Як я шукала книжку в бібліотеці: історія з гепі-ендом і конфузом

Чи правда, що в бібліотеках тільки застарілі книжки? Як там шукати бажанки, чим допоможе онлайн і секретні стосики? Авторка Вікенду розповідає про свій досвід бібліотечних пошуків.

Бібліотеки багатьом людям здаються місцями майже магічними, навіть якщо йдеться не про бібліотеки з творів Террі Пратчетта чи Умберто Еко. Погодьтеся, з першим кроком всередину, наприклад, бібліотеки Вернадського сироти йдуть шкірою. Здається, що якщо там заблукати, то вийдеш в іншому часі чи потрапиш у нескінченну петлю коридорів з нескінченними рядами книг. Звичайні районні бібліотеки не мають такого апломбу, але й тут є свої секретики.

Моя арка персонажки читачки

У шкільні роки я часто бувала в дитячій бібліотеці — за книгами з програми та для себе. На першому курсі інституту я побувала в кількох поважних бібліотеках — історичній, парламентській, імені Вернадського, але згодом мої навчальні пошуки зосередились в інтернеті, а читати для душі я майже перестала. Періодично брала вдома улюблені книжки й перечитувала по п’ятому разу, а до нових мене не тягнуло. Так минали роки. У 2024-му мене привела в бібліотеку особистісна криза: в прагненні «повернутись до справжньої себе» я відновила звичку читати, поставила собі амбітну планку в 50 книжок за рік, перевірила баланс на банківській карті і… пішла шукати найближчу бібліотеку. Перша вибрана мною була буквально через дорогу, але працювала за офісним графіком, тому потрапити в неї було непросто, мені залишалася година обідньої перерви, але повітряна тривога зводила нанівець і цю можливість. А от районна вже мала більш універсальний графік — до 20-ї, ще й шестиденний робочий тиждень. Першу перешкоду подолано!

З київською реєстрацією можна записатися в будь-яку бібліотеку Києва, та хоч в усі одразу! Потрібен тільки паспорт. Без місцевої реєстрації складніше, у деяких бібліотеках вам запропонують лише читальний зал. Зараз такі правила здаються безглуздими, адже у столиці постійно проживає багато людей без місцевої реєстрації. Тож бібліотеки потроху підлаштовуються, і якщо вам відмовили в одній, спробуйте іншу.

Вартість абонемента. У моїй районній бібліотеці абонемент безоплатний, але так не всюди. Наприклад, у бібліотеці імені Шевченка абонемент коштує 150 гривень на рік. Так, на рік. Це, віднедавна, як 5 поїздок на метро (ні, я не плачу).

Початок пошуку

Що шукати? Фонди бібліотек кращі, ніж ви думаєте. Вони поповнюються і завдяки читачам, які дарують власні книги, і коштом окремих програм, наприклад, я часто бачу примірники з наліпками Українського інституту книги. Тому можна знайти навіть новинки, про які всі говорять.

Звісно, нові видання у загальному фонді складають меншість, тому якщо ви можете поділитися виданнями у гарному стані, то зробіть це. Деякі популярні книги, наприклад, зі шкільної програми, зачитують ледь не до дір. Але не ставтеся зневажливо до старих видань, адже часто це прекрасні твори, які ви не зможете знайти в продажу, бо їх не перевидають.

Я шукала «Брітт-Марі була тут» Фредріка Бакмана на книжковий клуб. Є кілька способів знайти собі книжку. Найпростіший — спитати в бібліотекарки. Так, підійти і поговорити. Так, вживу. Повірте, люди в бібліотеці знають свою роботу і часто люблять її. Ну, ні — так ні. Прості шляхи — це не для всіх, тому розкажу про інші варіанти.

Дистанційний спосіб

На сайті бібліотеки імені Лесі Українки ведеться міський бібліотечний каталог: можна вбити в пошук назву книги і дізнатися, в якій бібліотеці її можна взяти. Каталог охоплює саме міські публічні бібліотеки, але там немає національних бібліотек на кшталт Вернадки чи бібліотек навчальних закладів. Якось я витратила більш як годину, передивляючись надходження у свою районну бібліотеку з 2020 року, виписуючи всі назви, які мене зацікавили. Чи варто уточнювати, що я жодного разу цим списком не скористалась? Але каталог дуже допомагає, коли шукаєш щось конкретне, як у випадку з «Брітт-Марі…». Каталог показав мені шість варіантів — на кожен рік видання. Я тицьнула на 2018 — і бінго! У моїй бібліотеці книжка є. Зі власного досвіду зазначу, щостатус «на полиці» на сайті не завжди означає, що книга є на полиці просто зараз, іноді вона вже в когось на руках.

Ностальгійний спосіб

У бібліотеках є паперові картотеки, які навіюють мені спогади студентських часів. Картотеки — це шафи з маленькими шафками, де в алфавітному порядку розкладені картки з «паспортними даними» кожної книжки в фондах. У київських бібліотеках у працівників є комп’ютери, де вони так само можуть перевірити наявність книжки та її місце на полиці, але картотека не зависає та не оновлює софт, тому досі займає почесне місце в бібліотеці.

Спосіб «Я ще походжу, подивлюся»

Зрозуміло, що до бібліотекарки я не підійшла, а одразу заглибилась в книжкові джунглі. Районні бібліотеки мають відкритий доступ до книжок. Заходь і блукай, скільки хочеш. Полиці підписані, всередині кожного мінівідділу теж все за алфавітом. Ніби все просто, але якщо ви ще не вивчили усі такі відділи, можете не знайти книгу там, де вона має бути. Хоча книги розділені за країнами походження авторів, ще можуть бути відділи за жанрами й темами, а ще, наприклад, є поличка нобелівських лауреатів, добірка місяця, полиці книг зі шкільної програми. На останню я часто дивлюсь із заздрістю, адже в мої шкільні часи ми не читали «Мандрівний замок Хаула», «Хлопчика в смугастій піжамі» чи «Браму Расьомон». Я намагаюсь закладати на перебування в бібліотеці пів години, щоб отак погуляти. Спочатку треба було згадати, до літератури якої країни належить Бакман. Я знала тільки, що він скандинав, довелось гуглити. Ага, Швеція. На полиці зі шведською літературою Бакмана не було. Але я не здавалась.

Спосіб «Я не знаю, чого хочу»

Якщо ви вже передивились всі полиці, здалися та спитали бібліотекарку про конкретну книжку, а виявилось, що вона у когось на руках, це не привід вважати, що ви спіймали облизня. Зараз я розкажу вам про два найкращих місця в бібліотеці. Перше — поличка «Книги високого попиту». Це краще, ніж позначка «бестселлер Нью-Йорк Таймс». Тут стоять книги, які хочуть всі. Наприклад, в моїй бібліотеці там часто твори Кінга та Бакмана, а також новітнє фентезі. Такі книги вам зазвичай видають не на місяць, а лише на два тижні, ну бо справді, їх хочуть усі. Тут я знайшла Бакмана! Але виявилось, що книга не та. Я була розчарована, але не зломлена, адже попереду залишався ще секретний стосик.

Секретний стосик

Насправді, це не один стосик, а мінімум три. Я кажу про заманливий завал на столі бібліотекарів. Так, він не секретний, просто я думала, що ці книги не можна чіпати, бо — дивись вище — це ж стіл бібліотекарів! Але потім я дізналась, що це книги, здані сьогодні, і з них теж можна вибирати. І це найкраще місце! Тут всі жанри, всі країни, і хтось це тільки-що прочитав, тому ці книги відчуваються цікавішими за такі самі, які нудно стоять на полицях. Думаю, найкращі книги взагалі не торкаються призначених їм полиць, переходячи від одного читача одразу до іншого. І це — останній пункт пошуку. Мені пощастило, я знайшла «Брітт-Марі…» та ще кілька перспективних варіантів.

Ось такий читацький гепі-енд! Його тільки підсилює те, що книга мені сподобалась і я прочитала її за одну ніч (іноді я так роблю, а ранкові синці під очима виправдовую безсонням через шахеди).

А, я ж обіцяла конфуз.

Конфуз

Проходячи повз полиці, я побачила книжку Маркуса Зузака «Крадійка книжок» у відділі «Література Австралії». Я її не читала, але знала, що там про часи Другої світової війни. У поєднанні з прізвищем «Зузак» це мені здалось дивним. Я згадала давню байку про те, що Австралію та Австрію часто плутають, і вирішила, що так тут і сталось: хтось необережно поставив «Крадійку книжок» на одну полицю вище, ніж слід. Тож я її переставила і, задоволена собою, пішла далі. Ввечері я про це згадала, полізла в Гугл і дізналась, що хоч батьки Маркуса Зузака справді походять з Австрії та Німеччини, сам він народився в Австралії та відноситься, відповідно, до австралійської літератури. Довелось іти наступного дня і переставляти книжку назад. Для прикриття, походивши між стелажами, я підійшла спитати про книжку, яку нібито шукаю. Звісно, я вже перевірила за каталогом, що її у фондах немає. Корисна річ, цей каталог!