Рогаті сусідки. Чи добре козам жити у Києві

Кози в центрі столиці. Фото ТСН.ua

Кози пасуться біля Золотих воріт, скачуть по іржавих російських танках на Софійській площі. Чи добре жити козам у Києві? Вікенд спитав киян і науковців.

Анатолій Подобайло, завідувач кафедри екології та зоології університету Шевченка, вважає, що козам є місце в місті.

— Кози на ДВРЗ, в Жулянах, біля Голосіївського парку — це нормально. І на Подолі біля фунікулера — нормально, а там, де їм немає що їсти, — ненормально. Їм погано там, де площа з природною рослинністю невелика й багато асфальту. Тобто все залежить від умов.

Для міста погано тим, що кози можуть псувати клумби у скверах і парках, сади, де все висаджують з естетичною метою. Але там, де рослинність підтримує не естетику, а екологічний баланс, кози не надто зашкодять. Це залежить від чисельності, бо може статись перевипас. Але в місті стільки кіз не тримають.

Не бачу особливих проблем зі здоров’ям кіз від накопичення важких металів. Кози настільки довго не живуть, щоб це встигло вплинути на їхній стан здоров’я. Що стосується людей, тут уже треба думати, пити це молоко чи ні. Це як із питанням води: брати її з бюветів чи з Дніпра?

*Коза на Контрактовій площі. Фото: Надія Антонець*

Навіть питання кормів для кіз в Києві не є критичним. Комунальники скошують траву — зібрав, висушив, в копичку склав і годуй. Аби сила в господарів була.

Тримати кіз на балконах житлових будинків негуманно стосовно сусідів, бо запах точно буде. Чи гуманно це стосовно кіз? Балкон не набагато менший, ніж стійло в якому-небудь хліві.

Звісно, десь на хуторі козам буде краще, ніж в Києві. Але все-таки немає нічого поганого в тому, що мешканці Києва тримають у приватних будинках кіз.

Єдина умова — якщо господарі самі козине молоко споживають, а не перепродують. Бо все-таки молоко міської кози накопичує забруднювачі з атмосфери великого міста. Забруднювачі потрапляють в ґрунт, а з ґрунту — в рослинність, на це треба зважати.

Я живу біля Жулян, ще зі студентських часів бачив, що місцеві тримали тут кіз. Якщо сам їхнє молоко споживаєш, не бачу проблем. Але буває, перепродують під маркою якогось екологічно чистого, з Волині, скажімо. Таке обурює.

Еколог Богдан Попов бачить сумним життя кіз Києві.

— Можу уявити, що адміністрація такого парку, як Голосіївській, Нивки чи Сирецький дендропарк тримає стадо кіз чи овець та використовує його для контролю травʼянистої рослинності. Але все має відбуватися чітко за планом, із забезпеченням потреб тварин. А це потребує приміщень для нічного та зимового утримання, зимових кормів, ветеринарії.

Можна тримати кіз у приватному секторі великого міста, десь коло ліса, якщо такі місця ще залишилися. Але стихійне індивідуальне утримання кіз у межах багатоповерхової забудови — погана ідея. Кози можуть нести шкоду рослинності, якщо випас безконтрольний. У цілому ідея тримати кіз в місті мені не дуже подобається. Це стадні тварини, їм поодинці й навіть удвох-утрьох досить сумно.

Василь Туринський, професор кафедри технологій у тваринництві НУБіП, обурений козами на балконах.

— Козам нормально жити там, де для них збудовані інноваційний, високотехнологічні хліви, де господарі дотримуються гігієнічних вимог утримання усіх статево-вікових груп, від козенят до дійних козоматок. Має бути достатня кількість землі: на десять кіз один гектар. Тоді це не шкідливо й не несе тиску на екосистему. Але такі об’єкти скоріш вписуються у передмістя, ніж у Київ.

Тримати козу на балконі багатоквартирного будинку — грубе порушення умов утримання будь-якої тварини. Тримати кіз у приватному будинку села Троєщина, на ДВРЗ чи Осокорках — нормально. Присадибна ділянка на 10-12 соток, де побудовані комфортні приміщення, дозволяє комфортно тримати двох-трьох дійних кіз.

Звичайно, щоб не спричиняти дискомфорту для оточення, кіз слід тримати на присадибній ділянці й самостійно забезпечувати їхній раціон годівлі, у літній та зимовий періоди. Але агронаука повністю розробила системи однотипної годівлі на цілий рік. Основа — це сіно, якісна солома, концентровані корми. Тобто навіть без просторих ділянок для випасу можна забезпечувати потреби кози у кормах.

Але все-таки коза має жити в комфортних умовах, її потреби краще забезпечити у сільській місцевості. А в місті можемо споживати продукти з козиного молока.

Марина Шквиря, біологиня, координаторка проєктів БО БФ «Збережи Дикість», не бачить небезпеки в молоці міських кіз.

— Ясно, що квартира та балкон — не місце для копитних тварин. Їм треба рухатися та постійно пастися для нормального стану копит і шлунково-кишкового тракту.

Якщо кози у великому місті випасаються у великих зелених зонах, парках, то за рівнем безпеки їхнє молоко не гірше молока сільських кіз, які пасуться неконтрольовано. У містах і селах при випасі треба уникати смітників, узбіччя трас тощо.

Урбаністка Алла Петренко-Лисак знає найдивніші ролі кіз у великих містах.

— Кози у великому сучасному місті — ніби за межами нормального і зрозумілого. Окрім зоопарків, де то унормовано. На міських газонах та вулицях які кози?

Під час ковіду, коли міські вулиці спустошились від людей, у британське місто Лландидно завітало стадо з понад сотню кашмірських кіз. Тварини поводились зухвало, об’їли декоративну рослинність у місті, нахабно зазирали у вікна до замкнених людей і почувались досить комфортно. Згодом, пішли собі — бо все ж місто не козяча ойкумена.

Втім, люди знайшли козам урбаністичну господарську місію. Так тварини стали екологічною альтернативою газонокосаркам у містах США. Ідея в тому, щоб сотня найнятих містом кіз працювала на газонах зі знищення бур’янів — така собі біоальтернатива техніці. Але виявилось, що козам цікавіші сади місцевих жителів, ніж робота на міських ділянках з бур’янами. Це стало проблемою.

Відомий приклад культурної колаборації міста з козами належить Лондону. У 2017 році кози були головними героями й акторами на театральній сцені. Вистава, власне, і мала назву — «Кози». Акторів підібрали максимально природними та натуральними. Публіка — у захваті, а кози — дещо в шоку й у зніяковінні.

*Кози Зіта і Міра на Михайлівській площі, лютий 2023 року. Фото ТСН.ua*

Тож кози можуть стати частиною екологічної інфраструктури міста, але не завжди ці проєкти успішні через норов тварин і їхню жагу до автономії. Кози можуть бути учасницями непоганих міських перфомансів, створювати романтику урбан-ферми. Але міські правові рамки не підтримують вигул кіз на міських газонах як пасовищах. Єдиний логічний аргумент — це, мабуть, бідність і голод, які здатні виправдати та пояснити життя кіз у містах.