Бий, як дівчисько: як 10-річна киянка займається барабанами

Як проміняти фортепіано на барабани? Чи страшно школярці виступати на концертах? Як надихати однолітків і ставитися до стереотипів, наче барабани — не для дівчаток? 10-річна Аліса Кузьмич розповідає, як одного разу пошуміла й не змогла зупинитися.

— Я займаюся барабанами протягом пʼяти років. Усе почалося, коли мені було чотири, я навчалася на фортепіано в музичній школі. І там підглядала у щілинки дверей, де займаються барабанами. Уперше спробувала заграти на барабанах у пʼять років. Тоді у своїй музичній школі я виграла пробний безплатний урок на додатковий інструмент. Коли вперше пробувала, то вирішила трохи пошуміти й не змогла зупинитися, бо мені це дуже сподобалося. Якийсь час займалася і на піаніно, і на барабанах, а потім піаніно зовсім закинула.

Зазвичай граю поп і рок-музику. Зараз найбільше мені подобається виконувати пісню Shameless Camila Cabello. Найдужче хочу навчитися «Toxicity» System of a Down, але ще не дійшла до такого рівня.

Друзі та однокласники знають, що я граю на барабанах. Може, деякі хлопці з класу кажуть, що це не для дівчинки, але я просто їх не слухаю, ігнорую. А є ті, які кажуть: вау, це так круто, що дівчинка займається барабанами! Мені приємно це чути.

На заняттях я граю двічі на тиждень по 45 хвилин. Якщо готуюся до концерту, тоді тричі. У деякі дні займаюся вдома по 10-15 хвилин. Заняття зазвичай відбувається так. Спочатку розігріваюсь на педі (тренувальний інструмент). Далі розігруємося на барабанах. Граємо старі пісні. А потім починаємо розучувати нові. Коли пісні були легші, одну вивчала за 3-4 уроки. Зараз на одну пісню йде близько місяця. Але можемо одночасно вивчати кілька нових пісень.

Перший концерт, на якому я грала, був навесні 2021 року в клубі 32 JazzClub. Викладачка запропонувала взяти участь. Там грали її учні та учениці для батьків і друзів. Тоді я грала пісню «Champion» Bishop Briggs. Дуже хвилювалася, здається, навіть трошки збилася. Було страшно виступати перед людьми. А наступний концерт був восени. Тоді вже не так переживала. Я грала «Boulevard of Broken Dreams» Greenday разом із татом — він акомпанував на електрогітарі. Після того всі інші учениці почали умовляти своїх тат, щоб вони виступали разом на концертах.

Алісина мама Юля розповідає про те, як дівчина потрапила на міжнародний конкурс, засвітилася там і стала його амбасадоркою.

— Минулого року ми почали шукати онлайн-конкурси, бо із зрозумілих причин у Києві концерти не проводились. Коли займаєшся і знаєш, що попереду концерт, то маєш ціль — відіграв, а тоді працюєш над новим кавером. На той час можливості виступати не було. Тому й стали шукати щось онлайн, щоб було куди подіти результат. Почали з України, але не знайшли нічого спеціального для барабанщиків. Тоді натрапили на міжнародне змагання Hit Like A Girl. Разом із вчителькою записали відео, де Аліса грає кавер на «Angels&Demons» jxdn. Конкурс почався в березні й тривав кілька тижнів. Щотижня обирали трьох дівчат, які проходили у фінал. Аліса дуже хвилювалася, що не вдавалось подолати щотижневі відбори. А в кінці ми дізнались, що існують ще Wild Cards. Так організатори додатково можуть відправити до фіналу ще, здається, до шести дівчат, які їм сподобались. Звертають увагу на харизматичних, драйвових, яскравих дітей. Звісно, технічні навички теж враховуються. Тож Алісу там помітили, після того з нами звʼязався директор і запросив Алісу долучитись до джуніор амбасадорок цього конкурсу. А оскільки вона з України, то її вирішили додатково підтримати та запросили як гостю на UK Drum Show у Ліверпулі, де Hit Like A Girl мав свою сцену.

Hit Like A Girl — це неприбуткова організація, яка займається підтримкою дівчат і жінок, що грають на барабанах. Конкурс, в якому ми брали участь, — один із проєктів організації. З нього все почалось у 2011 році. Тоді були учасниці з шести країн, а в 2023-му в ньому взяли участь дівчата та жінки з понад 50 країн. Його ідея в тому, що надихнути дівчат не боятися займатися барабанами, показувати, що це не тільки чоловіча двіжуха. Не соромитися, а займатися тим, що подобається, кайфувати та ділитися цим іншим.

Тепер і Алісине відповідальне завдання як джуніор амбасадора — надихати одноліток. Показати, що у мене виходить — і у вас вийде. В Аліси є сторінка в інстаграм. З радістю підписуємось на сторінки юних українських барабанщиків і барабанщиць, хоча останніх поки що набагато менше.

Я всім бажаю успіху, не соромитися грати на барабанах, тому що це дуже круто. Навіть якщо помиляєтеся, це нормально, всі помиляються. Це шлях навчитися.
Аліса Кузьмич