Конопля, кавун та насіннєві бомби: як стати ботанічним хуліганом

Конопля, кавун та насіннєві бомби: як стати ботанічним хуліганом

Несподіваний гарбуз серед клумби. Кабачок у хащах. Трава та квіти там, де у комунальників була б суха земля. У Києві діють ботанічні хулігани. Хто вони, чому так чинять та як до них приєднатися? Про це Вікенду розповіла біологиня та наукова популяризаторка Дар’я Озерна.

Вважаєш себе ботанічною хуліганкою?

— Поки ні, я ще мало втілила й не робила особливих ботанічних пранків. Наші комунальники дуже вправно нищать все живе й не мають почуттів гумору та прекрасного.

Чому йдеш проти системи?

— Система не те що не порається зі своїми задачами з озеленення та благоустрою, а псує все, чого торкається. Косить, обпилює… На додачу, багато площ просто занедбані й буцімто нічийні. А там могли бути багаторічні квіти чи дерева.

Є навіть термін guerilla gardening — партизанське садівництво. Такі люди розкидають насіннєві бомби й просто насіння, і потім воно виростає на закинутих будинках чи ділянках.

Робиш це відкрито чи таємно?

— Сію та поливаю квіти, лікую дерева відкрито. Сподіваюся, люди будуть долучатися. Чи хоча б сподіваюся, що приїде поліція, буде скандал, автозак, звинувачення в закладках. Але поки глухо. Нікого не цікавить, чому я копирсаюся в бур’янах у темряві.

Розкажи трохи про приклади своїх «ботанічних хуліганств» — вдалі й не дуже.

— Навесні 2022-го я обкопала всі дерева на вулиці Братській і посіяла там газонну траву. Звісно, на початку травня її скосили під корінь, потім затоптали собачими лапками та каками, закидали людськими недопалками. Та навесні 2023-го я побачила, що частина кущів таки жива й росте — клаптиками, не газоном. Але хоча б так.

Навесні 2021 року ми спільнокоштом лікували дві липи біля будинку: вони потерпали від засолення ґрунту хлором і ущільнення землі внаслідок витоптування. Лікував дерева арборист Володя Ветроградський. Ми не завершили всіх робіт: треба було ще промити корені й засипати новий ґрунт, зробити огорожу. Але Володя провів те літо в Стрійському парку — рятував дерева після буревію. А потім було 24.02.2022, і ми решту спільнокошту — 20 тисяч — переказали фонду «Повернись живим» і подільській ТрО.

Липи досі живі, квітнуть і мають кращий вигляд. А тоді, коли ми їх полікували, комунальники хотіли викликати поліцію, волали, що я знищила їхню підзвітну власність! Волали через кілька тижнів після лікування, коли вийшов сюжет у кількох медіа й комунальникам про це розповіли. Я їм нагадала, скільки всього вони знищили, й назвала закляття — ім’я нашого арбориста. Його всі знають, тому замовкли.

Улітку 2022-го я самотужки спробувала полікувати ще одну липу на нашій вулиці — вона зараз здоровіша, ніж торік. Нікому й діла не було, коли я з нею возилася.

Також навесні 2021 року ми з партнером посадили дикий виноград, бузок, пікаранту й живопліт з граба уздовж паркану спортивного майданчика 19 гімназії на Верхньому Валу. Той майданчик у нас має кодову назву Гуантанамо — сітка, асфальт, спека, дим, за сіткою на сонці — сумні діти. Щось ми купили, виноград накопали на Замковій горі, по вечорах приїздили машиною та поливали з баклажок. Написали в місцевій спільноті «Подоляночка», сказали тутешній вчительці, попросили двірника школи не чіпати рослини. Наприкінці травня він викопав, поламав і викинув у смітник всі саджанці. Його тоді побили перехожі, директорка школи перепрошувала й навіть пропонувала компенсувати витрати та звільнити двірника. Він ще й матюкався цілими днями, коли працював. Звільнили тільки ту директорку, і те не через рослини. Майданчик так і залишився Гуантанамо.

Цього року я посіяла фацелію в кількох занедбаних протипаркувальних клумбах у нашому кварталі, потім ще посадила там розсаду чорнобривців. Яку, можна сказати, вкрала в іншій такій клумбі — вони все одно росли надто густо. Ще пересадила туди врятований від смерті ялівець із сусіднього кварталу — магазин, який його насадив в протипаркувальні клумбочки, закрився, ніхто не поливав той ялівець, і з 10 кущів вижив один. Його я забрала ближче до себе й поливу. Поливаю вечорами водою з бювету, і долучила сусіда до цього діла. Він каже, що йому раз дякували за небайдужість. Зі мною кілька разів віталися собачники.

Біля кав’ярні в нашому будинку я зробила кілька років тому мікроклумбу — підняла бордюр шматком плексигласу, насипала ґрунт, посадила барвінок, мальву та м’яту. Але рослини регулярно потерпають то від собачої сечі, то від людських рук.

Друзі, знайомі хочуть приєднуватися до твоїх хуліганств? Треба докласти зусилля, щоб затягти їх у цю спільноту? Чи ти волієш бути одиначкою?

— Люди хочуть, щоб були квіти й зелень, але все складніше, ніж розкидати насіння чи навіть — насіннєві бомби. У нас надто тверда, затоптана й засолена земля; надто спекотно, аби щось росло геть само собою, і проросло, попри сміття й посуху. Рослинам потрібен догляд. Принаймні, в Києві. Може, у Львові чи де частіше дощить, а люди цінують красу, достатньо розкидати насіння містом навесні й потім насолоджуватися все літо.

Якось написала пост у місцевій спільноті, що готова роздати насіння охочим посіяти медоносні рослини та газонну траву. Одна кав’ярня відгукнулася, що готова стати нашим шинком «Три мітли» (шинок, де зустрічалися члени Ордену Фенікса в Гаррі Поттері), тобто взяти в мене насіння й роздати охочим, які будуть підходити. Сьогодні написала під тим дописом, ну що, які успіхи? Поки анічичирк.

З цікавого — бачила кавун під липою, не раз бачила картоплю на клумбах в Києві та у Львові.

Дехто вже каже: теж хочу стати ботанічним хуліганом. І питає, що робити, з чого починати?

Чи поливають насіння? Обов’язково. У нашому кліматі воно інакше не виросте уперше. Хіба потім, наступного сезону, частина самосіву може вижити. Але поливати й прибирати бур’яни та недопалки треба.

Чи кидають насіння без замочування? Чорнобривці, календулу, газонну траву можна сіять просто так. Але якщо ви хочете виростити кукурудзу чи гарбуз, краще виростити малу рослинку в стаканчику й пересадити.

У який період закидають насіння? Бажано у квітні, коли уже тепло, але ще дощі. У спеку нічого не виживе або не встигне вирости.

Насіння яких рослин закидають найчастіше? Садити варто щось посухостійке та непримхливе, та бажано квітуче, щоб було що їсти джмелям і бджолам. Чорнобривці, календулу, гірчицю, фацелію, коріандр, кріп.

Яке найекзотичніше насіння закидали? Посіяла зібране в степу насіння (сокирки, ковила, татарське зілля, реп’яхи), але все загинуло під ногами будівельників.

Наразі мій топ — конопля. Насіння залишилося після зими, годувала птахів. Торік виріс соняшник під деревом (на обкладинці статті), яке лікувала й засіяла травою. Якось на балконі виріс гарбуз — так само проросла насінина з пташиного столу.

Поради початківцям

Збирайте насіння та купуйте гуртовими партіями (на стаканчики на ринку).

Зробіть насіннєві бомби та розкидуйте їх взимку та рано навесні. Відмічайте десь, куди влучили.

Навесні, коли ще дощить і не вилізли бур’яни з комунальниками, посійте насіння під ґрунт. Якщо не закопати, з’їдять голуби.

Оберіть ділянку для гарантованих квітів десь поруч із будинком, але достатньо занедбану, не біля дороги, яку важко косити, і не в куті. По кутах у туалет ходять люди.

Так само протипаркувальні тумби часто стають туалетом для людей. Вони думають, так не смердить (помиляються), а рослини гинуть.

Виходите з дому — беріть 1,5-літрову пляшку й поливайте свою рослинку. Потім пляшку сплющуйте (щоб не викидати й щоб не займала місце). І так щоразу, коли виходите з дому.

Сподобалася стаття? Подякуй автору!

   

Читайте також: Щоб не зварилися: як доглядати за рослинами у спеку;

Варення, борщ та маршмелоу: їстівні рослини Києва та що з них готувати;

Краса без заморочок: лайфхаки квітучого балкона;

Для салату та краси: як облаштувати мінісад на балконі;

Київська ботаніка: тест про столичні рослини.