Оголені моделі. Де позують та малюють в Києві

Де в Києві малюють оголених людей? Скільки за це платять? Хто частіше позує оголеним — жінки чи чоловіки? Чому треба більше малювати чоловіків? Ілюстраторка та художниця Ірина Вале поділилася з Вікендом досвідом.

Хто організує та малює

Одна з моїх практик — малювання оголеної натури. У Києві багато організаторів таких малювань, а долучитися може кожен охочий.

Найстаріша ініціатива — drink and draw — їм буде 10 років. Це світовий формат: участь платна, в ціну входить вартість напою (пиво, сидр чи щось безалкогольне) й саме малювання. Там роблять короткі замальовки — це коли модель завмирає в одній позі від 30 секунд до 10 хвилин.

Хочете спробувати себе як модель та натурник? Робити це можна навіть без досвіду. Але треба розуміти, як влаштований процес, бо іноді питають: «Як мені встати?». Тобто людина не відчуває тіло й хоче, щоб художники поставили її в позу. А по-хорошому, позування — це творчість моделі. Особливо, коли відбуваються швидкі зміни: лунає сигнал — маєш прийняти іншу позу. Якщо людина не потренувалась, не подивилась референси на пінтересті, як можна ставати, то буде складно.

Зовнішність для моделі неважлива, будь-яка фігура цікава, вік теж не важить. Але спробувати себе моделлю дійсно частіше хочуть молоді й гарні. В цьому є трошки самолюбування. Я люблю нестандартних моделей, це завжди цікаво.

Малювати оголену натуру складніше. Тіло — це база, форма, а зазвичай бачиш складки одягу на тілі, а не саму базу. В художньому інституті вчаться малювати оголену натуру. І там моделі — це як раз бабусі, дідусі, дивні мужчини з вулиці. У нас в інституті позувала вахтерка, яка охороняла гуртожиток. Й зараз прийдеш на перегляд до знайомих, десятиліття пройшло, ти давно випустився, а моделі на малюнках ті самі.

Хто позує

Якщо людина хоче позувати, може звернутися до організаторів у соцмережах. Там буває черга, а буває, терміново треба знайти натуру, а постійні натурники зайняті. Моделям платять, десь 400-800 гривень. Я мала власний досвід позування, бо хотіла спробувати себе з тієї сторони.

По четвергам пан Сергій на Татарці проводить заняття, в нього переважно студенти, дуже тихо, камерно, академічно. Ти стоїш, позуєш, а всі малюють. Ніхто не п’є, не їсть ковбасу (в інших організаторів таке бувало). Мені було комфортно позувати в такій спокійній атмосфері. Хоча фізично це важко. Спробуйте підняти руки й простояти нерухомо хвилин 10-15! А ти ж не просто стоїш, а ще якісь красиві вигини робиш, скрутки. В мене була страшна кріпатура на наступний день.

Двох спроб було достатньо, загалом мені цікавіше малювати, ніж позувати. Ще важливий момент: в одних організаторів можна фотографувати, в інших ні. Зазвичай це обумовлено заздалегідь. Коли я позую, то не хочу, щоб мене фотографували, малювання — це трошки інше.

Абсолютну оголеність я сприймаю нормальною та природньою. Буває, позують в панчохах чи з аксесуарами, часом це виглядає цікавим, а часом сексуалізованим. В художньому інституті, коли студенти вчаться малювати людське тіло, то жіночі моделі зазвичай повністю оголені, а чоловічі — як правило хоча б в трусіках.

Чоловіча натура на малюваннях представлена рідше, досі існує стереотип, що жіноча натура гарніша. На жінок дивляться, любуються, ними надихаються, а чоловіча натура має якісь інші функції виконувати. Я за те, щоб частіше використовувати чоловіків як моделей. Думаю, ми теж можемо розвинути ніжність, щоб споглядати чоловічу натуру.

Хтось каже, що в чоловіків менше пластики й виразності. Але це справа звички, я зараз багато ходжу саме на чоловічу натуру, то відкриваю для себе якісь нові шари. Найчастише ходжу малювати в галерею НʼЮ ART, на Нагірній, 22.