Фото: Єфрем Лукацький
У 1996 році засідання Верховної Ради тривало майже добу, щоб ухвалити Конституцію України. До 30-ліття прийняття Конституції «Суспільне Мовлення» зняло документальну стрічку з кадрами з зали засідань і свідчення очевидців. Ми побували на передпрем’єрному показі і розкажемо деякі «спойлери».
О 9:20 ранку ухвалили найважливіший документ нашої держави — на засіданні, що тривало з десятої ранку попереднього дня. Чому так сталося? Робота над створенням української Конституції йшла важко і не злагоджено.
Різниця між вимогами різних політичних сил не дозволяла сформувати один-єдиний проєкт. Протистояння щодо окремих статей майбутньої Конституції відбувалось не тільки всередині Верховної Ради, але й між ВР та Президентом (тоді на цій посаді був Леонід Кучма), які мали узгодити розподіл влади. Наприклад, за проєктом Адміністрації Президента парламент мав бути двопалатний, з меншою кількістю депутатів та обмеженим втручанням у формування уряду.
За рік до прийняття Конституції Верховна Рада та Президент уклали Конституційний договір, який став тимчасовою заміною, — до прийняття Основного закону. Бо було розуміння, що відсутність Конституції шкодить країні та гальмує її розвиток. Спеціальна Конституційна комісія мала провести професійні обговорення і дослідження для створення проєкту Конституції «з урахуванням сучасних викликів та потреб суспільства».
Але після завершення роботи Конституційної комісії внесений нею проєкт прийняли лише в першому читанні, а далі процес зупинився. Тому 26 червня Кучма видав указ про проведення всеукраїнського референдуму, на якому Конституцію мали прийняти в тому вигляді, який вона мала на березень 1996 року. Це спонукало депутатів та Голову ВР, які хотіли контролювати формулювання кожної статті, не закривати засідання, аж поки не буде набрано достатньої кількості голосів для остаточного ухвалення Конституції.
Ця подія вимагала багатьох компромісів, що йшло врозріз із пристрасними позиціями політичних фракцій. Найбільш дискусійними були чотири статті: приватна власність на землю, статус Криму, державна символіка та державна мова. Стрічка «Є Конституція!» зосередилась переважно на двох останніх.
Пунктуаційна хитрість
Частина депутатів, зокрема комуністи та соціалісти, прагнули надати російській мові статус державної. Щоб частково задовольнити їхні посягання та відстояти статус української як державної, до статті 10 було додано… кому! Формулювання «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України» водночас згадувало російську окремо й усе ж зараховувало її до мов нацменшин.
Національна символіка
Синьо-жовтий прапор та національний герб обурювали велику кількість депутатів. Противники користувалися тією ж риторикою, що через чверть століття лунала щодо звертання «Слава Україні!»: особисті історії, в яких старші родичі були вбиті тими, хто цю символіку використовував. Звучали різні пропозиції щодо прапору, наприклад, додати третю смугу — червону, або використати малиновий прапор часів Запорізької січі.
Принадою документалістики є те, що ми бачимо процес з підручників очима реальних людей, з їх характером, драматичними переживаннями і навіть гумором. В «Є Конституція!» можна дізнатися і деякі сторонні факти, наприклад, що двоє депутатів святкували день народження якраз у цю дату. Щодо одного з них, Віктора Мусіяки, з’явився навіть віршик «Пів століття Мусіяці — комуністів б’ють по сраці!», адже націонал-демократичним силам вдалося відстояти принципові пункти.
Для затвердження потрібно було отримати 300 голосів «за», але раз по раз статтю про національну символіку ставили на голосування, бо не вистачало зовсім трохи, іноді 1 голосу! 299 з 300 необхідних — а пройшла вже майже доба від початку роботи Ради. Все ж уранці 28 червня цю статтю нарешті прийняли.
Далі все пішло швидко — прийняття Конституції загалом в другому та третьому читанні. На останньому етапі в залі засідань з’явився Леонід Кучма. Ніхто не знав, чого чекати від його появи, деякі депутати думали, що «будуть арештовувати». Але Президент лише привітав народ України з тим, що «Україна відбулась». Леонід Кучма називав свій указ про референдум стимулом для депутатів нарешті прийняти Конституцію, проте деякі учасники подій вважають, що він був розчарований, що Раді все ж це вдалося.
Яким би важким не був процес ухвалення Конституції 1996 року, він не став крапкою: невдовзі розпочалися протести та внесення правок. Конституційний процес триває й зараз.
Подивитися стрічку «Є Конституція!» можна буде 28 червня о 12:30 на телеканалі Суспільне Культура, о 21:30 на Першому каналі Суспільного, та починаючи з 13:00 на ютуб-каналі Суспільне Документалістика.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Просити й (не) добитися: про що кияни пишуть у петиціях;
Тест: наскільки добре ви знаєте Конституцію України?
Це нам треба: що Києву слід взяти в закордонних міст;
