Він грав античного бога та навчався у Клімта, їздив на весілля британського монарха та дратував росіян тим, що не зрадив українське коріння. Його вижили з Московської академії мистецтв, тож він створив та очолив академію у Києві. У день народження Федора Кричевського Вікенд згадує цікаві факти з надзвичайної біографії художника.
У небагатій родині лебединського сільського фельдшера Григорія Кричевського було восьмеро дітей. Двоє з них стали художниками. Причому, ці брати задали напрямки розвитку українського мистецтва на роки вперед.
Шлях Федора до мети визначила низка випадкових удач. Спочатку заможний сусід, граф Капніст, дозволив хлопцю бувати у його маєтку — користуватися бібліотекою, роздивлятися та копіювати козацькі портрети. Потім приятель показав малюнки юнака художнику Костянтину Савицькому — тому, що малював ведмедів на відомій картині Івана Шишкіна «Ранок у сосновому лісі». Савицький запросив хлопця у Москву, поселив у себе та допоміг підготуватися до вступу до училища малярства, скульптури й архітектури.
Автопортрет
Там відбулася наступна важлива для молодого митця зустріч — з Іваном М’ясоєдовим, сином відомого українського художника. У полтавському маєтку М’ясоєдових відтворювали культ античності: молоді люди зображували античних богів, змагалися у спорті, створювали живі картини з оголеними людьми, влаштовували факельні ходи. Більшість учасників клубу були художниками, тому багато працювали. Кричевський стояв за мольбертом по 4-5 годин на день. У «Саду богів» він отримав гарну школу малювання з натури.
Далі 23-річний талант потрапляє до Лондона. У складі делегації російського царського дому він прибуває на коронацію британського монарха Едуарда VII. Звісно, Кричевський відвідує лондонські музеї, а британське мистецтво певний час впливає на його творчість.
Потім він навчається в Іллі Рєпіна в Петербурзькій академії мистецтв. Виграє академічний конкурс з картиною «Наречена». У нагороду на цілий рік їде у Європу, навчається у Відні в Ґустава Клімта. За умовами того ж конкурсу після повернення художник має зробити творчий звіт. Звітом стала картина «Молодиці», або «Весільний обряд в Україні». За неї Кричевському закидали, що він «виявил слабость любить все родное». Академія позбавила художника обіцяних виплат.
«Наречена»
Кричевський не дуже страждав: він повернувся у Київ, щоб створити тут Українську академію мистецтв та стати її ректором.
У 1919-му більшовики закрили Академію у Києві. Тож Кричевський виїхав у село Шишаки на Полтавщині, де колись купив хату. Тут він збирає своїх численних учнів — Тетяну Яблонську, Євгена Волобуєва та інших художників. Всі вони багато працюють і згодом шишаківські пейзажі стають типовими для всієї української школи.
У тридцятих роках він викладає у Києві та Харкові, його роботи представляють радянське мистецтво за кордоном. Для бієналє у Венеції створює монументальний триптих «Життя» — найяскравіший зразок українського модернізму.
У той же час проти нього заводять справу: Кричевському пригадали короткий період незалежної України та зустріч з гетьманом Скоропадським. Лише втручання Ісаака Бродського, особистого портретиста Сталіна, врятувало художника від репресій. З Бродським Кричевський разом навчався у московській академії та неодноразово допомагав приятелю.
Під час Другої світової війни Кричевський, на відміну від більшості митців, відмовився від евакуації в Уфу та разом із дружиною залишився у Києві. Кінець війни Кричевський зустрів у окупованому німцями польському містечку. Є кілька версій, як він там опинився. По одній — разом з дружиною виїхав до брата, відомого художника та архітектора. По іншій — хворого Кричевського вивіз туди лікар-німець, який купував роботи художника.
У 1946 році Кричевський, якому на той час було 67 років, повернувся в Київ, де дізнався, що в нього більше немає ані житла, ані будинку у Шишаках, ані роботи, ані звань. За перебування на окупованих територіях він втратив усе, що мав. Учні та друзі допомогли із житлом, винайняли родині будиночок в Ірпені. За легендою радянська влада пропонувала помилувати художника, якщо той створить портрет Сталіна. Але той відмовився.
Через рік Кричевський помер за мольбертом у ірпінському будинку. Казали, що причиною смерті став голод. За кілька років після його смерті майстерня Кричевського перейшла до Тетяни Яблонської. Там вона і працювала все життя.
Зараз більшість творів художника зберігається у Національному художньому музеї. Дружина художника зберегла велику колекцію його робіт та начерків і передала на зберігання сусідці, якій довіряла. Лише у лютому цього року група українських меценатів викупила колекцію з понад 200 робіт, щоб передати її Національному художньому музею.
Читайте також: Десятки кілометрів спльонтаних мазків: Іван Марчук в Києві;
Китайська, космос та кавуни: Київ у 10 знімках Ірини Пап;
Виделки, дзвоники, ваги: раритети з київських заводів;
Німці будували, діди танцювали: культова «Жаба» Києва;
Наука з жартами, мемами та лайкою: 10 сторінок українських популяризаторів.
