцями, готовими стріляти, захищати, боротися. Прокинулися під червоно-чорним прапором».
Аліса Гоц, літографія HardWork
Аліса Гоц — одна з учасниць симпатичного маленького об’єднання літографів Lithography 30. Його створили люди, закохані в літографію, які намагаються зберегти цю техніку.
Після вторгнення Київ спорожнів. І в багатьох місцях, які мали б забезпечувати життєдіяльність міста, просто не було кому працювати. Так трапилося на «Новій пошті». Тож перший найважчий місяць Аліса волонтерила на пошті, а потім вклала в цю роботу свої враження.
Ave, графіка «Київ — мати городів руських»
Цю незвичайну художницю я вперше побачила у Фейсбуці, була вражена. Потім знайшла її сайт. Повний псевдонім таємничої художниці звучить як Ave Libertatemaveamor, тобто «Слава свободі, слава коханню». До вторгнення вона кохалася у стародруках і давній мініатюрі.
Ми з Ave мали активне листування, після чого третя особа принесла до музею відібрані для виставки роботи й підписала необхідні папери. Художниця продає свої роботи за доволі високими цінами, а гроші перераховує на ЗСУ.
Віктор Хоменко, серія «Обличчя з опізнання»
У найважчий час після деокупації Київщини художник створив серію робіт «Обличчя зі списку опізнання». Насправді це портрети загиблих з моргу в Бучі. Так, це дуже страшно. І надзвичайно потужно.
Олександр Богомаз, серія робіт «Вид з вікна»
Талановитий автор має майстерню на проспекті Науки з краєвидом на Деміївку. Він давно почав серію «Вид з вікна». До вторгнення роботи мали яскраві кольори. Тут Олександр використав дивне поєднання пастелі й акрилу, але вийшло насправді цікаво. «Вид з вікна» він продовжував писати й під час війни.
Плакати серії «На сніданок була війна»
Наймолодші учасники виставки — студенти-графіки КНУКіМ під керівництвом викладача Андрія Будника. Юні митці та викладач почали працювати в перші години після вторгнення та робили плакати під обстрілами, у бомбосховищах, навіть на окупованих територіях. Це не тільки мужньо, це талановито.
Лариса Піша «Вікно у вогні»
Роботу, що стала символом виставки, художниця написала кілька років тому. Це не передчуття, а просте розуміння того, що війна у нас триває з 2014 року й ситуація може погіршитися щомиті, вогонь, що тлів, охопить всю будівлю. Що й сталося.
Щоб пам’ятати. Виставка образотворчого мистецтва
Музей Історії Києва, вул. Богдана Хмельницького, 7.
До 16 жовтня.
Вартість квитків: 110-130 гривень.
Читайте також: Заховані скарби та гра престолів по-гетьманськи: як працює Скарбниця під час війни;
Балет особливих часів: як у Нацопері ставили «Доктор Фауст»;
Архітектура скорботи та туризму: як створюють світові меморіали;
