«Тенет»: шпигунські ігри з часом

Час, який рухається задом наперед, шпигунські бійки та погоні, київська опера та майбутній апокаліпсис. 27 серпня в український прокат виходить новий блокбастер від Крістофера Нолана «Тенет». Вікенд подивився картину та розповідає, чого очікувати.

Перед виходом стрічки про неї було відомо мало чого, усі деталі трималися у таємниці, актори ретельно підбирали слова, розповідаючи про цей проєкт. Знаючи фірмовий почерк Нолана, було очевидно, що то буде щось запаморочливе та надзвичайно видовищне. Забігаючи наперед, відзначимо, що так воно й сталося. З виходом трейлеру стало очевидно, що режисер знову вирішив побавитися з часом.

Крістофер Нолан — не тільки режисер, а й сценарист фільму. Він зізнається, що ідея народилася у нього років з двадцять тому, а безпосередньо над сценарієм працював шість-сім років. Тож зрозуміло, що результат мав стати масштабним.

Отже, що врешті вийшло? Головний герой (його так і звуть, а роль виконує Джон Девід Вашинґтон) — агент ЦРУ, він бере участь у штурмі київської опери. Після кількох сцен стає членом таємної організації. Її представники не бажають нічого пояснювати. Усе, що герой мусить знати — свою місію, яка не багато не мало — відвернення третьої світової, яка вже трапилася у майбутньому та стала апокаліпсисом для людства. Згодом герой дізнається про принцип інвертованого часу — коли життя рухається задом наперед.

Звичайно, Головний герой не діє один, він знаходить собі помічника Ніла (Роберт Патінсон), який не тільки вміє бігати, стріляти та битися, а ще й кумекає у фізиці, тож хоч він більш-менш розуміє, що відбувається. Ніл допомагає Головному героєві розробляти плани різного ступеню карколомності та продуманості і, здається, на пів кроку випереджає напарника. А заразом і глядача, який розуміє, що коїться на екрані, не більше за Головного героя (ну хоч не так образливо).

Головний герой має ще вимушену помічницю — Кет (Елізабет Дебікі). Вона готова на будь-що, аби залишитися зі своїм сином та покинути чоловіка-деспота, росіянина Андрія Сатора.

Аж ось ми добралися і до винуватця майбутньої катастрофи. Андрій (Кеннет Брана) — безжальний, холоднокровний торговець зброєю, який заробив статки на торгівлі плутонієм у СРСР. Він жорстокий до своєї дружини, надзвичайно винахідливий, вже розібрався у інвертованому часі та вміло використовує його переваги.

Виглядає трошки заплутано, та наче зрозуміло. Але у Нолана завжди є тузи у рукаві. Тому як тільки розклад починає здаватися зрозумілим, режисер дістає один туз з рукава, другий з чемоданчика, третій під’їжджає задом наперед на машині, четвертий виходить з якоїсь капсули, а пʼятий… ну так, у нього багато тузів, і ти вже знов нічого не розумієш. Навіть одна з героїнь на початку фільму запитує: «Нічого не розумієш?», і замислюєшся, чи вона питає у персонажа стрічки, чи в самого глядача.

Втім, це не значить, що доведеться дві з половиною години намагатися зібрати цей позачасовий пасьянс. Нолан зробив надзвичайно крутий хід, коли фантастику упакував в обгортку шпигунського бойовика. Тому ні на секунду неможливо заскучати чи просто відірватися від екрана. Ефектні бійки та круті непередбачувані погоні створюють неймовірну динаміку. Події кочують з Києва до Таллінна, з Осло до Мумбая, а потім і до Вʼєтнаму, і цей екшен однозначно виграшний для картини.

У стрічці немає випадкових деталей, і це додає вишуканості та атмосферності. Іронічною є навіть назва фільму — Тенет, слово-паліндром, яке читається однаково зліва направо та справа наліво і перегукується з тим, що відбувається з часом у картині.

При цьому «Тенет» — справді видовищний та неймовірно красивий і ефектний фільм. І все це під епічний музичний супровід, що створював Людвіг Йоранссон, який отримав «Оскар» за музику до фільму «Чорна пантера».

Як і з іншими картинами Нолана «Початок» чи «Інтерстеллар», «Тенет» навряд чи можна цілком зрозуміти з першого ж перегляду. Зізнаємося, деякі моменти для нас залишилися туманними. Проте це — лише ще одна можливість передивитися фільм. А може й не раз.