Киянка мріяла про свинку, а завела павука. А потім ще трьох. Марина Диняк розповіла Вікенду про небезпечних домашніх улюбленців, їхні звички й особливості.
— Взагалі-то я мрію про мініпіга. Але в орендованій квартирі це неможливо. Ми з коханим радилися, яку ж домашню тваринку завести. Від думки про собаку відмовилися через постійні поїздки. Перебирали невибагливих тварин. І зійшлися на павуках.
Наші павуки — це птахоїди, самці й самочки. Самці живуть недовго. Вважається, що після першої линьки вони часто гинуть, хоча можуть прожити й довше, якщо не буде спарювань, бо павука може зʼїсти самка. Там багато різних нюансів, але факт у тому, що самці живуть недовго. А середній термін життя самки — 10-35 років.
Тобто це домашня тваринка не на один день. Наче кішечка, але може пережити й кішечку. Першим у нас був Бубуська. Коли ми його купували, були ще недосвідченими, хотіли самочку, а отримали самця.
Візуально можна відрізнити в першу чергу за розмірами. Та й анатомічно павуки, як і люди, відрізняються залежно від статі. Коли ми зрозуміли, що у нас зʼявився самець, мій коханий засмутився. Але я сказала: «Він такий Бубуська. Не віддам». Так у нас оселився перший павук. І він мав бути один.
Але потім зʼявилися ще три. Другим був Джин — бо він синього кольору. Третьою стала самочка, найдоросліша з них. Іншим по кілька місяців, а нашій Текілі приблизно два роки. Вона найбільша та найнебезпечніша з четвірки. А найменша у нас Матильда, вона іншої породи.
Кожен з них має свою територію. Інакше павуки, особливо представники різних видів і статей, будуть битися. І хто сильніший, той зʼїсть суперників. Тому всі вони живуть окремо. Іноді ми жартуємо, що наші кицька та павуки живуть у кращих умовах, ніж ми.
Ми купили спеціальні тераріуми, декорували, забезпечили зручну температуру. Це не лакшері апартаменти, а нормальні умови. Ті, хто тримає павуків для розведення, не створюють таких умов. Тримають зазвичай у звичайних пластикових контейнерах з проробленими в них дірочками. Павучиха народжує понад 2000 особин за раз. Зрозуміло, в тому кублі виживають далеко не всі.
У нас скляні тераріуми з вентиляцією. Бажано, щоб всередині була вода й підтримувалася необхідна вологість.
Ще потрібен субстрат. У природі птахоїди живуть у земляних норах, в дуплах дерев, створюють собі кубла залежно від виду. Ми використовуємо в тераріумах кокосовий субстрат. Але він може пліснявіти через вологість. За цим треба стежити. Продукти життєдіяльності павуків мають білий колір і помітні. Тож просто прибираємо їх пінцетом час від часу.
Підсвітка павукам не потрібна, це вже наша примха, щоб було зручно споглядати. Павуки — це не кішечка, яка буде муркотіти, це візуальне задоволення. За ними цікаво спостерігати, а ще вони гарні. Після линьки міняють колір і розмір, бо ростуть. Нагадую, що павуки — це не комахи, а членистоногі.
Вони не потребують щоденного годування. Чи час уже годувати, визначаю за їхніми животиками: коли вони спадають, значить пора. Хоча зізнаюся, ми годуємо частіше. Нормальне годування — приблизно раз на тиждень, а ми даємо корм десь раз на три дні. Але коли не голодні, їм не цікаво полювати на свою жертву. Запустиш їжу, і вона житиме з ними, поки не захочуть її зʼїсти. Їдять вони коників, цвіркунів, зоофобусів, червʼяків, тарганів. Тарганів, звісно, не домових, а мармурових або мадагаскарських. Але останніх купувати надто дорого, та й не бачу сенсу.
Ясно, що вони птахоїди, але пташками ж їх не годуватимеш! Їдять вони не так, як інші тварини, а впускають в тіло жертви свій шлунковий сік, а потім її висмоктують. Але спочатку мають вполювати. Тому їжа має бути живою, адже павукам треба реалізувати свої мисливські інстинкти. Коли стресують, вони можуть відмовлятися від їжі, як роблять інші тварини.
Ми купуємо в зоомагазинах для годування цвіркунів. Контейнери з ними стоять у тумбочці, але комахи так голосно цвірчать, що у нас вдома гомін стоїть наче в лісі.
Наші улюбленці не смертельні для людей, хоча вони отрутні. Кількість їхньої отрути для нас безпечна. Іноді укуси птахоїдів, залежно від породи та виду, порівнюють з укусом шершня. Після нього також наступає оніміння, відчувається біль. У випадку з павуками багато залежить від породи й того, як ти за ним доглядаєш, до чого він привчений. Зазвичай вони не нападають зненацька.
Так, вони полюють на їжу, однак на людей просто так не нападатимуть. Спочатку попереджають. Треба знати ці знаки-попередження, коли павуки підіймають вверх передні лапки. Це наче повідомлення: «Ти мені не подобаєшся! Я буду атакувати, якщо лізтимеш до мене!»
Але таке буває нечасто, загалом вони достатньо спокійні, хоча прудкі й швидкі. Однак слід памʼятати, що павуки, як будь-які тварини, непередбачувані.
А ще наші павуки такі волохаті та ворсисті. Ворс є їхнім захистом. Буває, що павуки хочуть попередити, тоді починають розчісувати свої ворсинки. На них теж є трохи отрути. Для людини це більш алергічно, ніж смертельно.
Це скоріш нічні істоти. Удень можуть застигнути нерухомо чи в нірці сховатися, а вночі піти на полювання.
Самки плетуть павутиння, Текіла плете дуже багато. Хлопці теж плетуть, але рідко. А ще вони мають свої вподобання та характери. Матильда, наприклад, не зацінила запропонований нами декор. Тож коли ми помістили її в тераріум, стала енергійно віддирати мох зі стін. Тому й цікаво споглядати за їхньою поведінкою. І якщо ти уважний, то точно помітиш, раптом з павучками щось буде не так.
У нас ще є кицька, така ж допитлива та спостережлива, як і ми. Їй цікаве все нове, що зʼявляться вдома. Тим більше коли воно щось там робить, рухається. Здається, спочатку вона навіть трохи ревнувала нас до павуків, бо бачила, що ми ними зайняті, влаштовуємо їм хатки, а її відганяємо, не даємо мордочку сунути. А тепер тераріуми — це телевізор для кицьки. Вона приходить, дивиться й уходить.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Страшилки на ветках: палочники в киевской квартире;
Повзучі, кусючі, летючі. Комахи у місті;
Шукай, вивчай та захищай: спільноти для тих, хто любить природу;
