У Києві поруч з монументальними спорудами та величними памʼятниками є такі скульптури, які надають місту особливого шарму та легкості. Киянам та гостям столиці точно знайомі композиції, що увічнили Проню Прокопівну та Голохвастова, архітектора Городецького та злодія Паніковського. Але імʼя того, хто доклав руку до їх створення, згадують нечасто.
Віталій Сівко народився 15 листопада 1953 року на Хмельниччині. У 1988 році закінчив Київський державний художній інститут. Крім роботи скульптором, займався викладацькою діяльністю. Вікенд відібрав пʼять його найвизначніших робіт у столиці.
Памʼятник Ярославу Мудрому
Автором ескізу памʼятника був Іван Кавалерідзе, проте створювали скульптуру вже після його смерті. Бронзовий князь тримає у руках макет Софійського собору, а погляд спрямований у сторону, де власне й стоїть собор. Праворуч від гранітних сходів на камені льодовикового періоду висічено імʼя князя давньоруськими літерами. Памʼятник відкрили у Золотоворітському сквері у 1997 до Дня Києва.
Як і над багатьма іншими роботами, над цією скульптурою Сівко працював не один. Компанію йому склали Микола Білик та Олексій Редько. Усі троє залишили відбитки долонь на тильній частині монумента.
Копія памʼятника, тільки меншого розміру, знаходиться на Андріївському узвозі поряд з музеєм-майстернею Кавалерідзе.
.jpg)
.png){kind=icon}
Цікавий факт: містяни жартівливо називають памʼятник «Чоловік з тортом».
Памʼятник Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову
Проня Прокопівна та Свирид Голохвастов — персонажі пʼєси «За двома зайцями» Михайла Старицького. А от прототипами скульптурного втілення стали Маргарита Криніцина та Олег Борисов, які зіграли головні ролі у знаменитій кіноекранізації твору. Проте автори памʼятника зробили Проню привабливішою, ніж у фільмі — з тонкою талією та стрункою ніжкою, що виглядає з-під спідниці. До речі, Криніцина навіть була на відкритті памʼятника.
Скульптура має багато символічних деталей: персні та браслети на руках Проні, ножиці біля ніг Голохвастова натякають на його справжнє походження, на спині жениха — жук-олень та багато інших. Скульптура встановлена біля Андріївської церкви, де, за сюжетом фільму, відбувається невдале вінчання Проні та Свирида. Її відкрили 23 серпня 1999 року.
Іронічно, що саме сцена сватання, яка мала передувати весіллю за розрахунком, стала дуже популярною серед молодят.
Цей памʼятник, як і ще кілька серед найпримітніших київських, Сівко робив разом з колегою Володимиром Щуром.
Цікавий факт: серед туристів та киян є кілька забобонів, повʼязаних з памʼятником:
Щоб мати міцну та щасливу сімʼю, треба доторкнутися до жука на спині Свирида Петровича.
Щоб дівчина знайшла вдалу пару, потерти перстень на вказівному пальці лівої руки Проні Прокопівни.
Щоб мати щастя у житті — потерти носи Проні та Свирида.
Памʼятник Владиславу Городецькому
Архітектор Владислав Городецкий жив і працював у Києві, створив проєкти багатьох споруд, зокрема, Будинок з химерами, Національний художній музей, Караїмська кенаса, Миколаївський костьол. Він умів дивувати сучасників: Городецький вважався ексцентричним франтом, який то прогулювався містом з папугою на плечі, то мчав вулицями столиці на автомобілі, які тоді були неабиякою новацією.
Сівко та Щур виконали памʼятник у стилі паркової скульптури, які встановлюють не на постаменті, а на одному рівні з землею. Завдяки цьому здається, нібито Городецький прогулювався Пасажем, зазирнув у кавʼярню й затримався на філіжанку напою. До речі, у чашці навіть видно бронзову кавову пінку. Архітектор вишукано вбраний, за модою того часу: у сюртуку, жилетці, краватці та модному капелюсі. Спершу автори хотіли «вдягти» митця у пальто, аби він виглядав респектабельніше. Проте від цього фігура Городецького обважніла, тож йому довелося вбратися у літню одежу.
Епоха, у якій жив архітектор, відбилася у деталях: круглий стіл на трьох вигнутих ніжках, віденські стільці, на одному з яких сидить сам Городецький, а на інший можна сісти і скласти йому компанію.
Цікавий факт: на столику лежить книга з назвою «В. Городецький. У джунглях Африки. Щоденник мисливця». У цьому виданні архітектор описав власні пригоди в Африці — він багато років мріяв потрапити на сафарі, і коли здійснив мрію, розповів про це у записках.
Памʼятник Паніковському
Ще одна скульптура, персонаж якої походить з літератури та втілює в бронзі актора, що зіграв його в кіно. Михайло Паніковський — злодій та шахрай з «Золотого теля» Ільфа та Петрова, його образ на екрані втілив Зиновій Гердт, що став прототипом скульптурного образу. Памʼятник знаходиться неподалік від перехрестя Хрещатика та Прорізної, де, за текстом роману, він «працював»: вдавав сліпого та ошукував перехожих. З нагрудної кишені визирає носова хустинка з написом «Небаба» — це прізвище городового, якому Паніковський щодня давав хабаря, аби його не заарештовували київські поліцаї.
Псевдосліпий тримає ліву руку так, наче нишпорить у кишені перехожого, а у правій має паличку, яку полюбляють красти вандали. Лівою ногою він поспішає наступити на монету, щоб ніхто її не забрав, а у кишені — ложечка на ланцюжку.
Деякі вважають, що памʼятник допомагає притягнути фінансовий успіх. За однією версією, треба доторкнутися до лівого черевика Паніковського, за іншою — кинути біля нього монету та загадати бажання.
Цікавий факт: на підошві лівого черевика вибита дуля, її можна побачити за допомогою дзеркальця.
Памʼятник княгині Ользі
Памʼятник княгині Ольги — частина скульптурної групи, до якої входять монументи Андрію Первозваному й Кирилу та Мефодію. Урочисто відкрили комплекс у 1911-му, за 42 роки до народження Сівка. Серед авторів скульптури був Іван Кавалерідзе. Але вже за рік — у 1919 році — вандали скинули скульптуру княгині, вона розсипалася на уламки. На постаменті встановили бюст Шевченка. Десятиліття потому памʼятник остаточно демонтували.
У 1996 році памʼятник вирішили відновити, серед авторів реконструкції був Віталій Сівко. За основу взяли проєкт Кавалерідзе, проте скульптори надали Ользі більшої монументальності. Концепція всього комплексу символізує єднання держави, науки та релігії.
Цікавий факт: варіант реконструкції скульптури, який запропонував Сівко з Миколою Біликом, задовольнив комісію, що до цього відхилила кілька проєктів інших авторів.
Читайте також: Памятник Шевченко: вместо княгини и императора;
Ноги, трости и носы. Что крадут у киевских памятников;
Вопреки Москве и Чернобылю: знаковые работы архитектора Жарикова;
Президент, актер и опер: 5 работ скульптора Чепелика в Киеве;
Верховная Рада и дома-торты: чем запомнился архитектор Заболотный;
Від особняків до хмарочосів: 8 архітекторів, які будували Київ;
