Поетам подобається зображувати Київ старовинним та пафосним в парадній величі. Нам більше до вподоби рими, в яких наше місто – живе, тепле, людяне. Іноді – темне и втомлене. Проте справжнє. В міжнародний день поезії зібрали 6 різних поезій про Київ.
Я виросла у Київській Венеції.
Цвіли у нас під вікнами акації.
А повінь прибувала по інерції
і заливала всі комунікації.
Гойдалися причали і привози.
Світилися кіоски, мов кіотики.
А повінь заливала верболози
по саме небо і по самі котики.
О, як було нам весело, як весело!
Жили ми на горищах і терасах.
Усе махало крилами і веслами,
і кози скубли сіно на баркасах.
І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли.
І слухав місяць золотистим вухом
страшні легенди про князів і ханів.
І пропливав старий рибалка Трухан.
Труханівострів… острів Тугорханів…
А потім бомби влучили у спокій.
Чорніли крокв обвуглені трапеції.
А потім повінь позмивала попіл
моєї дерев’яної Венеції.
Ліна Костенко
Тисячолітньому Києву
закортіло омолодитися.
Раптом Київ відчув готелі,
електрички, тролейбуси, поїзди,
міст Патона
і незграбні будинки Хрещатика.
Шершавий асфальт
Київ лизнув
своїм язиком язичницьким —
і схили Зеленого театру
почали проростати куницями,
віверицями, буй-турами,
зареготала, розганяючи Дніпрові хвилі,
поганська Ярилова голова.
Київ астматичне закашлявся.
Протягами метро
електропоїзди задеренчали злякано,
бо кільканадцять шарів ґрунту,
білого од людських кісток,
кінських черепів,
сивого попелу ритуальних крад,
набрижилися, як шерсть
на шиї розгніваного бика.
Київ натужився і затих:
де його в бісовій мамі
підняти оце збіговисько
новобудов, проспектів, магістралей
і високі черева
нерозроджених земляків своїх?
А побила б тебе сила божа,
вилаявся язичницький Київ.
Але побачив зграйку піонерів
і, присоромлений, нахилив голову.
Сховався — і нічичирк.
Василь Стус
Киев — родина нежная,
Звучавшая мне во сне,
Юность моя мятежная,
Наконец ты вернулась мне!
Я готов целовать твои улицы,
Прижиматься к твоим площадям.
Я уже постарел, ссутулился,
Потерял уже счет годам.
А твои каштаны дремучие,
Паникадила Весны,
Все цветут, как и прежде, могучие,
Берегут мои детские сны.
Я хожу по родному городу,
Как по кладбищу юных дней.
Каждый камень я помню смолоду,
Каждый куст вырастал при мне.
Здесь тогда торговали мороженым,
А налево была каланча…
Пожалей меня, Господи Боже мой…
Догорает моя свеча!..
Александр Вертинский
Київ
На срібнім березі Дніпра
Слов'янства золота столице,
Світанку мови і добра,
Вікно у світ стооке і столице,
Всі сто століть у скрути і жалі
Під небозвіддям згрозеної днини
Ти водиш серцем нашим мужні кораблі
З вітрилами на щоглі України.
Духовна міро нації Дніпра,
Високий воїне з мозольними руками,
Та смерть стара, неправда та стара,
Що тихомудро жерла нас віками, —
ПроклЯта, прОклята, погибла — не гребе!
Ми більш не покручі, не блазні, не лакузи.
І вільний дух, і вільних дум союзи
Сьогодні наш заколосили герб.
Микола Вінграновський
Подол
Подол — плохое место для собак.
Плевать трамваям на собачьи лапы.
У них дорога, пассажиры. График.
Они неотвратимы, как судьба.
Дождливые подольские дворы,
Изысканные завтраки помоек,
И кажется — от моря и до моря
Дожди, дворы, помойки и пиры.
А вечером огромная луна.
И так все время — бегай и надейся,
Что, может быть, останется на рельсах
Не голова, а лапа…
Леонид Киселев
рядками цими, освідчуюсь тобі у коханні,
о, місто мафів і пластикових балконів,
маківок Софії, церковних дзвонів,
літніх прогулянок до світання.
місто, з‘єднане з строкатих клаптиків із сьогодення й минувшини,
хаосу та прихованого порядку,
легальної парковки на газоні за десятку,
журбою за величчю тисячорічної давнини.
місто тотальної свободи, не підкріпленої відповідальністю,
кави, найсмачнішої в світі,
ресторанів і барів, парків та квітів,
пострадяньского патерналізму та якоїсь незграбної крайності.
Місто сили, затишку, незбагненної естетики, чудернацьких мрій.
тут сняться мені кольори вісни,
і дванадцятий раз від весни до весни
«як тебе не любити, Києве мій».
Maxim Kobzar
Читайте также: Подари Шевченко: 10 презентов с Кобзарем;
Прописатися в бібліотеці: як квіти в горщику об'єднали русанівців;
Где живут книжные черви. Литературный клуб в Киеве;
Что читает Киев под землей и на поверхности;
Компы и Кобзарь: как обновляется библиотека Тычины.
Давай дружить в 
, самые крутые фотки лови в 
, все самое важное и интересное в 
, кратко и по делу в 
.
