Монстера та цибуля в чарці: як киянка відновила колекцію рослин

Фото надані героїнею матеріалу.
Натискайте на фото у статті, щоб збільшити.

Де роздають «зелену гуманітарку»? Яка домашня рослина може коштувати 15 тисяч гривень? Як подружити рослини й котів? Збирачка екзотичних рослин Тетяна Коноваленко розповіла Вікенду про свою першу й другу колекції та дала поради початківцям.

Тетяна Коноваленко — колекціонерка екзотичних рослин, авторка статей, копірайтерка, колекціонерка екзотичних рослин та учасниця plant-спільноти України.

— З чого починалася ваша любов до рослин?

— Якщо переглянути дитячі фото, то навколо мене завжди була природа, а вдома оточували мамині пеларгонії. Пристрасть до природи тягнеться у нас через весь рід.

По батьковій лінії дідусь малював картини або робив їх із сухоцвітів, прабабуся була травницею та знала кожну билинку. По маминій лінії у бабусі завжди були квіти, які вона залюбки доглядала, а репресований прадід працював вчителем у школі, на території якої розбив свій перший сад.

Мої батьки поєднували у собі любов до природи, рослин, тварин, подорожей. Батько має колекцію сортових троянд, а мама, окрім купи садових квітів, завжди має й кімнатні. У такому поєднанні просто неможливо залишитися осторонь любові до прекрасного.

— Розкажіть про вашу київську колекцію. Як довго ви її збирали? Які рослини в ній були?

— Більшість рослин були покупні, декілька подарованих. Скажу чесно, що дарувати рослини насправді цікава ідея, але треба чітко розуміти, чи людина впорається з доглядом. Якщо має колекцію, то важливо знати, які саме рослини збирає. Подарувати колекціонеру кактусів вологолюбну бегонію чи пілею — це як тенісисту подарувати футбольний м’яч.

У початковій колекції, ще у 2011 році, були здебільшого фаленопсиси, квітучі антуріуми, кілька пальм, фікус Ginseng Retusa, який ще називають бонсаєм або женьшенем за зовнішню схожість до цих рослин. Не можу назвати колекцію того часу великою, та й розуміння своїх уподобань приходило поступово.

У 2015-му я мала приблизно 30-40 рослин, а на початок повномасштабної війни їх було вже близько 100. Здебільшого — роду ароїдних. Зрозуміла, що найбільше люблю листяні. А квітучі рослини приносять втіху в живій природі, хоча й тут маю винятки. Де б я не була, на моєму обідньому столі завжди будуть сезонні зрізні квіти. Це про затишок, гармонію, гедонізм.

— Коли ви поїхали в Києва? Коли дізналися, що колекція не вижила?

— 24-го лютого я відмовилася їхати з дому. Не хотіла залишати домівку поспіхом. Клеїла скотч на вікна, ходила по магазинах і спостерігала, як пустіє Київ.

25-го я опинилася в ситуації, що не могла не виїжджати. Одразу розуміла, що колекція загине, оскільки доглядати її не було кому, та й не уявляла, як просити доглянути рослини під час війни. Головним на той момент було забрати кицьку та якісь речі.

Уже після деокупації Київської області додому потрапили рідні. За цей час усі рослини загинули, окрім кількох. Причом серед них була та, яку часто згадувала й думала, що треба було забрати хоча б її. Моя красунька аглаонема приїхала потріпана, але жива.

— Коли і як почали збирати квіти в Хмельницькому? Як поповнювали колекцію?

— Десь до середини квітня я взагалі не могла дивитися на кімнатні рослини. Тоді думала, що більше ніколи й нічого не куплю та доглядати не буду. Не заходила на сторінки власників колекцій та повністю зосередилась на інформаційному спротиві та донатах.

Наче рослин і не хотіла, але посадила на кухні цибулю в чарочки, а коли у кінці березня почали продавати пророщені незабудки, принесла одну й собі. Поступово, разом із весною, зрозуміла, що починати спочатку нормально й важливо.

Тоді придбала перші рослини, а до них продавець поклала ще стільки ж, бо знала мене й мою історію. На той час спільнота колекціонерів також почала ділитися рослинами з тими, хто втратив усе. Ми розуміли, що чекати перемоги, а потім відновлювати колекцію — це відкладати життя на потім. Так поступово я отримувала «зелену гуманітарку», багато купувала й поступово усі підвіконня наповнилися новим життям.

— Ви проводили в Хмельницькому захід для квіткарів. Розкажіть про нього.

— Про захід я почала думати ще на початку відновлення колекції. Була на одному з Plant Swap* у Києві, та й у принципі обожнюю різноманітні фестивалі, виставки, ярмарки. А ще хотілося знайти однодумців та трохи порухати місто.

*Plant swap — це зустріч для обміну рослинами. На зустрічі однодумці можуть обміняти, продати або й просто віддати живці, рослини, які у них в надлишку чи набридли, знайти нові екземпляри, супутні товари.

Я чула фрази «не на часі», не могла знайти тих, хто готовий взяти участь. Мені казали, що знайти безплатну локацію нереально, нагадували, що йде війна. Влітку з моєї ідеї нічого не вийшло, але восени я почала спроби наново. Отож, від ідеї до її реалізації пройшло понад 6 місяців.

Але все вийшло. Захід додав впевненості у власних силах, допоміг зустріти та об’єднати однодумців. Я не просто знайшла локацію: вона була у оранжереї в самому центрі міста! Також моєю ідеєю зацікавилися місцеві новини, що допомогло зібрати людей різних поколінь та інтересів. Ну й головне, мені вдалося нагадати, що жити та рухатися далі — на часі завжди.

— У Хмельницькому ви намагалися відтворити колекцію, як була в Києві, чи збирали щось принципово нове?

— З часом цікавість до нових видів та сортів росте. Єдине, що змінилося, — почала прискіпливіше ставитися до того, що купую. Для мене цінна не рідкісність сорту чи вартість, а чи тішить мене ця рослина, чи подобається візуально, чи моя вона за внутрішніми відчуттями.

— Які рослини у вас зараз є? Які найбільш рідкісні і які найбільш знакові для вас?

— Наразі у мене понад 100-150 рослин. Якщо чесно, я їх не рахую, адже справа не в кількості. Найбільше рослин сімейства ароїдних, є трохи марантових, бегоній, хой.

Серед ароїдних обожнюю сортовий Syngonium Grey Ghost, яскравий Philodendron Prince of Orange, ажурну Monstera Adansonii Indonesian Form. Не можу назвати їх рідкісними, але для мене кожна улюблена.

Маю в колекції бегонію, яка при певному освітленні відливає синім металіком, ще одна прикрашена малиновими горошинами. Також є й та, що має шипи. Природа дивовижна, і я люблю щось незвичне, іншопланетне.

Та найціннішою рослиною для мене є Aglaonema Modestum Schott, яка пережила війну. Вона досить проста по сорту, але це не применшує її значущості. Також маю мацьоньку дорогоцінної орхідеї, яку придбала цього літа, коли приїздила на три тижні до батьків. Не маючи умов, я тримала її у півлітровій банці, їздила із нею потягом в Київ та за місто. Вона тепер мені як рідна.

— Які рослини найвередливіші, а які найпростіші у догляді?

— Усе досить умовно, можу казати лише з власного досвіду. Для мене, мабуть, найвередливіші таки алоказії. Достатньо трохи перелити чи пересушити рослини цього виду, як це одразу ж позначається на листі. Воно починає псуватися, втрачати вигляд, зрештою просто жовтіє та всихає.

Найлегшими є епіпремнуми, ліани філодендронів, сингоніуми, хойї. Для мене досить легкі тросникові бегонії. Ті ж марантові легкі, якщо у вас вологість від 50-60%, інакше вони матимуть пожухлості на листі та не дуже естетичний вигляд.

Вдячні й прості каучуконосні фікуси elastica. Якщо хочеться більш нестандартного забарвлення та сортового красеня, то фікус shivereana moonshine. Особливої різниці у догляді не помітила.

— Ви збираєте екзотичні рослини? Чому саме їх? Які ціни на такі рослини?

— Це просто: саме екзоти можуть потішити тими барвами листя та різноманіттям видів і сортів рослин. Україна прекрасна, але ми не тропічна країна та не маємо таких рослин.

Навіть елементарний фікус elastica, про який згадувала раніше, родом з Індонезії, Індії. Ті ж бегонії походять із тропічних лісів Південної Америки, Азії, Африки. Родина марантових, знову таки, болотяні ліси Центральної та Південної Америки.

Щодо цінового діапазону важко судити. Це може і 100 гривень за живець, і тисячі євро, якщо рослина рідкісна та унікальна. Як і на будь-якому ринку послуг чи товарів, у рослин також є тенденція здороження і падіння у ціні. Це залежить від трендів та від того, наскільки рослина унікальна на певному ринку.

Для прикладу, ще у році 2020-му за Syngonium Red Spot Tricolor просили 10-15 тисяч гривень. Зараз його живець можна придбати за 250-1000 гривень. Усе залежить й від генетики рослини, її зовнішнього вигляду, потенціалу.

Поради новачкам

Не купувати єдинорога. Зазвичай, коли ми тільки починаємо цікавитися кімнатними рослинами, то обираємо за те, який вони мають вигляд, а не за логікою. Перш за все, треба почитати про умови утримання рослини, що сподобалася. Зрозуміти, чи можеш відтворити їх у своєму житлі. На жаль, ми не знаємо, якими будуть осінь та зима, треба враховувати блекаути.

Не залюблювати. Бо спочатку хочеться весь час заглядати до новеньких, дати ще водички, ще добрив, ще краще, ще густіше. Зазвичай така гіперопіка тільки шкодить. Рослини досить самодостатні. Насолоджуйтесь спогляданням краси.

Не заливати. Часто власники вважать, що краще більше води, аніж менше. Насправді все якраз навпаки. Тому врегулювати полив дуже важливо.

Не купувати горщики на виріст. Через вологий ґрунт рослина вбирає у корені необхідну воду, поживні елементи. Якщо горщик розміром з відро, а рослина тонка, як олівець, то вона просто згниє. Обирай горщик на 1-2 сантиметри більше кореневої системи. Від себе порекомендую прозорі горщики — це дуже зручно, бо бачиш кореневу.

Не купувати дешеві ґрунти. Краще приділити час вивченню інформації про субстрати та зробити свою суміш з якісних компонентів. Адже ґрунт для рослини — як їжа для людини.

Не забувати про карантин та огляд. Рослини живі, а отже й мають схильність до хвороб, а різноманітні шкідники ще ті ласуни екзотики. Нові рослини тримай 2-3 тижні окремо від інших. Колекцію хоча б раз на тиждень оглядай на предмет комах, перевіряй, чи все добре із листям, зовнішнім станом. Не треба це робити фанатично, процес має бути у втіху.

Не лінуватися. Читай, шукай інформацію на іноземних ресурсах. Як не крути, наші колекціонери підлаштовують екзотичні рослини під свої умови. У кожного вони різні. Це як материнство — немає єдино правильних рішень і порад, є досвід відповідно до своєї колекції, умов, ситуацій, знань. Тому вивчення різних ресурсів ніколи не завадить.

Насолоджуватися. Адже кімнатні рослини та природа — це не лише про красу, а й про ментальне здоров’я, рівновагу, зменшення стресу. У своєму блозі в інстаграмі намагаюся приділяти увагу екотерапії, роблю спільні дописи із психологами. Пояснюю як це працює, адже під час війни тема збереження психологічного здоров’я надзвичайно важлива.

— Поради для власника колекції рослин — що робити, коли треба на якийсь час поїхати? Як зберегти колекцію?

Є багато варіацій, щоб зберегти колекцію під час запланованих подорожей. Найголовніше — світло, вологість, тепло.

Коли їду, то найвередливіших ставлю у теплички з пластикових боксів. 100% вологості, й за місяць нічого страшного не відбудеться. Головне перед від’їздом трохи полити ґрунт і гарно все попшикати водою, не лишати бокс на сонці.

Якщо рослини габаритні й у тепличці їх нереально розмістити, можна поставити горщик у бокс із водою на дні або зробити ґнотовий полив чи придбати кашпо з автополивом. Можна й зробити крапельний полив. А найліпший спосіб — попросити друзів із рослинами час від часу доглядати ваші джунглі, а найменших і найулюбленіших все ж розмістити у боксах.

— Домашні рослини та котики — як зберегти рівновагу?

— У мене в цьому плані ідеальна історія. Моя кицька приходить до мене лише коли пересаджую рослини чи живцюю. Але їй цікаво, чим займаюся саме я, а не мої зелені. Але дійсно багато хто з власників жаліються на викопану землю, перекинуті горщики, поїдені рослини.

Важливо контролювати, щоб улюбленець не їв рослину. Ті самі ароїдні мають отруйний сік. Якщо тваринка цікавиться зеленню, варто запропонувати їй траву для котів, купувати пророщений овес потурбуватися про обмеження контакту з небезпечними екземплярами та розмістити ближче до котика неотруйні сорти.

Щодо перевернутих кашпо та викопаної землі історія трохи складніша. Знаю, що купують й аромаолії, спеціальні сіточки, що закривають ґрунт, важкі бетонні кашпо. Часто лишають простір на підвіконні, де буде місце відпочинку для пухнастика. Домовлятися, шукати компроміси й генерувати ідеї, адже улюбленець — частина сім’ї, з його інтересами треба також рахуватися.