Дружба, кохання та розлука: як жили слони у київському зоопарку

Вогняні та місячні, циркові та імпортні — всього у київському зоопарку було 11 слонів. У яких умовах вони жили, що їли, як дружили, любили та розставалися? До Всесвітнього дня слонів Вікенд згадує усіх київських велетнів: звідки вони потрапляли до нас, чим розважали глядачів та підкорювали серця містян.

Мері

Першим слоном була індійська слониха Мері. Вона народилася в 1919 році, а у Києві опинилася у 1929 році. «В кінці саду — в великому приміщенні з вигулом живе найбільший із сучасних представників наземних ссавців — слониха «Мері». Це молодий (11-річний) екземпляр індійського слона, що тільки минулого року прибув до Києва. Ця цікава величезна тварина важить близько 2.000кг», — писав Федір Ернст у путівнику «Київ» 1930 року у розділі, присвяченому зоопарку.

Мері

Тоді не було спеціального вольєру для слонів, тому протягом перших трьох років Мері перебувала у тісному приміщенні з привʼязаним до ноги ланцюгом — все через те, що будівництво нових приміщень надзвичайно затягувалося. Потім для неї збудували просторий вольєр, поряд з яким поставили стенд з описом раціону: сіно — 32 кг, буряк — 10 кг, моркви — 8 кг, хліба — 9 кг, булок — 3 кг, цукру — 0,5 кг, води — 12 відер.

У 1941 під час німецької окупації Києва Мері разом з іншими тваринами вивезли у зоопарк Кенігсберга. Влітку 1942 року ходили чутки, що Мері померла від туги за своїм багаторічним наглядачем, який чи помер, чи був убитий в Німеччині. А в кінці 1946 журнал «Україна» написав, що німці, відступаючи з Кенігсберга, розстріляли усіх тварин. Серед них була і Мері.

Люція

Наступною слонихою була Люція. Її привезли до київського зоопарку у 1945-му, і тоді Люції вже було близько 30 років. Журнал «Україна» писав про нову гордість зоопарку, колишню циркову артистку, таке: «Це дуже розумна, прекрасно видресирувана тварина. Хитро поводячи своїми маленькими розумними очима, вона охоче виконує всі «замовлення» публіки. Вона майстерно робить «баланс» — піднімає разом передню й задню ліві ноги, войовничо задирає хобот і так робить стійку».

Люція та Бебі

У неї був особливий номер, до якого залучали й глядачів. За трюки Люції кидали карбованці, які вона збирала та відносила сторожеві. А той перераховував зароблене та давав артистці гостинці: яблука, цукор, булки. Хитрі хлопчаки пробували обдурити тварину, кидали прості папірці. Проте Люцію не так просто було провести: вона їх підбирала, оглядала та кидала назад. Якийсь час разом з Люцією жили носоріг Фора і бегемот Леті. Люція прожила у київському зоопарку 11 років та померла у 1969 році у віці 50 років.

Бебі

Слон Бебі зʼявився у Києві 5 вересня 1954 року у 24-річному віці. До цього він мешкав у празькому зоопарку, звідки потім переїхав до ленінградського. З Ленінграда його перевозили у тій самій транспортній клітці, в якій до того прибув з Праги. Проте заманити у ту клітку його ледь-ледь змогли.

У Києві Бебі та Люція, що була старша за нього, прожили слонячим подружжям шість років. Якось восени Люція та Бебі нахлюпалися у воді, застудилися та захворіли на катар верхніх дихальних шляхів. Слони ніяк не хотіли вживати потрібні ліки, тому довелося йти на хитрощі: їх частували вином та дуже солодким чаєм — так вони мали пропотіти та не помітити смаку замаскованих ліків. Згодом слони одужали, до них повернувся попередній апетит: 200 кг їжі для Бебі та 150 — для Люції, а ще по пів кіла солодкого.

Бебі

У 1960 році у віці 30 років Бебі помер. Зараз змонтований скелет Бебі знаходиться в експозиції Зоологічного музею Київського національного університету імені Шевченка.

Шаші та Раві

У 1956 році, коли СРСР активно дружив з Індією, тодішній премʼєр-міністр Джавахарлал Неру подарував радянським дітлахам двох слоненят — Шаші та Раві. Їх морем довезли до Одеси, де вони трошки побули в одеському зоопарку, а потім перевезли до київського. Таким чином, з 1956 до 1960 року у нашому зоопарку було одночасно чотири слони: Люція, Бебі, Шаші та Раві.

Імʼя Раві переклається як сонце, Шаші — як місяць. Вони прибули до Києва, коли мали усього по рочку. У путівнику 1959 року пишуть, що тут тварини добре набирали вагу — аж удвічі, тож Раві досягла 1200 кг, а Шаші — 750. Та у путівнику 1961 року зазначали, що після дороги слоненята були змучені і не хотіли їсти, відмовлялися від моркви, яблук, вівса, і тільки потроху їли солодку манну кашу. Поступово для них підібрали раціон, і тварини повернулися до норми.

Шаші та Раві

Записана й історія про їхнє перше купання у київському зоопарку. Спочатку Раві та Шаші ніяк не могли наважитися зайти до басейну. Але якось повз їхній вольєр проїжджала підвода, раптово заіржал кінь. Шаші перелякалася, позадкувала і звалилася в басейн. Раві кинувся її рятувати. Після того слоненята часто та з задоволенням купалися. Вони були дуже дружніми та постійно були разом. Та прожили не дуже довго: Шаші померла у 7-річному віці у 1961 році, а Раві — у 15 років у 1969-му.

Карат

У 1971 році у київському зоопарку поселився 19-річний слон Карат. Його батьками були слони Шанго та Моллі з московського зоопарку. За чотири роки до народження Карата вони народили іншого слоника на імʼя Москвич — за твердженням радянської преси, першого народженого в неволі. Коли Карату було чотири роки, ветеринар видаляв йому нарив, і слоненя почало трубити з переляку. Моллі кинулася на допомогу, проломила головою металеву решітку, застрягла та, намагаючись вирватися, серйозно постраждала і через добу померла. Згодом Карата перевезли до алма-атинського зоопарку, а вже звідти — до київського. Тут він прожив не дуже довго — шість років. Потім його передали Миколаївському зоопарку. Там Карат прожив ще 18 років та помер у віці 43 років у 1995-му від саркоми.

Карат

Франка та Бой

У 1972 році до Києва привезли одразу двох слонів. З Великобританії прибула дворічна Франка, з Німеччини — півторарічний Бой. Вони були зовсім маленькими: зазвичай слонів відривають від матері у 3-4 роки, тому Франку та Боя у київському зоопарку догодовували молоком. Разом вони провели шість років. Франка завагітніла, але так і не народила. У 1978 році у 18-річному віці померла від отруєння важкими металами. Його пояснювали тим, що відвідувачі підкидають у вольєри різний мотлох.

Франка і Бой

Бама

У 1981 році для Боя привезли нову подружку — семирічну слониху Баму. До того вона виступала у цирку, але мала хворі ноги. У 1985 році народила дитинча, якого назвали на честь 1500-річчя міста Києм. Але він був малесеньким, не міг сам пити мамине молоко, тому його штучно вигодовували працівники зоопарку. Однорічне слоненятко передали у Тбілісі. Бама померла у 15-річному віці в 1989 році.

Бама і Бой

Кий

Дірндл

Через девʼять років після смерті Бами для Боя привезли 31-річну слониху з Німеччини на імʼя Дірндл — з баварського це означає «молода дівчина». Цю пару для київського слона шукали протягом двох років. Зоопарк не влаштовували то вік, то ціна. Німці передали Дірндл безкоштовно. У Боя з Дірндл одразу склалися теплі стосунки, попри те, що подруга не була слухняною та покірною: у мюнхенському зоопарку вона постійно воювала з іншими слонихами.

У київському зоопарку для Дірндл зробили спільну з Боєм годівницю, але через перегородку. Слониха нервувала та бігала, а Бой оглянув їжу — овочі, сіно, хліб — та спокійно почав їсти. Дірндл теж заспокоїлася і поїла. Після обіду слон обійняв нову подружку хоботом, що сигналізувало про його симпатію, а потім вони пригощали одне одного сіном. Та хоч вони мали налагоджені стосунки, фізичного спарювання не відбувалося. Дірндл мучили хворі судини та серце. Зоопарк залучав фахівців з Мюнхена, але вилікувати слониху від важкої та довгої хвороби так і не вдалося. У 2004 році Дірндл померла.

Дірндл

Бой став вдівцем утретє. Він тяжко переживав втрату: сумував, бив хоботом, плакав. У зоопарку розробили для нього програму реабілітації, та Бой з кожним роком ставав більш агресивним та некерованим. Він не підпускав ветеринарів, кидався камінням у відвідувачів. У 2009 році він був найбільшим азіатським слоном Європи — Бой важив 6300 кг, і співробітники зоопарку вважали, що він мав би схуднути до 3500-4000 кг. У 2010 році Бой раптово помер, не доживши до 40 років. Судово-медична експертиза показала, що причиною смерті було виснаження та стрімка втрата ваги. Протягом останніх двох років опікуном Боя вважався тодішній мер Києва Леонід Черновецький, який назвав слона Васею, однак кияни продовжували називати тварину старим іменем.

Хорас

У 2012-му у київському зоопарку знов зʼявився слон — 7-річний Хорас прибув з Ростова-на-Дону, та народився він у Берліні на День Святого Валентина. Його імʼя з санскриту перекладається як «вогняний». Для Хораса збільшили площу вигулу, металеву огорожу замінили великими валунами, зробили нове освітлення, утеплили підлогу та реконструювали оглядовий майданчик. У зоопарку розповідають, що Хорас понад усе полюбляє пустували та шукати смачні гостинці, які доглядачі спеціально розкидають по його помешканню. Під час карантину працівники зоопарку встановили камери, завдяки яким можна онлайн спостерігати за Хорасом.