Стрибати в нове. Як міняти професію й не боятися

Фото: Depositphotos.

Чи можна змінити професію у 50 чи 70 років? Чи може це бути безболісним? Як зрозуміти, що вже пора, які найпоширеніші помилки на цьому шляху та чи боятися конкуренції з молоддю? Кар’єрна консультантка Уляна Ходорівська розповідає, як змінити професію в дорослому віці.

Вам траплялись статті про «10 професій майбутнього»? Я читаю їх регулярно з 2012 року. Читаю й сміюся. Не те, щоб там зовсім маячня, просто в житті всі ці прогнози розгортаються зовсім не так, як уявляє собі автор. Складніше, нюансніше.

Наприклад, у 2012 багато писали, що перше місце серед «професій майбутнього» посядуть лайфкоучі. Чи багато їх сьогодні бачите? Я — ні. Є коучі з побудови та розвитку бізнесу, по здоров’ю, професії, особистим стосункам, є ментори та викладачі. Зазвичай нова професія — це не щось самобутнє, а оптимальна відповідь на нову потребу суспільства. Припущення про лайфкоучів, ймовірно, виникло, коли люди почали відчувати: життя ускладнилося, факторів стало забагато, самостійно відповідати на питання «як жити далі» дедалі важче. Тільки от відповіддю на це питання займаються не представники однієї професії, як припускалося, а багато різних спеціалістів.

Якщо вже писати про майбутнє, я відштовхувалася б від потреб, які стануть актуальними, а не від професій. Світ змінюється дуже швидко й непередбачувано, виникають нові потреби й професії, непомітно та швидко трансформуються старі.

За рік я дізнаюсь як мінімум про 2-3 нові професії. Зі свіжого:

доула смерті — людина, яка знає фізіологію та психологію процесу вмирання й може допомогти та підтримати як того, хто помирає, так і родину та друзів. Така послуга існує й для тварин, до речі;
тьютор для підлітків — не вчитель, а швидше наставник, людина, яка допомагає навчитись вчитися, визначити, що цікаво й де у дитини сильні сторони;
спеціаліст із впровадження використання AI в бізнес-процесах. Тут варіації від впровадження до моніторингу й оцінки ефективності роботи цих інструментів.

Ми живемо дуже (а іноді аж надто) насичені життя, вчимося більше, ніж будь-яке покоління до нас, шукаємо в роботі сенси та самореалізацію. Це теж доволі нове явище в світі. Ми міняємось разом зі світом, як у танці — іноді це схоже на чардаш, іноді — на танго, а іноді — на акробатику на линві над прірвою. Як у цих умовах можна спрогнозувати бодай свою професію років через 10?

Та ніяк.

Давайте домовимось. Ми живемо у світі, де:

міняти професію — нормально (але необов’язково);
мати 3-4 спеціальності за життя, кілька спеціальностей одночасно — теж нормально;
нормально й переходити в нову професію будь-якому віці — і в 30, і в 40, і в 50. І навіть в 70, 90 і 100. Це ваше життя, в ньому більше ніхто не знає, «як правильно»;
зміна спеціальності — не ознака легковажності й не наслідок неправильних виборів. Це нормальна реакція на вимоги сучасного світу. Коли ви вступали до університету, ваша нинішня професія існувала? А якщо й існувала, то була точно, як зараз? Так отож.

Якщо ви вагаєтесь, чи про вас ця стаття, є декілька простих питань, відповіді на які можуть підказати, чи треба вам міняти професію.

Чи треба мені змінити професію? Чеклист

Що у вас з ресурсом, з силами — вони є? Тільки по-чесному. Може, ваше невдоволення професією викликане втомою? Чи не забагато ви берете на себе? Підкажу: якщо ви тягнете чужі обов’язки в цій професії, ви робитимете так само й у будь-якій іншій. Не в ній справа.
Чи не було у вас в недавньому минулому образливої чи відверто несправедливої ситуації в професійному житті? Можливо, з вами вчинили нечесно або ж ви припустилися помилки, яка сильно вдарила по вашій самооцінці? Буває, що подібні ситуації призводять до «образи на професію» і хочеться втекти з неї. Хоча ви може й любите те, що робите, і це цілком сродна праця для вас.
Чи є умови, за яких ви з задоволенням продовжили б робити те, що робите? Якщо є, то, ймовірно, треба шукати нові умови, а не професію.

Якщо ж ви відчуваєте, що таки пора, зверніть увагу на ці помилки, яких припускаються люди, змінюючи професію.

7 найпоширеніших помилок при зміні професії

«Нова професія все вирішить». Мовляв, ось я знайду своє покликання — і все буде просто чудово. Воно може й буде, але зміна спеціальності — тривала справа, яка потребує часу та зусиль. Це цілком реалістично, але складнощі, перепони та невдачі точно будуть.
«Хтось інший точно знає, що мені підходить». На жаль, ні. Ніякі тести й навіть найкраща профорієнтація не дає гарантій. Для кожної людини існує багато професій, які можуть їй підходити. А найкращий варіант доведеться намацувати самотужки, експериментувати, пробувати і іноді починати все спочатку.
«Досить пройти курси — і готово!». Ні, не досить. Спершу дізнайтеся про професію якомога більше, пройдіть безплатний курс, поговоріть зі спеціалістами з цієї сфери — в чому полягає їхня робота, з чого складається робочий день. Відвідайте профільну конференцію — навіть у ролі волонтера — перевірте, чи подобається вам цей світ? Поговоріть з тим, хто не так давно «зайшов» у цю сферу — з чим вони стикались? Зміна професії подібна до переїзду в нову країну — вкрай небажано плутати туризм з еміграцією.
«Якщо вибирати — то вже на все життя». Це дуже небезпечне переконання, яке багато кого стопорить. Забагато відповідальності при надто великій невизначеності. У моїй практиці є кейси, коли людина кілька років перебирала варіанти — паралельно з основною зайнятістю — поки намацала-таки «своє».
«Стрибай в нове!». Це про тих, хто хоче різкого та швидкого переходу. Оплатити дорогі курси або інвестувати кошти у свою справу, не зробивши першої, безпечної, проби. Існує ризик, що ваші припущення не виправдаються, а надмірно великі інвестиції «прив’яжуть» вас до нового або залишать відчуття змарнованого ресурсу. Я рекомендую «дегустувати» нову професію, можна паралельно з тією зайнятістю, яка годує вас зараз. І тільки коли ви переконались, що все працює, робити повний перехід.
«Я буду конкурувати з молодими, які готові працювати безплатно й цілодобово». Неправда. Так, ви будете конкурувати, але ви й зараз конкуруєте. І у вашій поточній професії ви точно засвоїли якісь компетенції, які згодяться і в новій, посилять вас. Важливо їх знати та вміти на них спиратися. Допоміжне питання звучить так: Що я вмію та знаю, що допоможе мені в новій спеціальності?. Ви не починаєте з нуля.
«Це дуже, дуже важко». Так, це непросто. І потребує терпіння та хоробрості. Але якщо нове радує вас і мотивує — це може стати тим паливом, на якому ви сприйматиме складнощі як цікаву задачу, а не як непосильний тягар.

Я змінювала професію кілька разів за життя: була піарником, аналітиком, працювала у видавництвах, в дослідницьких агенціях і в IT. Щоразу перехід був неспростим, вимагав зусиль, але набуті раніше уміння та знання ставали важливою опорою та робили мене щоразу сильнішим спеціалістом. А крім того, у всіх моїх професій є спільний знаменник: комунікація, люди, аналітичність і вміння досліджувати та структурувати. Подивіться на себе з цієї точки зору: які риси та схильності проявляються у вас в протягом вашого професійного життя? Не знецінюйте їх — це ваші скарби і опора.

А якщо самостійно складно, завжди можна звернутися по допомогу до спеціаліста.