«Війна в Україні так близько від Австрії…», — із сумом та побоюванням висловилась Андрі Вільхельм-Міттерекер, доктор медичних наук, жителька Відня. У свої 71 вона продовжує активно працювати, хоча вже на пенсії. Андрі — лікарка. І зараз вона долучилась до соціальної програми допомоги людям, які не мають медичної страховки. В Австрії у такому випадку за медичні послуги вони вимушені платити самостійно. Для багатьох це просто неможливо — для бездомних людей чи біженців без документів. І лише завдяки лікарям-волонтерам вони отримують первинну медичну допомогу.
В Андрі Вільхельм-Міттерекер багатий професійний досвід, але вона не веде сторінок у соцмережах і мало розповідає про свою роботу. Для австрійців бути скромними — це звично. Олені Обухівській вона вперше погодилась дати інтерв’ю та розказати про пережите, про життєві цінності та про війну. Андрі досі не може повірити, що так близько в Європі вбивають людей, руйнують будинки та обстрілюють міста. Що десь регулярно лунає сигнал тривоги, немає світла і триває комендантська година.
Хоч її відповіді достатньо лаконічні, але за словами — глибокі смисли, а за кожним твердженням — сильна життєва позиція, турбота та вболівання за знедолених.
Зараз Олена Обухівська живе в Австрії та бере інтерв’ю у цікавих людей, чия життєва місія важливіша за особисту вигоду. У центрі дискусій — що думають австрійці про війну в Україні та про сучасну європейську геополітику.
Шановна Андрі, розкажіть, будь ласка, хто Ви за професією і чому продовжуєте працювати на пенсії.
Мені 71 рік, я сімейний лікар і вже 18 місяців як на пенсії. Професія для мене надзвичайно важливою складовою, тому що я люблю допомагати людям.
Я відчуваю в собі достатньо сили, щоб працювати за професією та підтримувати тих, хто цього потребує. Отримую задоволення від свого життя. Я вже не подорожую так часто як колись і з особистих причин, і через війну. За життя побачила достатньо світу, багато країн і подорожувала у різних континентах. Зараз я зосереджена на людях і докладаю зусиль у запобіганні війнам. Зараз мені більше подобається читати книги, але я ще не настільки втомилася, щоб залишатися вдома і читати.
У яких соціальних проєктах берете участь?
Лікую в «Амбер Мед» людей без соціального чи медичного страхування, надаю медичну допомогу прямо на вулицях Відня та проводжу первинну діагностику людей, які не мають змоги поїхати до лікаря, у поліклініку чи лікарню.
Який ваш життєвий девіз? Що надихає в роботі?
«Ніколи не забувайте про свою цікавість»! Адже ви не знаєте, що буде далі, кого ви зустрінете. Я з нетерпінням очікую на майбутні події. Мені подобається цей виклик — бути постійно зацікавленою.
Що цінуєте в людях?
Я ціную різноманітність у культурі, мові, традиціях і стилі життя. Ми певною мірою різні, але в той же час ми рівні.
Які екстраординарні випадки чи реальні історії пацієнтів вплинули на вас?
Секрет стійкості. Мене завжди вражає те, як люди можуть виживати за складних політичних та економічних обставин, які перешкоди вони долають, шукають прихисток, щоб залишитися принаймні б у безпеці.
Чи працювали ви в цьому проєкті з українцями?
Так, навесні та влітку 2022 року я працювала з українцями, які приїхали до Відня з дітьми.
Що побажаєте біженцям з України в Австрії?
Знайти комфортне безпечне місце проживання та інтегруватися в австрійські ком’юніті. Ми всі очікуємо, що скоро, дуже скоро закінчиться війна в Україні. Я молюся за мир!
Чи читаєте новини про Україну і що думаєте про ситуацію у світі та в Україні?
Будь-яка війна є руйнівною, але на земній кулі так багато війн і політичних конфліктів! Через це страждають люди. Моя позиція полягає в тому, що всі війни мають бути негайно припинені не лише в Україні, а й у Ємені, Афганістані, Сирії… Що робить мене більш чутливою до війни в Україні, так це те, що вона близько до Австрії, лише за якихось 1000 км.
Я розумію, що біженці — це не вільний вибір, а прагнення врятувати своє життя. І це є природним правом людини.
“The war in Ukraine is close to Austria…”, — said MD Andree Wilhelm-Mitteräcker, who lives in Vienna
The Austrian Andree Wilhelm-Mitteracker, who lives in Vienna, is a unique person. She could now rest, travel or read books. She could even write books. Nevertheless, she chose a different path. Andree decided not to stop working, and even in retirement, she continues her medical practice in order to help people. She helps people in need. She talked to Olena Obukhivska about her life motto, as well as about other people who left their homeland to save the children from the war. Olena now lives in Austria and interviews interesting people whose life mission is more important than their personal benefit. What Austrians think about the war in Ukraine and about contemporary European geopolitics is in the center of discussion.
Dear Andree, tell us who you are by profession and why do you still continue to work, being in retirement.
I am 71 and since 18 months I have been a retired family doctor. The profession is extremely important for me, because I love to work with people.
I still feel strong enough to work in my profession and to help those, who need my support. I enjoy my life by doing so. My travels are limited for my personal reasons as well as because of the war. I have already seen a lot of the world, many countries and travelled globally. Now my focus is on people and on the prevention of wars. I enjoy reading books more now, but I am not so tired yet as to stay only at home and read.
What social projects are you involved now in?
Actually, I treat people without social or medical insurance at Amber Med. I provide medical assistance directly in the streets of Vienna and carry out the initial diagnosis of people, who cannot afford going to the doctor, to the clinic or to hospital.
What is your main life motto? What inspires you at work?
“Never forget your curiosity!” You never know who or what comes next, whom you meet. I look forward to the future and I like this challenge. It is my challenge to be continuously curious.
What do you appreciate in humans?
I appreciate diversity in culture, language, tradition and lifestyle. We are different to some extent, but at the same time, we are equal.
Which extraordinary cases or real stories with your patients influenced you most of all?
The secret of resilience. I am always impressed how people can survive under difficult political and economic circumstances, what obstacles they overcome to stay at least in safety.
Have you been working with the Ukrainians during your social practice?
Yes, in spring and summer 2022 I worked with Ukrainians who came to Vienna with their children.
What would you like to wish refugees from Ukraine in Austria?
I wish refugees from Ukraine to find comfortable safe places to live, to integrate themselves into Austrian communities. We all expect that soon, very soon the war in Ukraine will be over. I pray for peace!
Do you read news about Ukraine and what would you like to comment about the current situation in the world and in Ukraine?
Any war is a most destructive power and unfortunately, there are so many wars and political conflicts on our globe, and all people are suffering. My personal position is that all wars must stop immediately not only in Ukraine but also in Yemen, Afghanistan, Syria and, and, and…What makes me more sensitive about the war in Ukraine is the fact that it is close to Austria, only about 1000 km.
I understand that to be a refugee is not one’s free choice; it is because people want to save their lives and to do so is a human right.
