Як жили в старому Києві: кращі книжки про місто

Хто писав про київських бандюганів і витончене інтелектуальне життя старого міста? Які автори досліджували традиції та збирали міські легенди? Ксенія Пєтухова спеціально для Вікенду пригадала книжки про улюблене місто.

— Киянина від жителя столиці відрізняє лише пристрасна закоханість у Київ. І немає значення, чи ви живете тут з дідів-прадідів, чи тільки зійшли з потяга на вокзалі. Головне, що київські пагорби навіки полонили ваше серденько.

Ще зі школи я любила мемуари та біографічні нариси, в яких більше уваги приділялося особистостям, побутовим дрібницям і цікавинкам з життя. Особливо мене приваблюють оповідки про Київ і відомих киян. Тоді подібні історії можна було знайти здебільшого в періодиці. Місцеві газети тільки-но почали друкувати нариси Анатолія Макарова, Олександра Анісімова, Василя Галайби. Цими статтями зачитувалося місто, їх вирізали та зберігали. Тож моя зацікавленість книжками про Київ почалася з цих авторів і поглиблюється з новими іменами та сучасними виданнями.

Бувальщини та байки старого Києва

Першою з історичних книг про місто мені до рук потрапила «Малая энциклопедия киевской старины». У 2003 році вона зберігалася в шкільному кабінеті історії, і на перервах книгу можна було погортати. Мені шалено подобався дизайн видання, але читати, не маючи конкретного запиту, виявилося важкувато. Це суто енциклопедичне видання, статті якого наведені в алфавітному порядку і не розділені за тематикою.

«Малая энциклопедия» — чудова книга для тих, хто вже багато знає про історію та життя Києва й має чіткі уявлення про те, що ще хоче дізнатися. Нещодавно з’явилося перевидання, але я поки вагаюся, чи хочу його придбати до домашньої бібліотеки. Тим більш, що вже маю книгу схожої структури — «Из жизни губернского Киева» Василя Галайби. Видання великого формату, важке, тому читати його не надто зручно. Але там можна доволі швидко знайти відповіді на свої питання, прочитати про певні місця, пам’ятки або явища, адже статті згруповані за тематикою.

Натомість семитомне видання «Мир киевской старины» може потішити не тільки зручним форматом, але й найповнішою на сьогодні добіркою есеїв Анатолія Макарова, розподілених між книгами за тематикою. Читач може обрати те, що цікавить його найбільше: соціально-побутові деталі, релігійне життя Києва, біографії видатних киян або інших діячів, пов’язаних з нашим містом, та ще багато іншого. В усіх книгах багато чорно-білих ілюстрацій. Для себе я обрала «Стиль жизни, нравы и вкусы старого Киева», котра найповніше змальовує цікаву мені картину київського побуту від кінця 18-го до початку 20 сторіччя: моду, їжу, гроші, традиції та історичну значущість українського борщу (ще до того, як про це розповів Євген Клопотенко) та багато іншого.

Мрію також вполювати «Были и небылицы старого Киева», збірку новітнього міського фольклору, поповненню якої чимало посприяла, зокрема, київська преса. Дива святих, пророцтва, моторошні легенди, київські утопії та знамениті київські відьми — єдиним недоліком книги, як на мене, є її невеликий обсяг.

Найбільша моя любов серед книг Анатолія Макарова — «Рождество и Новый год в старом Киеве». Дуже цікава атмосферна збірка, присвячена тому, як у Києві проходили зимові свята від Різдва до Водохреща в різні епохи та для різних соціальних шарів населення. Книга описує не тільки традиції святкування та застілля, але й підготовку до свят, традиції київських контрактів, дитячі й дорослі забави, особливості гостювань і щедрувань. Видання навіть виглядає святково, оформлене в зелено-червоній кольоровій гамі. Усередині глянцевий папір та дуже багато чорно-білих ілюстрацій. Новіші видання мають бонус — історію новорічних іграшок від Лади Лузіної.

Однак не все буває просто у житті великих міст. Саме про складнощі розповідає книга Василя Галайби «Борьба с преступностью в старом Киеве». З неї можна дізнатися про роботу поліції й пожежників, тюрми та терористів, проблему дитячої злочинності, дрібних правопорушників, самогонщиків і спекулянтів, дивні заборони, як-от на гру в доміно, татуювання старокиївського криміналітету та ще багато чого. Але зауважте, що всі ці матеріали створені на основі київської преси 19-20 століть, тож є скоріше пізнавально-розважальним чтивом, ніж серйозним історично-криміналістичним дослідженням.

Київська романтика

Історії від Олександра Анісімова тужливо відкликаються усім, хто любить київську старовину й болісно сприймає її нищення. Всі вони пройняті дещо романтизованою атмосферою розквіту Києва другої половини 19 століття й тугою за втраченими вулицями, архітектурними перлинами, традиціями та особливим київським менталітетом. Як на мене, книжки Анісімова з-поміж усіх інших києвознавчих видань виділяє найбільший літературний дар автора. Вони читаються на одному подиху, захопливо — як історичний роман. І разом з тим є абсолютно достовірними, романтизація «міста, яке ми втратили» не стає на заваді історичній точності.

Мабуть, найвідомішою з книг Анісімова є «Скорбное бесчувствие. На добрую память о Киеве, или Грустные прогулки по городу, которого нет». Мені вона нагадує «Білу гвардію» Михайла Булгакова. Мабуть тому, що так живо та яскраво описане в ній місто ніби відчуває, що стоїть над прірвою, якою буде відмічений кінець «прекрасної епохи». Величне і сучасне, воно розбудовується і чепуриться, приймає гостей і нових мешканців, але з усіх боків уже наповзає темрява, готова поглинути та розтрощити людські надбання.

Продовжує тему гірко-солодкої ностальгії невелика збірочка «Приветъ изъ Кiева». Як на мене, це ідеальний подарунок для емігрантів, в серцях яких ще жевріє любов до Києва. Видання кишенькового формату в м’якій палітурці зручно забрати з собою на пам’ять про візит до вулиць свого дитинства та юності. Навіть якщо повертаєтесь ви не за кордон, а лишень до спального району. Збірка містить 25 оповідань різних років на безліч тем: від «будівельної гарячки» до моди на епітафії; від науково-технічного прогресу до історії романсу «Біла акація». Вони доповнені дуже гарними та якісними чорно-білими фотографіями міста та репродукціями старовинних листівок.

Найповнішу картину розвитку Києва від другої половини 18 до початку 20 сторіччя очима Олександра Анісімова дає двотомник «Киев и киевляне». На жаль, він був виданий невеликим накладом і лише один раз, тому знайти ці книги у вільному продажі майже неможливо. Мені випадково пощастило вхопити другий том, допоки весь наклад не розійшовся, але знайти окремо перший неможливо навіть за ціною ракетного палива. Подарункове видання великого формату читати не надто зручно, проте для поціновувачів творчості Анісімова воно буде найкращим подарунком.

За авторським задумом серія «Киев и киевляне» мала складатися з трьох книг, проте третій том так і не з’явився. Його було видано кілька років потому окремою книгою під назвою «Геростратов замысел». Ця невеличка збірка розповідає про Київ радянського періоду, коли місто садів і церков планували перетворити на індустріальний центр. Як на мене, це найбільш суб’єктивна з книг Анісімова, сповнена гіркоти та розпачу. Похмурішою є лише збірка «Киевский потоп», присвячена Куренівській трагедії.

Підсумовує історії «Киева и киевлян» книга «Мой Киев. Портрет в интерьере вечности». Вона ідеально підходить для того, щоб скласти враження про творчість Олександра Анісімова та його почуття до міста. Ця книга створює чіткий та об’ємний портрет Києва на межі століть, у період його бурхливого розвитку та культурного піднесення. Київський трамвай, поява водопроводу, створення гімназій та училищ, розбудова міста та поява доходних будинків, історія київського цирку та багато інших цікавинок описані у книзі. На жаль, на відміну від «Скорбного бесчувствия», вона ще не перевидавалася.

Окрім романтики ностальгії, в Києві завжди жила романтика ідеалізму. Саме вона була рушійною силою змін у повоєнному Києві, виводила людей на розбирання зруйнованих будівель і рухала до освоєння нових районів. Квінтесенцією цієї романтики стало так зване «Старе лівобережжя». Історія його планування і забудови описана в збірці «Киевское левобережье: от Соцгорода до Березняков» серії «Киевская мозаика». Книга дозволяє повною мірою відчути дух романтики звершень 50-60-х років 20 сторіччя і по-новому подивитись на Русанівку, Березняки та Дарницю.

Герої різних часів

Історію творять люди. Ті, хто живе в місті або перебирається до нього, щоб врости в цю землю і залишитися тут назавжди. На щастя, києвознавці не обійшли увагою тему людей у місті. Збірка Макарова «Старокиевские силуэты» розповідає як про визначних киян, особливості буття різноманітних груп населення, котрі з’явилися в місті протягом 19 сторіччя, наприклад, пожежників, студентів, терористів.

Книга Василя Галайби та Олександра Анісімова «Герои не нашего времени» розповідає про багатьох видатних людей, чиї життєві шляхи були пов’язані з містом: науковців, меценатів, представників релігійних громад, діячів культури і мистецтва, політиків та військових.

Чи часто під час прогулянок містом люди замислюються над тим, хто створював красу, що їх оточує? Чиї мовчазні постаті сховані за парадними фасадами та пишною оздобою? У книзі Михайла Кальницького «Зодчество и зодчие» наведено не тільки нариси про найвідоміші київські будівлі, але й біографії їхніх авторів. До речі, в серії «Киевские истории» є ще дві дивовижно цікаві збірки того самого автора: «Бизнес и бизнесмены» та «Гимназии и гимназисты».

Мандрівки містом

Для тих, хто тільки починає знайомство з містом, або все життя ходить його вулицями, не здіймаючи очей, стануть у пригоді путівники. З ними можна самостійно планувати прогулянки, змінювати звичні маршрути заради нових вражень.

Свого часу я передивилася ледь не півтони путівників, щоб знайти той, який не буде занадто поверхневим та включатиме цікавіші маршрути, ніж Хрещатик з околицями, Липки та Лавру. «Київ. Путівник. 24 екскурсії містом і околицями» Андрія Івченко — це прекрасний варіант як для знавців міста, так і для тих, хто тільки планує подорож Києвом. Книга включає 24 маршрути, які охоплюють більшу частину міста та найцікавіші пам’ятки минулого й визначні місця сучасності. Також наведено маршрути одноденних подорожей околицями міста.

Книжка невеличка, її зручно брати з собою. На початку кожної екскурсії наведено план місцевості зі схематичними позначеннями маршруту та основних його зупинок, додано орієнтовну тривалість прогулянки. Путівник можна використовувати як для самостійної прогулянки, так і для планування дозвілля гостей. До речі, цю книгу видано кількома мовами.

Досвідчених мандрівників містом може зацікавити, мабуть, найдокладніший з сучасних путівників — «Незвичайний Київ. 850 цікавих місць». У ньому зібрані матеріали відомих києвознавців та екскурсоводів про більшість родзинок нашого міста. Книга написана легко і цікаво, популярною мовою. Не перевантажена цифрами й датами, зате містить доволі багато інформації. Усі статті проілюстровано, тож гарантовано можна зорієнтуватися на місцевості та знайти свій скарб. Матеріали в збірці згруповані радше за тематикою, ніж за географією, тому для людей, що не знають міста, планувати прогулянки з цим путівником може бути важкувато.

Київ у дзеркалі історії

Київські альбоми я б назвала окремим видом мистецтва. Деякі з них містять лише фотографії та короткі підписи з зазначенням місця та дати знімання, інші — докладні описи місцевості на фото та/або спогади авторів. Але всі вони мають на меті зберегти краєвиди та відчуття Києва різних часів.

Для мене київські альбоми почалися з видання 1990 року «Киев Михаила Булгакова». Я була ще малою, але незвична книга притягувала. По-перше, вона була в коробочці, що зовсім не схоже на більшість бачених в ту пору книг. По-друге, в комплекті з книгою йшло факсиміле «Плану міста Києва 1911 року». По-третє, книга мала незвичну форму: вузьку та видовжену. А якщо заглянути всередину, то можна було взагалі пропасти. До альбому увійшли старовинні фотографії з міських та приватних архівів, значна їх частина публікувалися вперше. Усі сучасні фото, що містилися в книзі, були дбайливо стилізовані під старовину і склали єдиний гармонічний ансамбль з архівними матеріалами.

Цей альбом вартий уваги, незалежно від того, чи є читач прихильником творчості Булгакова. З детально описаного побуту родини можна скласти уявлення про життя середнього класу в Києві на межі 19 і 20 століть, у період бурхливого розвитку і розквіту міста.

Порівняти Київ сучасний з його відбитками на фотографіях 19 століття можна на сторінках альбому «Киевские достопримечательности конца ХІХ – начала ХХ века». Автори прискіпливо відібрали найкращі архівні фотокартки та зробили сучасні фото тих самих пам’яток. Вийшло дуже цікаве та наочне представлення того, як змінилося місто та його життя протягом ста років.

Поціновувачам сучасної київської архітектури припаде до душі альбом «Панорамы Киева». До цієї книги увійшли фотографії, зроблені з найвищих точок міста, які були доступні фотографам до масового розповсюдження коптерів. Тут побачимо, наприклад, схоплене в краплині бурштину місто 2010-х у всій його красі та суперечливості.

А на завершення огляду — найсуперечливіша книга моєї колекції «Невероятный Киев Лады Лузиной». Шикарне видання з неймовірними фотографіями. Величеньке, товстеньке, за змістом розбите на тематичні прогулянки. Проте радила б я його скоріше прихильникам Лади Лузіної, ніж просто тим, хто бажає дізнатися більше про місто. Це не історична праця, не путівник і не енциклопедія. Я б віднесла видання, скоріше, до мемуарів, бо значно більше уваги в книзі приділено тому, як бачить і відчуває місто авторка, та що з цього вона використала в серії романів про київських відьом. Безперечно, справжній києвоман знайде, чим потішити душу, але особисто для мене візуальна складова цієї збірки значно перевищує фактологічну.