Марихуана, розслабон, продажні копи та стрільба. Як народжувався геній Боба Марлі й чи вийшло у творців фільму про нього розкрити цю історію? Вікенд подивився стрічку про життя легенди та ділиться враженнями.
Сучасні байопіки здебільшого намагаються відійти від класичного «від колиски до могили» переказу життя відомих особистостей. Вони зосереджують увагу на найбільш значущих, вирішальних епізодах життя, що дозволяє глибше розкрити людину.
Таким шляхом пішли й творці стрічки «Боб Марлі: One love».
1976 рік, Боб Марлі (Кінгслі Бен-Адір, серіали «Таємне вторгнення», «Меломанка») на самому злеті слави готується зіграти в Кінгстоні концерт миру. Його мета — зупинити криваве насильство й бандитизм на Ямайці, хоча їх всіляко підтримують брудні політики й поліцейські. Навіть сам Марлі, який має статус суперзірки, не уникає насильства. Двоє озброєних чоловіків вриваються у будинок, де співак проводить репетицію перед концертом, стріляють у його дружину Риту (Лашана Лінч, «Капітан Марвел», «Не час помирати») й намагаються вбити самого Марлі. Боба Марлі ледь поранило, а Риту врятувала зачіска, що зупинила кулю лише в декількох міліметрах від голови. Але глибоко віруючий Марлі бачить у цьому знак, що час їхати з Ямайки.
1978 рік. Марлі знову на Ямайці з новим концертом миру, новим всесвітньо відомим альбомом і діагностованою меланомою, що вбʼє його за три роки.
У цей вузький проміжок часу ми бачимо Марлі в Лондоні в пошуках нового звучання, для найкращого альбому усіх часів (за однією з версій). Exodus вийшов наповненим регі, соулом, блюзом, роком і значною часткою політики.
Але режисер (Рейнальдо Маркус Грін, «Король Річард: виховуючи чемпіонок») вирішив ще далі відійти від класичного байопіка. Він розказав історію Марлі в більш месіанських термінах: його музика не просто щось, щоб кайфувати, а послання Євангеліє, растафарі й самого Джа. Пісня єдності, миру та любові. Пізніше Рита, дізнавшись про смертельну хворобу чоловіка, говорить Марлі, що «іноді посланець повинен стати посланням», перетворивши попзірку на месію, мученика єдності Ямайки, світового миру та загального, пропахлого марихуаною почуття прощення. І на цьому шляху доведеться відмовитися від звичайної людини з недоліками.
Найбільша проблема фільму в тому, що режисер так і не вирішив, про що розповідати. Гарну або просто хорошу біографію можна було зняти про сенсаційний злет карʼєри Марлі, його релігійність і відданість растафарі, музичний геній і всесвітню популярність регі, аскетизм або самопожертву заради миру та єдності Ямайки. Але сценарій торкається усього й не розкриває нічого. Політика, насильство, Джа, білий батько-колонізатор, подружні зради та зради друзів, всесвітнє турне, мрія про Африку — все це проноситься хаотичним, яскравим калейдоскопом, залишаючи лише відчуття збентеження.
Хоча Кінгслі Бен-Адір чудово впорався з розслабленою пластикою Марлі та його енергетикою на сцені, він не найкращий вибір для зображення зірки — занадто по-голлівудськи гарний і гламурний. А сцени з вокалом, де голос актора змішали з голосом співака, звучали непереконливо.
На виході ми отримали необовʼязковий байопік про культову особистість, де від людини залишилася лише мрійлива посмішка та багато гарних пісень.
Сподобалася стаття? Подякуй автору!
Читайте також: Кухарка чи коханка. Про що фільм «Смак пристрасті»;
Ромком з піструном. Яким вийшов фільм «Люблю тебе ненавидіти»;
Бджоляр: не займай вулика зі Стейтемом;
