Високі очікування, класне підґрунтя, зіркові актори. Наче все було у творців стрічки «Бордерлендз» для того, щоб зробити божевільну екранізацію гри. Вікенд подивився кіно та розповідає, що пішло не так.
Нещодавні серіальні екранізації «Фолаут» і «Останні з нас» змогли відновити надію, що якісне перенесення улюбленої відеогри на великий екран можливе. І коли у 2020 році оголосили, що Borderlands — веселий, дивакуватий інопланетний шутер — отримає своє кіно, багато фанів завмерли в приємному очікуванні. Тим більше, що режисером виступив Елай Рот, відомий горорами та слешерами, що було доречно зважаючи на тональність ігрової серії, а сценаристом — Крейг Мейзін («Останні з нас», «Чорнобиль»).
Творці запросили зірок, яких найменше очікуєш побачити у фільмах такого формату: оскароносну Кейт Бланшетт і Джеймі Лі Кертіс. Але далі все пішло шкереберть. Картина потрапила у так зване виробниче пекло з неоднократною зміною сценарію та дозніманнями. Навіть запросили Тіма Міллера у розрахунку, що режисер «Шаленого Макса» зможе врятувати картину.
На виході ми отримали вторинну та клішовану історію про команду невдах, що виконують різні квести в яскравих локаціях. Привіт, «Загін самогубців» і «Вартові Галактики»!
Отже, що нам покажуть?
На планеті-звалищі Пандорі всі хочуть відшукати таємниче сховище еридіанців — давно зниклої раси надістот, чиї технології дали розвиток розумним створінням світу Borderlands. Ліліт, морквʼяноволоса мисливиця за головами, повертається на планету в пошуках Тіни — доньки генерального директора компанії «Атлас». Але дівчинка не згодна з бажанням «татка» повернути її додому. Разом з найманцем Роландом і берсерком Крейгом мала планує відшукати сховище, яке відчиняється двома ключами й обіцяною пророцтвом донькою еридіанців.
Режисер Елай Рот намагався втримати несерйозний підхід з пробиванням четвертої стіни, самопародією й екстримальним божевіллям, характерним для відеогри. Ліліт ще на початку втомлено розповідає глядачам історію Пандори, що перетворилася на поле бою для контрабандистів, шукачів скарбів і мисливців за головами. Тіна з кролячими вушками радісно розкидає навколо вибухівку, сховану в мʼяких іграшках. На тлі доволі посередньої битви грає Motörhead. І це могло би виглядати метаіронічно, як би так не нагадувало трилогію про Дедпула.
І хоч Бланшетт очікувано професійно робила свою роботу, навіть її майстерності не вистачило, щоб витягнути порожній і непропрацьований матеріал. Borderlands — вторинний поряд з «Вартовими Галактики», «Дедпулом» і «Загоном Самогубців». А ще він несмішний. Декілька саркастичних жартів від Джека Блека в образі робота-помічника, що «запрограмований на гумор», болото сечі, монстри-тентаклі й усе. Хоч як це дивно говорити це про фільм, у якому знімається Кевін Гарт. Можна було очікувати, що він безперервно жартуватиме, але він грає Роланда як типового героя бойовиків, без мозку і харизми, зате зі зброєю.
Для фанатів франшизи творці закинули декілька ностальгічних локацій і персонажів. Але це не врятувало екранізацію. Усе божевілля, небезпека, сарказм і дотепні діалоги залишилися десь в іншому місці. А ми отримали незграбну морквʼяну перуку Кейт Бланшетт і дешеві спецефекти фінальної битви.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Дедпул і Росомаха: 7 причин подивитися фільм;
Забери мене на Місяць: як створити моду на космос;
Київські розборки та карпатський нуар. 5 екранізацій класики;
