Мармурові, вогняні та вухаті: де мешкають медузи в Києві

А ви знали, що в самому центрі Києва мешкає купа красивих та небезпечних істот? «Стережися желеподібного організму східного Середземномор’я», — нагадує музей медуз на Хрещатику. Вікенд побував у музеї і розповідає, що там класно, а що — не дуже.

Ходиш залами, спостерігаєш плавні рухи красунь за склом і все одно трохи побоюєшся. Відволікає вивчення подробиць про життя істот. У музеї мешкають медузи з прикольними назвами:

Мармурові

Вогняні

Кубомедузи

Гарматне ядро

Морська кропива

Корнерот

Спочатку всі вони здаються дуже схожими. Але вже за кілька хвилин починаєш розумітися на сортах желеподібних і трохи їх розрізняти. Відмінності точно є. Одні медузи з віком покриваються плямами, інші все життя проводять догори дриґом. У деяких поверхня нагадує капелюшки мухоморів, в інших — гамбургер. Кажуть, що існують навіть схожі на голову Горгони. Проте ми не бачили.

Цікаві факти:

У середньому медузи живуть один рік.

Зазвичай харчуються планктоном, рибою, ракоподібними. Буває, їдять інших медуз.

Людина отримує опіки при контакті з ними.

Практично всі вони кусючі, а деякі можуть навіть паралізувати або вбити.

Найпоширеніший вид — Вухата Аурелія. Коли мало їжі, вона може зменшитись до 1/10 звичного розміру, щоб вижити.

Є такий вид медуз, який не боїться нікого в океані, крім шкіряних черепах.

А загалом медузи часто стають їжею для великих риб та морських птахів.

Розміри медуз різні. Бувають з куполами 20-30 см, а бувають і метрові. Довжина щупалець у деяких — по 5 метрів.

Певні види рибок та рачків майже все життя ховаються всередині куполів медуз від ворогів.

Деякі жителі південно-східної Азії вважають медуз делікатесами. Їдять їх сирими, як салат.

Традиційна китайська медицина використовує вогняних медуз як ліки проти артритів, астми, виразок та інших хвороб.

Медузи у сучасному світі

У 2006 році в США медузи закупорили вихід охолоджувальної води з атомної станції. Виробництво енергії на станції впало на 60%.

У Північній Ірландії у 2007 році медузи вбили 100 000 штучно вирощених риб лосося.

В Омані у 2003 році 300 тонн медуз пошкодили екрани для забору води. Після цього обсяги опріснення води в країні впали вдвоє.

У Японії у 2009 році затонув 10-тонний траулер після того, як екіпаж намагався витягти сітку, наповнену медузами Номурі.

У музею медуз та океанаріуму на Дарниці — ті самі власники. Однак здається, що про перший знає купа народу, а про другий — лише жителі лівого берега. І не дивно: музею пощастило відхопити приміщення на Хрещатику, в самому центрі міста.

Чим музей медуз відрізняється від океанаріума:

Гучна музика. Настільки гучна, що десь за півгодини з’являється бажання покинути це місце. В океанаріумі — настільки тихо і спокійно, що на якийсь час випадаєш з реальності.

Відсутній гардероб. У теплий сезон не звертаєш уваги. А коли холодно, геть незручно буде телепатися залами у верхньому одязі.

Зали тісні. Дуже тісні. В океанаріумі теж не розгуляєшся, але тут особливо помітно, наскільки дорогий квадратний метр в Києві.

Людей багато. Причому в океанаріумі купа родин з дітьми, а в музеї — груп підлітків. Вони нудьгують, штовхаються і знімають відео для інстаграму або тіктоку.

Цікаво, що музей не дуже дотримується власних правил і закриває очі на те, як ці правила порушують відвідувачі. Хоча там чітко сказано, що в музеї потрібно дотримуватися тиші. Серед інших заборон: не можна приходити зі зброєю і тваринами, їжею та напоями. Також правила чомусь забороняють відеозйомку, однак відосики знімають тут навіть карапузи, які ледь-ледь можуть втримати мамин смартфон. Тож заборона виглядає дивною.

Порада від Вікенду: краще приходьте в будні зранку і не розраховуйте провести тут багато часу. Якщо сподобаються медузи, обов’язково завітайте ще в океанаріум.