Від особняків до хмарочосів: 8 архітекторів, які будували Київ

Від особняків до хмарочосів: 8 архітекторів, які будували Київ

Архітектори — люди, які створюють обличчя міста. Вони можуть створити щось неймовірне та надзвичайне, а можуть і спотворити вигляд. У Києві працювало багато спеціалістів, але в історію увійшли лише деякі. Вікенд згадує, які архітектори запамʼятались містянам, хто був найплодовитішим творцем, а хто зумів зіпсувати столицю.

Владислав Городецький — найпопулярніший

Найвідоміші роботи: Будинок з химерами, Миколаївський костьол, Караїмська кенаса, Національний художній музей.

Імʼя Городецького відоме, певно, усім жителям Києва, навіть якщо вони не особливо захоплюються історією міста. Архітектор польського походження зі збіднілої родини починав досить скромно — підключав будинки до системи міської каналізації. Пізніше він створює сімейну усипальницю баронів Штейнгелів. Масштабне замовлення з розпланування чотирьох нових вулиць Городецький отримав у 1895 рокі, а через багато років одна з них отримала його імʼя.

Архітектор вважався гарним підприємцем. Він мав акції заводу вуглекислоти та сухого льоду, а також цементного заводу «Фор» (подейкували, що бетонні фігури на Будинку з химерами були рекламним трюком, аби привернути увагу до незвичного на той час матеріалу). Городецкий також мав репутацію ексцентричної людини: нібито він їздив на авто з відкритим верхом Хрещатиком з папугою або мавпочкою на плечі, захоплювався новітніми технологіями, мав один из перших київських телефонів та автомобілів.

Будинок з химерами

Флоріан Юрʼєв — найабстрактніший

Найвідоміші роботи: будинок українського інституту науково-технічної та економічної інформації МОН України (біля станції метро «Либідська», відомий як «Літаюча тарілка»), триповерхова споруда, в якій знаходиться вестибюль метро «Хрещатик».

Флоріан Юрʼєв народився у сибірському концтаборі, де відбував заслання його батько-генетик. Навчався і творив митець в Києві. «Тарілку» за його проектом побудували у 1978 році. Її незвичайна форма продиктована практичними міркуваннями: пішохідна частина перед будівлею була вузькою, тож, щоб не скорочувати її ще більше, споруду розмістили на опорах. За проект Юрʼєва нагородили премією Держбуду СРСР «За новаторство в архітектурі», а премію у 16 тисяч рублів він розподілив між усіма, хто працював над проектом. Зараз поряд з цією будівлею споруджують ТРЦ Ocean Mall. Забудовник пообіцяв, що «тарілку» збережуть.

Юрʼєв займався не тільки архітектурою, а й художнім мистецтвом. Основний напрямок, що характеризує його творчість, — абстракціонізм, хоча він надає перевагу терміну «непредметний стиль». У радянські часи цей напрямок не любили. Юрʼєва не допустили до захисту докторської дисертації «за намагання науково обґрунтувати абстракціонізм», через звинувачення в «абстракціонізмі» монографія «Музика кольору» вийшла у світ лише через десятиліття після написання. Крім того, частина його картин була знищена через те саме звинувачення.

Він активно розвивав свою теорію «Музики кольору», яка передбачає, що колірні гармонії близькі до музичних гармоній за своїми засадами.

«Тарілка» на «Либідській»

Вікентій Беретті — найкласичніший

Найвідоміші роботи: червоний корпус Університету імені Шевченка, Інститут шляхетних дівчат (зараз — Жовтневий палац), Володимирська вулиця та бульвар Тараса Шевченка.

Беретті походить з заможної італійської родини. Вчився і працював у Петербурзі, де був одним з членів комітету зі спорудження Ісаакіївського собору. Потім він виграє у конкурсі на створення Київського університету та перебирається до нашого міста, де живе і працює до самої смерті.

Більшість робіт Беретті виконував у стилі класицизму. Будівництво Університету мало не опинилося під загрозою. Розрахувавши кошторис, архітектор заявив про величезну суму у 8 мільйонів рублів. Беретті довелося пояснювати тодішньому імператорові Миколі І, що це повʼязано з високою вартістю матеріалів. Імператор «розібрався» з постачальниками, і врешті будівництво обійшлося у 3,5 мільйони. Є й легенда про те, чому корпус отримав саме червоний колір. Микола І звелів пофарбувати споруду у колір, який має Зимовий палац у Петербурзі. Але у дорозі переплутали складові фарб, а частину загубили. За фарбування корпусу відповідав вже син Вікентія, теж архітектор, Олександр Беретті. Саме він і обрав червоний колір.

Сергій Бабушкін — найшкідливіший

Найвідоміші роботи: ТРЦ «Караван», ТРЦ «Глобус», будинок на Грушевського 9а (відомий як будинок-монстр), діловий центр «Парус», «Гуллівер», «Hyatt», бізнес-центр «Леонардо».

Бабушкін народився у Свердловську. Протягом шести років (1996-2003) був головним архітектором Києва. На цей період припало багато скандальних забудов, які не могли зʼявитися без підпису головного архітектора. Він має стосунок до кількох споруд, що викликали неабиякий резонанс та обурення киян. Саме його творіння перекроїли звичний вигляд української столиці, і на правому березі поміж Лаври, Софійського собору зʼявилися блискучі хмарочоси.

Будинок на Грушевського 9а

Олександр Вербицький — найзалізничніший

Найвідоміші роботи: Київський вокзал, будівля Київського державного банку (до надбудови, зараз — Національний банк України, разом з Олександром Кобелєвим).

Вербицький народився у Севастополі, навчався у Петербурзі. Він був залучений на будівництві великого комплексу КПІ та Київського оперного театру. А згодом починає працювати в управлінні Південно-Західної залізниці, проектує та будує багато різних споруд: міські станції, пасажирські будівлі, паровозні депо.

Як відзначав Вербицький, під час спорудження вокзалу була втілена лише третина запроектованого, більшість проектів — внутрішнє оформлення зали очікування, головного вестибюлю — не здійснилися через відсутність коштів.

Олексій Щусєв — найуніверсальніший

Найвідоміші роботи: ЦУМ, Головна астрономічна обсерваторія НАН України.

Щусєв народився та здебільшого працював на території Росії. Проте у Києві він відзначився однією з найголовніших споруд міста — Центральним універмагом. Його будували у 1936-1939 роках. За кілька років до початку будівництва ЦУМа на цьому місті споруджували «Будинок книги» у стилі конструктивізму. Але через столичний статус міста вирішили, що це неналежний варіант, і «Будинок книги» знесли заради більш класичного ЦУМу. Під час останньої реконструкції будівлі від неї залишився лише фасад.

А обсерваторію проектувати та будувати Щусєва запросив особисто тодішній очільник академік Олександр Орлов, і архітектор з радістю пристав на пропозицію.

Йосип Каракіс — найрізноманітніший

Найвідоміші роботи: Будинок Червоної армії та флоту (зараз — Будинок офіцерів), Національний музей історії.

Родом з Одещини, Каракіс навчався архітектурі у Києві. Він був одним з найплодовитіших архітекторів: споруджував житлові будинки на Липках, поблизу метро «Арсенальна» та «Золоті ворота», створював цілі квартали не тільки для Києва, а й для Дніпропетровська, Луганська, Кривого Року, за його типовим проектом у СРСР було побудовано тисячі шкіл.

Будинок офіцерів був споруджений на місці непоказної воєнної школи, її коробка реконструйована та розширена. Нова будівля спроектована у стилі неоампір з класицистичним фасадом. За проект Каракіса нагородили шкіряним пальто.

Архітектор проектував першу в УРСР художню школу. Перед початком будівництва її місце розташування перенесли — туди, де колись стояла знищена радянською владою Десятинна церква. Каракіс не хотів будувати на «заповідній території», проте його протестів до уваги не прийняли. Як свідчать проекти, Каракісу все ж вдалося відвоювати стародавні фундаменти. А у 1944 році у будівлі був заснований «Державний республіканський історичний музей», нині — Національний музей історії України.

Будинок офіцерів

Володимир Ніколаєв — найплодовитіший

Найвідоміші роботи: Купецьке зібрання з концертною залою (зараз — Національна філармонія), особняки Лібермана, Гальперина, Маркуса Зайцева, памʼятник Богдану Хмельницькому, Вознесенська церква на Байковому кладовищі.

Ніколаєв народився у Царському селі під Санкт-Петербургом, навчався у Петербурзі. А у віці 25 років переїхав до Києва. Ніколаєв побудував величезну кількість храмів, громадських та житлових будинків, загалом у Києві їх збереглося близько 150 — це найбільша кількість будівель з-поміж усіх архітекторів.

Особняки, які він проектував, мають вражаюче оздоблення та пишні інтерʼєри. У створенні храмів він дотримувався «візантійського» та «російського» стилів.

На проект памʼятника Богдану Хмельницькому у версії скульптора Михайла Микешина грошей не вистачало, тому композицію з багатьма фігурами урізали до одного гетьмана. Коштів забракло і на постамент. Тоді Ніколаєв склав дешевший проект постаменту, який і втілив у життя. Над цим памʼятником він працював безкоштовно, а на зекономлені гроші ще додав огорожу з ліхтарями.

Особняк Лібермана

Читайте також: Архітектор і його химери: до дня народження Городецького;

Поколения полукружки: жильцы особенного дома о его прошлом и настоящем;

Каштаны в жизни Киева: от монастырей до песен и сладостей;

Город без возраста: как Киев празднует день рождения;

От пекторали до локомотива: как устроено ювелирное производство в Киеве.

Давай дружить в , самые крутые фотки лови в , все самое важное и интересное в , кратко и по делу в .