Тренд чи потреба у самовираженні: чому та навіщо підлітки починають вести блоги, з якими труднощами стикаються й чого очікують від батьків? Ганна Булгакова для Вікенду поговорила з авторкою книжки й успішними блогерками та зібрала корисні поради.
Навряд чи сьогодні хтось здивується, дізнавшись, що школяр чи школярка веде блог. Багато підлітків ведуть, пробували або принаймні замислювалися над цим. Блог може стати чудовим хобі, майданчиком для вираження думок, демонстрації захоплень, набуття нових навичок, гуртування з колом однодумців, а в разі успіху — і джерелом заробітку.
Ця тенденція настільки очевидна, що в багатьох книжках для підлітків і про підлітків саме довкола ведення власних блогів розгортається основний сюжет: «Дівчина онлайн», «Блог чи життя», «Дівчата-влогерки».
А зовсім нещодавно у видавництві «Ранок» вийшла перша книга підліткової серії від української авторки Ольги Купріян — «Панна Софія». У центрі подій історія трьох однокласниць, які отримують від вчителя інформатики завдання створити спільний блог. Проєкт переростає в міцну дружбу, не позбавлену періодичних сварок щодо того, яким саме має бути блог під назвою «Панна» й хто в ньому головний. Паралельно дівчата зʼясовують стосунки з рідними, закохуються, втрапляють у пригоди, багато жартують і, врешті-решт, потрохи таки наповнюють свій блог.
«Я сподіваюся, що мої читачки й читачі візьмуть з книги досвід, як розвʼязувати конфлікти, прислухатися одне до одного, бути чуйними до проблем своїх близьких. Ну й ставитися з гумором до різних життєвих негараздів. Щодо порад про ведення блогу — мені було цікаво в них також якимось чином пожартувати. Хоча вдумливі читачі й читачки знайдуть для себе різне корисне, те, що мої героїні пізнали на своєму досвіді», — каже Ольга Купріян.
І дійсно, досвід інших, нехай навіть вигаданих письменницями, блогерок і блогерів — це те, що може неабияк допомогти й надихнути на початку шляху. Так просто впізнати у думках книжкової Софії власні страхи.
«Тупо було б зізнатися, що мені перестала подобатися вся ця ідея з блогом. Тепер куди не плюнь — у всіх блоги! А толку? Все одно всі читають тільки найпопулярніших… Я заплющила очі, проте думки все одно лізли в голову. Ми не популярні й ніколи ними не станемо. Я буркнула щось собі під ніс, махнула рукою й пішла додому, не озираючись. Іти було десь одну пісню. Я накрутила навушники на повну гучність і зійшла на тротуар».
Проте так важливо зрештою побачити, як наполеглива праця в кінці дає свій результат.
Ми поспілкувалися з двома успішними юними інстаграм-блогерками та розпитали їх про труднощі у веденні блогу, ставлення до їхньої справи батьків, важливий досвід і поради новачкам.
Аня Полегенько, 16 років. Авторка одного з найвідоміших книжкових блогів в інстаграмі @anyta_books. Має 6,4 тис. підписників, співпрацює з топовими українськими видавництвами, прочитала 1000+ книжок. Аня почала вести блог у 11 років, коли надихнулася онлайн-щоденником головної героїні «Дівчини Онлайн», і дуже захотіла вести щось схоже, але про книжки.
Юліана Гнатишин, 17 років. Успішна фешн-блогерка @yu.gnatyshyn, яка має 19,6 тис. підписників в інстаграмі, активно співпрацює з українськими та іноземними брендами й запускає власні курси зі створення контенту. Юліана почала вести блог, коли їй було 13. На ідею наштовхнув брат, який побачив у дівчині потенціал.
Скільки часу ти присвячувала блогу на початку та скільки присвячуєш зараз? Чи заважав блог навчанню у школі?
Аня Полегенько: На початку я витрачала не дуже багато часу на блог. Це були максимально прості фото та короткі дописи. Натомість зараз у мене професійний інстаграм, і я витрачаю на нього приблизно 5 годин на день. У навчанні ж блог мені скоріше допомагав: книжки, які я читала у блозі, були також і шкільною літературою. А ще, знімаючи сторіз, я вчилася правильно формулювати свої думки.
Юліана Гнатишин: Колись знімала лише у вільний від навчання та інших справ час, а зараз я живу блогом та цією справою, тому присвячую себе їй 24/7. Що більше я розвивалась, то менше часу залишалось на навчання. Саме тому з 10 класу я перейшла на домашнє навчання, а після 11-го нікуди не вступала, бо обрала для себе інший шлях.
Як до твого блогу ставляться батьки?
Аня Полегенько: Мої батьки сприймають блог не просто як серф у соцмережах. Вони розуміють, що це моє хобі та робота, що я маю витрачати час на нього. А також вони підтримують мене, за що я дуже вдячна! Мама взагалі у мене неофіційний менеджер.
Юліана Гнатишин: Коли я була менша, їх це трохи дратувало: вони переживали за моє здоров’я. Але коли побачили результат і зрозуміли мету, почали ставитися нейтрально. Зараз батьки знають, що це моя робота, тож ніяк не реагують.
Яких правил безпеки ти дотримуєшся в інтернеті?
Аня Полегенько: Одне з моїх правил безпеки— не відповідати на грубі або дивні повідомлення. Зазвичай за ними стоїть або шахрай, або людина з сумнівними намірами. У будь-якому випадку раджу такі повідомлення навіть не приймати з запитів, а одразу видаляти та блокувати. Також для мене важливо не шкодити іншим користувачам.
Юліана Гнатишин: Особливих правил не дотримуюсь, лише загальні: не переходжу за невідомими посиланнями, маю завжди ввімкнену двоетапну перевірку облікового запису, ніколи не відписую підозрілим акаунтам.
Чи стикалася ти з хейтом або булінгом у соцмережах? Що можеш порадити тим, хто з ним стикається?
Аня Полегенько: На жаль, стикалася. І це було дуже неприємно. Але тут важливо пам’ятати, що проблема не у вас, а в людині, яка керується заздрістю або злістю. Вам, можливо, буде неприємно, але пізніше все забудеться. А от людині з цим жити все життя.
Юліана Гнатишин: Стикалась і дуже часто. Це зробило мене сильнішою, хоча на той момент було складно. Я б порадила усім, хто через таке проходить, усвідомлювати, що вас хейтять аж ніяк не успішні люди і хейтять через те, що ви встаєте на шлях до успіху. Щоразу уявляйте, чого ви можете досягти, згадуйте, які цілі ставите перед собою. Головне — переступити через цей хейт і не потрапити під його вплив.
Які три речі ти сказала б собі на початку ведення блогу і які можуть надихнути наших читачок?
Аня Полегенько: Не бійся. Твори. Будь собою.
Юліана Гнатишин: Це все твій шлях, який ти маєш пройти. Роби помилки — це досвід, який з часом дасть більше можливостей. Памʼятай про свої цілі.
Наприкінці додамо поради для батьків, чиї діти мають хист і бажання спробувати себе у блогінгу.
Ваша підтримка дуже важлива. Відкиньте стереотипи та дайте дитині можливість розвиватися в тому, що їй по-справжньому цікаво, побачте за веденням блогу не загрози (навчанню, безпеці, здоровʼю), а можливості. Ставтеся з розумінням до потреб дитини, які можуть реалізуватися через самовираження у соцмережах.
Переконайтеся, що дитина достатньо обізнана щодо безпечного поводження в інтернеті. Знає про те, що таке особисті дані й що їх не можна розголошувати без згоди батьків, про загрози відкриття невідомих посилань, спілкування з незнайомцями тощо. Використовує безпечні паролі. Обізнана щодо можливості інтернет-шахрайства та знає типові ознаки, за якими можна розпізнати шахраїв. Знає про те, що не має переглядати, слухати, робити те, що викликає в неї неприємні відчуття, і завжди може звернутися до вас, якщо чиясь поведінка в інтернеті її турбує. Не підтримує спілкування на теми сексуального характеру й має повідомляти вам про такі випадки. Ці знання необхідні дитині незалежно від того, вестиме вона блог чи просто спілкуватиметься з однолітками в месенджері.
Не тисніть на дитину, якщо ведення блогу її більше не приваблює, а ви вбачаєте в цьому великі перспективи. Дізнайтеся причину — можливо, вона полягає в тому, що дитина стикнулася з булінгом чи іншими формами насильства і потребує вашої допомоги. А можливо, в дитини дійсно просто змінилися інтереси. Поважайте її вибір.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Кожному є про що розповісти. Секрети особистого блогу;
Лайки та лапки: як влаштований український котоінстаграм;
Врятувати та перефарбувати: 6 блогів по редизайну;
Хто розкаже про історію України: 7 блогів і 1 бонус;
