Пусті шибки, в яких де-не-де видніються клаптики розбитого скла, величні фасади з потьмянілою фарбою, побита цегла стирчить на кутках будівель. Так виглядають покинуті та занедбані будівлі, яких, на жаль, у Києві сотні. Деякі мають багатовікову історію, інші ж будувалися за часів СРСР. Зараз всі вони є невіддільною частиною Києва з легким флером самотності, містичності та особливою естетикою. Вікенд в огляді столичних занедбаних будівель розповідає, як вони виглядають та де їх знайти.
У вересні 2020 року з’явилася Мапа реновації, яку створила команда київських архітекторів, реставраторів, урбаністів і дизайнерів. Вони розробили сайт, де зібрані дані про занедбані будівлі Києва. Там можна знайти історію споруди, архівні документи, фото, з’ясувати, який тип власності будівлі, дізнатися більше про її стиль та архітектора.
Цей проєкт був створений для того, аби охороняти та рятувати архітектурну спадщину столиці. Активісти також борються за те, аби покинутим будівлям присвоювали охоронний статус пам’ятки архітектури або історії.
Ми переглянули Мапу реновації та відібрали вісім цікавих, яскравих та красивих закинутих споруд, які знаходяться поряд з центром міста і ховаються у тих провулках, де точно ходив кожен. Прогулянки по занедбаних будівлях (в адекватному розумінні цього слова) допоможуть не лише краще дослідити столицю та відкрити для себе щось нове, а й зробити багато гарних фото зі старовинними залишками минулих епох.
У матеріалі використані фото з сайту Мапи реновації.
Київський лікеро-горілчаний завод
Адреса: вулиця Кудрявська, 16.
Київський лікеро-горілчаний завод колись мав іншу назву — Казенний винний склад № 1. Побудували його 1896 році, проєктом керував інженер Володимиром Безсмертний, який потім став головним архітектором Києва.
Комплекс заводу займає територію понад 1,7 га, а всі його частини (спиртосховище, очисне відділення, головний корпус, огорожа з в’їзними воротами, котельня з трубою) — розміщені за ланцюжком виробничого процесу. Головна будівля зведена з цегли і пофарбована у теракотовий колір з білими акцентами.
Завод перестав працювати з середини 2000-х років. У 2013-му дах був пошкоджений під час сильного буревію. У 2016 році зіпсовану частину почали демонтувати, але тоді ж, у листопаді, на заводі сталася пожежа. Повністю дах південно-західного крила головного корпусу обвалився у 2019 році.
Вхід на завод зараз зачинений, але споруду можна оглянути зі сторони дороги.
Садиба Мурашка
Адреса: вулиця Мала Житомирська 14А.
Будівля у стилі пізнього класицизму була зведена 1858 році. Жив там відомий на той час іконописець Олександр Мурашко. До речі, довгий час прямо у садибі й була його майстерня. Втім, з приходом радянської влади садибу націоналізували та переобладнали під комунальні квартири. Пізніше з неї зробили Будинок культури сліпих.
У 2008 році садибу Мурашка передали у приватну власність, а мешканців будинку почали виселяти. Будинок планували повністю знести, а на його місці зробити готельно-житловий комплекс.
Але у травні 2009-го Українське товариство охорони пам’яток історії та культури занесло садибу до «Червоної книги культурної спадщини України». Трохи згодом договір купівлі-продажу будинку все ж визнали недійсним і зобов’язали тодішніх власників повернути споруди до комунальної власності міста.
У червні 2013 року у будинку сталася пожежа, а у 2016-му садибу навіть почали реконструювати. Втім, до завершення реставрація так і не дійшла, а садиба потроху продовжує розвалюватися.
Прибутковий будинок Михайла Підгорського
Адреса: вулиця Ярославів Вал, 1.
Будинок Підгорського ще часто називають «Замком барона». Збудований у 1898 році у неоготичному стилі, за час існування маєток встиг змінити близько десяти власників.
Будинок вирізняється з-поміж інших незвичним для столиці стилем: тут і високий шпиль, і виліплені демони, які тримають еркер, і яскраво-червоний колір стін самої будівлі.
Приміщення першого поверху здавали під комерційні заклади, у різні роки там знаходилися кінотеатр, редакція газети, клуб шахматистів та кондитерська. Після 1918 року в будівлі майже 90 років були комунальні квартири, що згубно позначилося на стані особняка.
Зараз власником будинку є підприємець-забудовник та ексдепутат Київради Олександр Лойфенфельд.
Прибутковий будинок дружини купця 1-ї гільдії М. Вольфсон
Адреса: вулиця Богдана Хмельницького, 12-14.
Будинок з’явився у Києві у 1884 році. Будували його у два етапи.
- З 1883 року домовласницею була дружина купця 1-ї гільдії М.А. Вольфсон. Для неї у 1884 році був зведений 3-поверховий Г-подібний житловий будинок з оздобленням у неоренесансних формах. Парадні приміщення виходили на вулицю, а всі інші — у двір. Перший поверх споруди відвели для магазинів.
- У 1910 році будинок оновили: надбудували два поверхи, а поряд, на ділянці №12 звели новий п’ятиповерховий будинок, об’єднавши дві різночасові споруди.
До 1922 року будинок використовували як прибутковий, а на першому поверсі працювали магазини, перукарня та склади міської станції Південно-Західної залізниці, у підвальному приміщенні діяла більярдна.
Після встановлення радянської влади будинок націоналізували і розмістили у лівому крилі філію видавництва «Наркомздрав». У 1960 — 2007 роках у будинку розміщувався відомий кондитерський магазин «Українські ласощі».
Довгий час у будинку мешкали люди, але у 2004 році приміщення визнали аварійним, жителів відселили та планували розпочати реконструкцію. У 2014 році частину квартир зайняли вимушені переселенці зі сходу України.
Ремонтні роботи розпочалися лише у 2015 році, але їх довелося припинити через трагедію. Коли зносили стіни, обвалилися усі міжповерхові покриття з першого по п’ятий поверхи. Під завалами опинилося вісім будівельників, двох з яких так і не вдалося врятувати. Пізніше ці будівельні роботи взагалі визнали незаконними.
А у січні 2018 року у будинку сталася пожежа, загорілися 5-й, 6-й поверхи та дах. За рік покриття даху все ж відремонтували. Зараз створені проєкти реконструкції будинку, втім, до початку самих робіт ще явно далеко.
Зі сторони дороги будинок обтягнутий величезним рекламним полотном, але подивитися на нього можна зсередини, просто звернувши у провулок біля станції метро «Театральна», одразу біля відділення «Укргазбанку».
Стіна дореволюційного будинку
Адреса: провулок Бехтерєвський 8 (4Г, 8Б)
Ця споруда, точніше, те, що від неї залишилося, датується 1890 роком. Будинок біля Свято-Покровського монастиря колись звели на замовлення комерсанта Орлова. Відомо, що його батько був священиком і не дарма обрав для забудови ділянку поблизу такого місця: він хотів влаштувати там музей ікон.
У 1911 році у будинку жив письменник Іван Нечуй-Левицький, а у повоєнні роки там влаштували гуртожиток. На початку 1980-х мешканців розселили через аварійність, а саму споруду планували реставрувати, щоб після реставрації створити в ній музей Нечуя-Левицького.
Але ремонтні роботи так і не завершилися, коли будинок просто розвалився. У 1986 році частині, яка від нього залишилася, присвоїли статус пам’ятки архітектури місцевого значення. На цьому місці збиралися будувати чергову багатоповерхівку, та не склалося — мешканці підняли бунт. Зараз навколо залишків стіни встановлений білий парканчик, поряд — кафе та громадський простір.
Будинок капітана Рутковського
Адреса: вулиця Тургенєвська 19.
Цей будинок звели у 1901 році на замовлення відставного штабс-капітана Петра Рутковського. Офіцер мав амбітні плани, він хотів мати п’ятиповерховий будинок з ефектною баштою.
Зрештою, споруда виявилася трохи скромнішою — лише з трьома поверхами та без башти, але з незвичною скляною стелею. Будинок споруджено з ренесансними стильовими елементами і, що цікаво, жодна з ліпних деталей поясів декору кожного з поверхів не повторюється на інших поверхах.
До революції функціонував як прибутковий будинок, де переважно селилися військові. У 1920-х роках там були комунальні квартири, а вже у 80-х будинок визнали аварійним та відселили всіх мешканців. В 1994 році його занесли до переліку будівель, що можуть бути використані для здійснення дипломатичної діяльності. Він мав шанс стати посольством якоїсь країни, але цього не сталося. У 2006 році будинок передали на баланс комунального підприємства
Станом на 2020 рік будинок в напівзруйнованому стані, без внутрішніх стін та перекриттів. Нещодавно знесли сусідній будинок, на ділянці планують звести новий, а цю споруду хочуть реконструювати та добудувати ще два поверхи.
Садиба Терещенка
Адреса: бульвар Тараса Шевченка 34/15А.
Цю садибу почали споруджувати ще у 1842 році, а перебудували вже у 1875 році. Власне, саме після оновлення будівлі там і поселилася сім’я відомого мецената Терещенка. З 1914 року в особняку містилося Управління Червоного Хреста при арміях Південно-Західного фронту. А у 1917–1918 роках у реквізованому особняку розміщується Генеральний Секретаріат праці УНР.
У 1986 році садиба отримала статус пам’ятки архітектури місцевого значення. Втім, зараз будівля знаходиться у приватній власності, але реконструкція там не ведеться, а сама споруда ніяк не використовується.
Садиба Міллера
Адреса: вулиця Гоголівська 32А.
Садиба Міллера — це невеликий комплекс будівель, який складається з флігеля та прибуткового будинку. Побудували його у 1890-х роках на замовлення німецького підданого купця Бернарда Міллера.
У 1922 році садибу націоналізували більшовики, а будинки почали використовувати як житлові. У 1941 році головний будинок відремонтували та добудували два поверхи у флігелі.
У 1992-му в квартирі на першому поверсі провалилася підлога, а зараз будинок перебуває у аварійному стані. У 2010 році на стіні будинку з’явився мурал «Оптичні ілюзії», який мав привернути увагу до самої споруди та її мешканців.
У 2017 році навіть оголосили тендер на реконструкцію будівлі, але згодом його скасували, тому стан будинку й досі з кожним днем погіршується.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Від розкоші до руїн: історії відомих київських садиб;
Київ на висоті: 10 фотографів, що знімають місто з дронів;
Поколения полукружки: жильцы особенного дома о его прошлом и настоящем;
