Витинанка — це паперова дрібничка чи твір мистецтва? Хто сьогодні створює витинанки та хто їх купує? Чи існують витинанки про тіло, любов та кукурудзу? Вікенд поговорив про це з майстринею Наталею Діденко.
Від дитячої гри до справи життя
Перше знайомство Наталі з витинанкою сталося в ранньому дитинстві. Мама навчила її вирізати простенькі симетричні лялечки — хлопчиків, дівчаток чи принцес. Довгий час витинанка залишалася лише вмінням. Ні в школі, ні пізніше в інституті Наталя не будувала на неї жодних планів. Вона навчалася на художника-графіка та сприймала витинанку просто як одну з графічних технік — можливість зобразити щось незвичним способом, але не більше.
Усе змінилося на старших курсах завдяки куратору Василю Корчинському. Він — професійний витинкар, робив виставки та показував студентам свої роботи. Його приклад надихнув Наталю: вона почала більше фантазувати та опановувати це мистецтво професійно.
Дефіцит паперу
Коли витинанка стала основною справою, виникла проблема з матеріалами. Це був кінець 90-х років, і знайти якісний папір, особливо чорний та великих форматів, було майже неможливо.
— Мені подобалася саме чорна витинанка, така класична. Але папір тоді було дістати важко, тим більше чорний папір великих форматів. Я пам’ятаю, що брала цей папір у знайомих фотографів, які робили великі фотографії. Тоді фотопапір у пачці перекладався аркушами чорного паперу — він просто захищав його від світла. Фотографам він був уже непотрібний, а я забирала його в великих кількостях. Він був гарної якості, і саме з нього я тоді різала витинанки, — згадує Наталя.
Як твориться витинанка
Як і будь-який художній твір, витинанка починається з ідеї та пошуків. Спочатку Наталя робить швидкі нариси або скетчі, потім — детальний ескіз. Після цього робота переходить на великий аркуш паперу. Проте навіть на цьому етапі все може змінитися, бо майстриня любить додавати щось нове прямо під час різання.
— Для мене витинанка — це імпровізація. Я не копіюю ескіз один в один. Є загальна ідея, але деталі з’являються буквально під ножем. Буває, роблю повноформатний ескіз — це сира чернетка, яку спочатку вирізаю в повному розмірі, а вже потім, перевіривши все, ріжу начисто. Можна місяць шукати ідею та ще місяць її втілювати. А буває, що натхнення приходить миттєво, і тоді від задуму до готової роботи минає всього кілька днів.
Папір кладуть на спеціальний килимок і ріжуть ножем. Можна використовувати й ножиці, але там зовсім інша технологія та вигляд готової роботи. Найбільший виклик у витанці — тут немає права на помилку. Один необережний зріз може зіпсувати тижневу працю, адже виправити промах неможливо.
— Якщо відріжеш шматок паперу — ти не повернеш його назад. Це не живопис, де можна перефарбувати невдалий момент чи накласти новий шар фарби. Тут ріжеш раз і назавжди. «Сказав як відрізав» — це саме про витинанку. Через одну помилку доводиться переробляти все з нуля.
Але, як не дивно, саме це приносить мені найбільше задоволення. Це гранична концентрація, ти маєш бути в процесі повністю, як еквілібрист під куполом цирку. А в кінці на мене завжди чекає вау-ефект. Я витинаю на зворотньому боці аркуша або по аркушу в складеному вигляді. Тому коли нарешті розгортаєш роботу і перевертаєш її на лицьовий бік, це завжди неочікувано. Дивуєшся: «Невже це зробила я?»
Найулюбленіші роботи та їхні сенси
Натхнення для робіт Наталя знаходить у всьому. Особливе місце в житті мисткині посідає аргентинське танго, яке вона танцює вже більш як десять років.
— Натхнення приходить через світ танцю, кохання та якісь внутрішні осяяння. Наприклад, робота «Танго з заплющеними очима» з’явилася завдяки музиці. У танці буває момент, коли партнерка настільки довіряє партнеру, що заплющує очі. Якщо він впевнено веде і бере на себе відповідальність за безпеку на танцполі, жінка може повністю розслабитися. Саме цей стан я і хотіла передати.
Ще одна знакова робота — «Створення», яка зараз у приватній колекції. Це історія ніби про руки Бога, який створює когось. На витинанці зображений момент, коли саме створення вже відбулося, але душа ще не встигла вселитися в тіло.
Є й іронічні сюжети, як-от «Збір кукурудзи», яку я готувала для мистецького проєкту «Попкорн». Це містичне пояснення того, звідки в українських жінок взялася любов до повітряної кукурудзи. Тут і чаклунство, і побутова магія. Технічно це дуже складна робота з високою деталізацією. Я не люблю пояснювати все до кінця — нехай глядачі самі роздивляються і шукають власні сенси.
Також для мене дуже важлива витинанка «Воля». Це абстракція, у якій проглядають риси українського тризуба. Я створила її у 2023 році в еміграції. Зараз вона знаходиться в Литві, у колекції Національного музею.
Робота з індивідуальними замовленнями
Наталя часто працює з індивідуальними замовленнями. Зазвичай люди просять портрети або сюжети на улюблені теми художниці: танці, тілесність чи філософські образи. Проте часто це не просто копіювання зовнішності, а створення цілої історії за описом, де замовників просять зобразити у незвичному вигляді.
— Бувають замовлення ніби портретні, але не зовсім. Наприклад, одного разу попросили зробити подарунок на річницю весілля для подружжя, яке вирощує власні сади. Я створила такий собі едемський сад з яблуками, де пара закоханих гуляє та обіймається. Це була відсилка до біблійного сюжету про Адама і Єву — технічно дуже складна та цікава композиція.
Запамʼятався художниці випадок з артготелем «Мола Мола» у Львові.
— Мені замовили витинанки для номера під назвою «Французька карусель». Побажання було лише одне: щоб роботи натякали на цю назву. Я мала повну свободу, і тепер ці витинанки прикрашають готельний інтер’єр поруч із великою колекцією сучасного українського мистецтва. Я залюбки беруся за такі речі, про які людина може навіть не мріяти.
Загалом аудиторія Наталі широка: її роботи купують до приватних колекцій у Німеччині, Швейцарії та США. Але більшість шанувальників — це українці. За словами майстрині, це люди з розвиненим інтелектом і смаком, які шукають у мистецтві не просто картинку, а сенси.
Як навчитися витинанці
Сьогодні Наталя не лише створює власні роботи, а й допомагає іншим опанувати це ремесло.
— Я навчаю витинанці вже кілька років. Викладаю в українській онлайн-академії мистецтв Open Art Academy, роблю власні курси та проводжу живі майстер-класи в Україні та за кордоном. Якщо хтось хоче замовити унікальну річ або навчитися створювати її власноруч — я завжди відкрита, — каже художниця.
Сторінка у фейсбуці.
Ютуб-канал мисткині.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Квіти радості. Як ботсад став майстернею художника;
Жупани та балаклави. Як студенти зробили етноколекцію;
Робити магію. Як хімік фотографує Київ;
Сонце українського сходу. Чому треба дивитися картини Лимарєва;
